Справа: № 826/2014/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
15 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про скасування рішень та стягнення надмірно сплачених коштів,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/00522, винесеної М/п «Східний» Київської регіональної митниці Державної митної служби України;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200536/2 від 21.08.2013 р., винесеного М/п «Східний» Київської регіональної митниці Державної Митної служби України;
- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві суму надмірно сплаченого ТОВ «Дієса» податку на додану вартість у розмірі 100 122, 72 грн. та суму надмірно сплаченого мита у розмірі 37 082,49 грн., всього на загальну суму 137 205,21 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/00522, винесеної М/п «Східний» Київської регіональної митниці Державної митної служби України та рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200536/2 від 21.08.2013 р., винесеного М/п «Східний» Київської регіональної митниці Державної Митної служби України. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині про задоволення позову, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів оскаржила його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи.
В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.
Згідно з вимогами ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Таким чином, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року переглядається в частині про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду -без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.
В червні 2011 р. позивачем (Покупець) укладено з Підприємством «Guangdong Galanz Microwave Oven and Electrical Appliances Manufacturing co. Ltd» (Гуангдонг, Китай) (Продавець), зовнішньоекономічний контракт № 13/07/2011 від 13.07.2011 р., відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується поставити (продати) протягом строку дії контракту на замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари (побутова техніка, електротехніка та супутні товари до них), найменування, кількість і характеристики яких вказані у специфікаціях до контракту.
У серпні 2013 року на адресу ТОВ «ДІЄСА» надійшов вантаж - печі мікрохвильові, торгової марки ELENBERG, нові, моделі: H20L-DE (MG-2050M) у кількості 3965 шт., тип СВЧ - гриль, потужність мікрохвиль 700 Вт, потужність грилю 900 Вт, електронне керування, об'єм камери 20 л, внутрішнє покриття - емаль за ціною 32,50 доларів США за 1 шт., який був заявлений позивачем до митного оформлення.
Позивачем було подано до митного поста «Східний» електронну митну декларацію № 100260000/2013/109817.
Митна вартість товарів задекларована за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Разом з митною декларацією № 100260000/2013/109817 ТОВ «Дієса» було подано до митниці наступні документи:
- міжнародні автомобільні накладні (CMR) № 02238, № 02239, № 02240;
- рахунок-фактура (інвойс) від 09.07.2013 р. з перекладом;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 13.07.2011 р. № 13/07/2011;
- інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару;
- інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару;
- сертифікат про походження товару загальної форми;
- картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами;
- коносамент (Bill of Lading);
- платіжні доручення № 309 від 04.06.2013 р., № 362 від 05.07.2013 р., № 374 від 26.07.2013 р.;
- документи, що підтверджує вартість перевезення товару - довідки про транспортні витрати (від 19.08.2013 р. вих. № 103100, вих. № 103100,1, вих. № 103100,2);
- рахунок - фактура на перевезення від 19.08.2013 р.;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 14.11.2012 р;
- декларація про відповідність;
- екологічна декларація;
- лист вих. № 1043.
При здійсненні аналізу наданих до митного оформлення документів за електронною митною декларацією від 19.08.2013 № 100260000/2013/109817 виявлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з цим декларанту було запропоновано надати додаткові документи:
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;
- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.
Проведено процедуру консультацій.
На виконання запиту позивачем було надано митниці наступні документи:
- експертний висновок Київської ТПП від 15.08.2013 № Ц-544;
- виписку з бухгалтерської документації № 1289 від 20.08.2013 р.;
- ліцензійний договір від 02.02.2012 р. та додатки до нього: б/н від 02.02.2012 р., № 2 від 08.05.2013 р., № 3 від 08.05.2013 р.
- прайс-лист виробника товару від 01.02.2013 р. з перекладом;
- копію митної декларації країни відправлення № 515320130533599581 від 11.07.2013 р. з перекладом;
- довідкову інформацію щодо вартості товару у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.
Подання зазначених документів підтверджується листом позивача № 0400001304 від 21.08.2013 р.
21.08.2013 р. м/п «Східний» Київської регіональної митниці було винесено рішення про коригування митної вартості товару № 100260000/2013/200536/2 та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/00522, яким було збільшено митну вартість товару на 536 866,63 грн., в тому числі податку на додану вартість в розмірі 100 122,72 грн.
Позивачем згідно ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України було надано забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій, відповідно до розділу Х Митного кодексу України, та відповідно випущено товар у вільний обіг.
Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товару та вважаючи суму податку, сплачену внаслідок прийняття відповідачем вказаного рішення надмірною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Виходячи з встановлених обставин справи, проаналізованих на підставі норм спеціального законодавства, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог адміністративного позову в частині про скасування оскаржуваного рішення та картки відмови відповідача, оскільки позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту оскаржуваного рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів, що ввозилися позивачем, вбачається, що підставою для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару стала та обставина, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, оскільки надані позивачем документи містять розбіжності, а саме:
- у прайс-листі від 01.02.2013 року б/н зазначені інші умови оплати за товар, ніж ті, що передбачені п. 5.4 контракту від 13.07.2011 № 13/07/2011. відповідно до п. 5.2 зовнішньоекономічного контракту розрахунки за товари здійснюються на підставі рахунків на оплату (інвойс), тоді як в графі 70 «деталі платежу» платіжних доручень від 05.07.2013 3 362 та від 04.06.2013 № 309 не вказано номер та дату інвойсу, на підставі якого здійснювалась оплата за оцінюваний товар;
- декларантом не надано на вимогу органу доходів і зборів ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.
- не надано міжнародну транспортну накладну.
З матеріалів справи вбачається, що на МД № 100260000/2013/109980 містяться відмітки банківської установи, що підтверджують перерахування позивачем на адресу Продавця 04.06.2013 р. грошових коштів у розмірі 39 000,00 доларів США, 05.07.2013 р. грошових коштів у розмірі 78 000,00 доларів США, 26.07.2013 р. грошових коштів у розмірі 11862,50 доларів США, тобто розмір грошових коштів, в якому було визначено митну вартість у МД №100260000/2013/109817 - за першим методом (ціною договору).
Визначена позивачем вартість товару у МД №100260000/2013/109817 підтверджується експертним висновком Київської торговельно-промислової палати від 15.08.2013 р. №Ц-544.
На виконання умов договору Покупцем було здійснено попередню оплату за договором у розмірі 39 000,00 доларів США, що складає 30 % від вартості поставки за специфікацією до договору, що підтверджується копією платіжного доручення № 309 від 04.06.2013 р.
Наступна оплата в розмірі 78 000,00 доларів США, що складає 60% від вартості поставки за специфікацією до договору, підтверджується копією платіжного доручення № 362 від 05.07.2013 р.
Остаточна оплата в розмірі 11 862,50 доларів США була здійснена 26.07.2013 р. підтверджується копією платіжного доручення № 374 від 26.07.2013 р.
Таким чином було сплачено позивачем 128 862,50 доларів США, що відповідає вартості товарів, визначених умовами договору, що також підтверджується банківськими виписками.
Таким чином, оплату по зовнішньоекономічному контракту проведено покупцем відповідно до умов Додаткової угоди від 14.11.2012 року до цього контракту, відповідно до умов якої оплата здійснюється у три етапи: 30 % - попередня оплата, 60 % - до початку завантаження, 10 % - остаточна оплата.
Виходячи з цього, посилання відповідача на ту обставину, що у прайс-листі від 01.02.2013 року б/н зазначені інші умови оплати за товар, ніж ті, що передбачені п. 5.4 контракту, не свідчить про наявність умов для коригування митної вартості товару чи про неправильне її визначення за ціною договору.
Крім того позивачем на підтвердження здійснення перевезень надано суду міжнародні автомобільні накладні (CMR) № 02238, № 02239, № 02240, довідки про транспортні витрати: від 19.08.2013 р. вих. № 103100, вих. № 103100,1, вих. № 103100,2, коносамент, пакувальний лист.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують здійснення оплати позивачем за оцінювані товари та транспортних документів.
Крім цього, суд вважає необґрунтованими посилання митного орану на відомості, викладені в прайс-листах фірми - виробника товару, оскільки прайс-листи є пропозицією укласти договір та не мають обов'язкового характеру. Умови оплати визначаються в договорі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано до митного оформлення інвойс, на підставі якого здійснювалась оплата за оцінюваний товар.
Крім того, судом встановлено, що в графі 70 «деталі платежу» платіжних доручень від 05.07.2013 р. № 362 та від 04.06.2013 р. № 309 зазначено дату та номер інвойсу.
Посилання відповідача на ту обставину, що декларантом не надано на вимогу органу доходів і зборів ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, є помилковим, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вказані документи було надано митному органу на виконання запиту про подання додаткових документів та зазначено, що позивач не сплачує роялті за товар, наданий до митного оформлення.
Виходячи з цього, колегією суддів не встановлено у поданих позивачем до митного оформлення документах, а тому наведені вище посилання митного органу є безпідставними та не ґрунтуються на дійсних обставинах справи.
В рішенні зазначено, що визначена відповідачем митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначний ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Відповідно до вимог частини другої вказаної статті до таких документів відносяться:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару основні документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК. Подані основні документи, копії яких наявні у справі, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, митна вартість товару, імпортованого позивачем, була визначена на підставі резервного методу.
Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Частинами 2 та 3 цієї статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Судом встановлено, що рішення про визначення митної вартості товару митниця прийняла, не застосувавши жодного іншого методу, крім шостого (резервного).
З рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару визначена із застосуванням методу 2г (резервний метод). Попередні методи не застосовувалися.
Метод 1 - відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 та ч. 6 ст. 54 МКУ;
Метод 2а,2б- у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари з урахуванням вимог ст. 59, 60 МКУ;
Методи 2 в, 2г-через відсутність основи для віднімання (додавання) вартості.
При цьому, колегією суддів встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Зазначене свідчить, що митниця не дотримала передбаченого статтею 57 МК порядку визначення митної вартості товару.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю»слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:
неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);
невірно проведений розрахунок митної вартості;
невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не зазначено жодного джерела інформації, яке стало підставою для коригування митної вартості товару, передбаченого Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 598.
Таким чином, зроблені відповідачем у гр. 33 оскаржуваних рішень записи не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 МК підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.
Також відповідач не довів суду обов'язкову в силу ч. 1 ст. 55 МК наявність передбачених ч. 6 ст. 54 МК випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Так, відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Щодо визначення відповідачем вартості оцінюваного товару відповідно до МД від щодо подібних товарів, що є вищою порівняно з контрактною ціною оцінюваних товарів, то сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Наведене підтверджується і тим, що як вбачається з витягу з цінової бази митниці, товар, на підставі митної вартості якого скориговано митну вартість товару, що ввозився позивачем, має іншу торгову марку - Vitek.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу, а тому спірне рішення відповідача про коригування митної вартості товару та картка відмови у митному оформленні товарів підлягають скасуванню.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та відповідно до норм матеріального та процесуального права та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.