Дата документу 17.03.2014
Справа № 320/1800/14-ц
Провадження № 4с/320/16/14
17 березня 2014 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді: Іваненко О.В.,
при секретарі: Бєгушевій Л. В.,
за участю представника ВДВС: Гржевки І.О.,
представника заявника: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3, за участю зацікавленої особи: ВДВС Мелітопольського міськрайонного управління юстиції,
Заявник, за участю зацікавленої особи: ВДВС Мелітопольського міськрайонного управління юстиції звернувся до суду зі скаргою.
В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що у відділі державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області знаходиться на виконанні виконавчий документ № 320/3416/13-ц про звернення стягнення на заставлене майно за іпотечним договором від 01.04.2008р. між ним та ПАТ КБ «Приватбанк». Постанову про відкриття виконавчого провадження по відношенню до нього, ОСОБА_4, він вважає незаконними, а дії державного виконавця по проведенню виконавчих дій по відношенню до нього як боржника противоправними, оскільки що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу державний виконавець повинен пересвідчитись, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з'ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії. Між тим, держаний виконавець Мелітопольського ВДВС, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження 15.01.2014р., не повідомив про це у встановлений строк, його як боржника, без пересвідчення того, що він отримав копію постанови, та почав проводити дії по примусовому виконанню рішення, що підтверджується повідомленням про примусове виселення від 20.02.2014р., в якій державний виконавець вимагає надати безперешкодний доступ до місця проживання боржника та проведення виконавчих дій з метою виселення нього та членів його родини. Постанову про відкриття виконавчого провадження отримали тільки члени його родини. На кожного члена родини була особисто постанова. На нього у конвертах які надійшли з виконавчої служби постанови не було. Постанову він не отримував. Але, так як, особисто з ним було укладено іпотечний договір, то він вважає що це все призвело до порушення прав його як боржника, позбавило його скористатися своїм правом на оскарження рішення державного виконавця, що спричинило незаконність дій державного виконавця направлених на примусове виконання рішення.
Тому заявник просить суд визнати дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області Гржевки Ірини Олександрівни що до проведення виконавчих дій з приводу примусового виселення його, ОСОБА_4, з будинку який розташовано за адресою АДРЕСА_1, незаконними. З метою забезпечення заяви, зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області не проводити виконавчі дії, щодо примусового виселення мене з будинку який розташовано за адресою АДРЕСА_1, до проведення усіх дій державним виконавцем відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження».
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 підтримав скаргу та просив її задовольнити.
Представник ВДВС Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Гржевка І.О. в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечувала та пояснила, що 11.11.2013 року нею було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №40613152, для забезпечення виконання виконавчого листа №320/3416/13-ц від 18.10.2013 року Мелітопольського міськрайонного суду, щодо виселення ОСОБА_3 з житлового будинку, який розташований за адресою: Запорізька область АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органу ДМС України. Дана постанова та повідомлення про примусове виселення неодноразово була направлена на адресу заявник, однак конверти на прізвище ОСОБА_3 поверталися за сплином часу зберігання. В той же час співмешканці ОСОБА_3, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 постанови ВДВС та повідомлення про виселення отримали. Крім того на даний час виконавче провадження з примусового виселення ОСОБА_3 закінчено та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 04.03.2014 року.
Заслухавши пояснення представника заявника, представника ВДВС, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно ст. 387 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно ч.3 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами
документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до
десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам..
Як встановлено в судовому засіданні, у відділі державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області знаходився на виконанні виконавчий документ № 320/3416/13-ц про звернення стягнення на заставлене майно за іпотечним договором від 01.04.2008р. між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк».
11.11.2013 року державним виконавцем Мелітопольського ВДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №40613152, для забезпечення виконання виконавчого листа №320/3416/13-ц від 18.10.2013 року Мелітопольського міськрайонного суду, щодо виселення ОСОБА_3 з житлового будинку, який розташований за адресою: Запорізька область АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органу ДМС України.
Згідно ч.3 ст.78 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення. Боржник вважається повідомленим про примусове виселення, якщо повідомлення надіслано
йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, під час виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення.
Посилання заявника на те, що держаний виконавець Мелітопольського ВДВС, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження 15.01.2014р., не повідомив про це у встановлений строк, його як боржника, без пересвідчення того, що він отримав копію постанови, та почав проводити дії по примусовому виконанню рішення, що підтверджується повідомленням про примусове виселення від 20.02.2014р., є безпідставними, оскільки по перше постанова про відкриття виконавчого провадження відносно заявника ОСОБА_3 була винесена 11.11.2013 року, а не 15.01.2014 року, як те стверджує заявник, а по-друге дана постанова та повідомлення про примусове виселення неодноразово були направлені на адресу заявника, однак конверти на прізвище ОСОБА_3 поверталися за сплином часу зберігання, що підтверджується довідкою про отримання заказної кореспонденції за період з 02.09.2013 року до 31.12.2013 року на ім'я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
В той же час співмешканці ОСОБА_3, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 постанови ВДВС та повідомлення про примусове виселення отримали особисто за адресою: АДРЕСА_1. Даний факт сторонами по справі не оспорювався.
Крім того 04.03.2014 року державним виконавцем Мелітопольського ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виселення ОСОБА_3, а отже державний виконавець діяв у межах повноважень та відповідно до чинного законодавства, права чи свободи заявника не були порушені.
З огляду на безпідставність вимог зазначених у скарзі, при таких обставинах, оцінивши всі зібрані по справі докази у сукупності, суд прийшов до висновку, що обставини на які посилається заявник як на підставу задоволення скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, не ґрунтуються на законі, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 383-389 ЦПК України, ст. 35, 78 Закону України «Про виконавче провадження» суд
В задоволенні скарги ОСОБА_3, за участю зацікавленої особи: ВДВС Мелітопольського міськрайонного управління юстиції - відмовити.
Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано до апеляційного суду Запорізької області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду О. В. Іваненко