Справа: № 826/2564/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
15 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Експерт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Експерт» до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття 07 лютого 2014 року постанови про стягнення з позивача виконавчого збору ВП № 40142407 у розмірі 3333,89 грн. та визнання протиправною і скасування оскаржуваної постанови.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду - скасувати, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2013 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 40142407 із примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25 вересня 2013 року № 910/7532/13 (далі - наказ) про стягнення з позивача на користь комунального підприємства «Київський інститут земельних відносин» заборгованості у розмірі 33338,94 грн.
Вказаною постановою позивачу, який є боржником у вказаному виконавчому провадженні встановлено строк добровільного виконання рішення суду до 17 жовтня 2013 року.
У зв'язку тим, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження із запізненням, а саме 29 жовтня 2013 року, постановою від 29 жовтня 2013 року провадження виконавчих дій із примусового виконання наказу відповідачем відкладено до 05 листопада 2013 року.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 05 листопада 2013 року виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11 червня 2013 року зупинено.
12 листопада 2013 року до відділу державної виконавчої служби надійшла письмова заява позивача про зупинення виконавчого провадження ВП № 40142407 у зв'язку з відкриттям Вищим господарським судом України касаційного провадження у справі № 910/7532/13, за результатами розгляду якої 11 червня 2013 року Господарським судом міста Києва прийнято рішення, на підставі якого видано наказ, для виконання якого відповідачем відкрито виконавче провадження ВП № 40142407.
12 листопада 2013 року відповідачем прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 40142407.
04 грудня 2013 року Вищим господарським судом України прийнято постанову у справі № 910/7532/13, якою постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2013 року у справі № 910/7532/13 Господарського суду міста Києва залишено без змін, виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11 червня 2013 року у вказаній справі, зупинене ухвалою Вищого господарського суду України від 05 листопада 2013 року, - поновлено.
04 грудня 2013 року відповідачем прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження ВП № 40142407.
07 лютого 2014 року відповідачем прийнято постанову про арешт коштів боржника, а також оскаржувану постанову про стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору у розмірі 3333,89 грн.
17 лютого 2014 року до відповідача надійшла письмова заява позивача про закінчення виконавчого провадження ВП № 40142407.
До вказаної заяви позивачем додано копію платіжного доручення № 256 від 13 грудня 2013 року про сплату ним грошових коштів у розмірі 37461,49 грн. на рахунок стягувача, призначення платежу "сплата заборгованості та ШС згідно постанови ВГСУ від 04 грудня 2013 року у справі № 910/7532/13".
Вважаючи постанову державного виконавця від 07 лютого 2014 року про стягнення виконавчого збору ВП № 40142407 у розмірі 3333,89 грн. протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що боржником не було виконано рішення суду у строк, встановлений для його добровільного виконання.
Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України « Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Предметом даного спору є оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час відкриття виконавчого провадження) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця від 29 жовтня 2013 року провадження виконавчих дій із примусового виконання наказу відповідачем було відкладено до 05 листопада 2013 року у зв'язку тим, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження (зі строком виконання рішення до 17 жовтня 2013 року) із запізненням, а саме 29 жовтня 2013 року.
У зв'язку з тим, що 05 листопада 2013 року ухвалою Вищого господарського суду України виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11 червня 2013 року зупинено, державним виконавцем постановою від 12 листопада 2013 року зупинив виконавче провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться.
Частина 5 ст. 39 вказаного Закону передбачає, що після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наведеної правової норми 04 грудня 2013 року відповідачем прийнято постанову про поновлення виконавчого провадження ВП № 40142407 у зв'язку з прийняттям Вищим господарським судом України прийнято постанови від 04 грудня 2013 року у справі № 910/7532/13 та усуненням обставин, що стали підставою для зупинення виконавчого провадження.
Судом встановлено, що 13 грудня 2013 року позивачем було перераховано на рахунок стягувача кошти у розмірі 37461,49 грн. згідно постанови ВГСУ від 04 грудня 2013 року у справі № 910/7532/13 та повідомлено про це відповідача 17.02.2014 року після прийняття останнім постанови про накладення арешту на майно боржника від 07 лютого 2014 року.
Зважаючи на невиконання рішення суду у встановлений державним виконавцем строк, державний виконавець прийняв оскаржувану постанову про стягнення з позивача виконавчого збору.
Частина 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Частиною 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.
В той же час Законом України встановлено обов'язок державного виконавця повідомляти сторін виконавчого провадження про вчинення виконавчих дій.
Так, згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Як вбачається з матеріалів справи, про виконання рішення суду боржник повідомив орган державної виконавчої служби більше, ніж через 2 місяці після його виконання шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача (13.12.2013 року).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вказане рішення позивач повинен був виконати відразу після поновлення виконавчого провадження (04.12.2013 року).
Апелянт посилається на ту обставину, що постанову про поновлення виконавчого провадження від 04.12.2013 року він не отримував, а тому про поновлення виконавчого провадження не був поінформований.
Відповідачем не надано суду доказів надсилання позивачу (боржнику) постанови про поновлення виконавчого провадження від 04.12.2013 року.
В матеріалах справи відсутні докази отримання боржником вказаної постанови.
Таким чином, державним виконавцем не виконано обов'язку, встановленого ч. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» щодо надіслання у триденний строк копії постанови про поновлення виконавчого провадження.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішення суду у виконавчому провадженні ВП № 40142407 боржник виконав раніше, ніж дізнався про поновлення виконавчого провадження після його зупинення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у боржника не було обов'язку здійснювати дії по виконанню рішення суду до поновлення виконавчого провадження, у зв'язку з тим, що на час зупинення виконавчого провадження виконавчі дії не проводяться.
Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця від 07 лютого 2014 року про стягнення з позивача виконавчого збору ВП № 40142407 у розмірі 3333,89 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору у зв'язку з невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд першої інстанції наведене не врахував, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Доводи апеляційної скарги відповідача частково спростовують висновки суду першої та дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.
Згідно пп. 1. 3. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 160, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-Експерт» задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2014 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
Визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 07 лютого 2014 року ВП № 40142407.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення з боржника виконавчого збору від 07 лютого 2014 року ВП № 40142407.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.