Справа: № 826/3849/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
15 травня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,
за участю представників сторін:
від позивача Содоль А.М.,
від відповідача Ткачук Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БК Моноліт Мегабуд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив:
- визнати дії ДПІ у Солом'янському районі м. Києва щодо висновків, зазначених в акті перевірки № 542/22.2-17/35334479 від 12.02.2013 року щодо встановлення правочину нікчемним, такими, що не належать до компетенції податкового органу;
-скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 №00016022.2 і №00016122.2.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 березня 2014 року позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 04.03.2013 №00016022.2 і №00016122.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Украгро-Тек» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011.
Результати перевірки відображено в акті перевірки від 13.02.2013 №542/22.2-17/35334479, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК, внаслідок чого, виходячи з позиції податкового органу, позивачем було занижено ПДВ за грудень 2011 на 262552 грн. та завищено від'ємне значення ПДВ за грудень 2011 на 11377 грн.
На підставі акта перевірки від від 13.02.2013 №542/22.2-17/35334479 відповідачем 04.03.2013 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- №00016022.2, яким зменшено від'ємне значення ПДВ за грудень 2011 на 11377 грн.;
- №00016122.2, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 328190 грн. (у т.ч.: основний платіж - 262552 грн., штраф - 65638 грн.).
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Скасовуючи оскаржувані рішення відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ «Украгро-Тек» в періоді, що перевірявся, мали реальний характер, а тому податкові зобов'язання з ПДВ визначені податковим органом неправомірно.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки договори, укладені позивачем з ТОВ «Украгро-Тек» є нікчемними, а господарські операції носять безтоварних характер у зв'язку з відсутністю у вказаного контрагента адміністративно-господарських можливостей для ведення господарської діяльності.
До таких висновків відповідач прийшов на підставі акта ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 07.07.2012 №727/22-2240/36689634 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Украгро-Тек» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2011 по 31.12.2011».
В акті зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ «Украгро-Тек» присвоєно стан платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження.
Крім цього, за результатами проведення зустрічної звірки ТОВ «Украгро-Тек» було встановлено відсутність у вказаного підприємства майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів та інших засобів, які необхідні для здійснення господарської діяльності.
У зв'язку з викладеним, податковий орган у вказаному акті прийшов до висновку, що договори, укладені між ТОВ «Украгро-Тек» та його контрагентами, суперечать моральним засадам суспільства та укладені з порушеннями вимог чинного законодавства України.
На підставі викладеного, контролюючий орган прийшов до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Украгро-Тек» є нікчемними по ланцюгу до «вогодонабувача».
Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Украгро-Тек» (Постачальник) було укладено договір поставки від 03.06.2011 №03/06, згідно з умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця будівельні матеріали найменування, одиниця виміру, кількість та ціна за одиницю товару яких визначається та затверджується сторонами у рахунках-фактурах.
На підтвердження виконання умов договору позивачем надано наступні документи:
- рахунки-фактури: №СФ-0000191 від 08.06.2011 на суму 54245 грн. (з них ПДВ - 9040 грн.), №СФ-0000652 від 15.12.2011 на суму 140808 грн. (з них ПДВ - 23468 грн.), №СФ-0000655 від 28.12.2011 на суму 548400 грн. (з них ПДВ - 91400 грн.), №СФ-0000656 від 28.12.2011 на суму 148734 грн. (з них ПДВ - 24789 грн.), №СФ-0000657 від 30.12.2011 на суму 135754 грн. ( з них ПДВ - 22625 грн.);
- видаткові накладні: №РН-24 від 15.12.2011 на суму 140808 грн. (з них ПДВ - 23468 грн.), №РН-25 від 28.12.2011 на суму 548400 грн. (з них ПДВ - 91400 грн.), №РН-26 від 30.12.2011 на суму 135754,96 грн. (з них ПДВ - 22625,83 грн.), №РН-27 від 30.12.2011 на суму 148734 грн. ( з них ПДВ - 24789 грн.);
- банківські виписки: за 13.12.2011, 15.12.2011, 22.12.2011, на суму грн.
Крім цього, між позивачем (Генеральний підрядник) і ТОВ «Украгро-Тек» (Субпідрядник) було укладено договір підряду від 15.11.2011 №15/11, згідно з яким Субпідрядник зобов'язується виконати роботи з влаштування зовнішніх інженерних мереж (водопостачання), вирізку та герметизацію отворів в покрівлі та фасадах, монтаж рамок, влаштування пожежного резервуару та насосної станції на об'єкті за адресою: с. Княжичі, Броварський район Київської області, загальна вартість яких становить 124764 грн. (з них ПДВ-20794 грн.);
На підтвердження виконання договору надано акт приймання виконаних підрядних робіт від 30.03.2013 за листопад 2011-березень 2012, за яким субпідрядником виконано роботи загальною вартістю 151250 грн. (з них ПДВ - 30250 грн.).
Між позивачем (Генеральний підрядник) та ТОВ «Украгро-Тек» (Субпідрядник) було укладено договір підряду від 19.12.2011 №19, згідно з яким Субпідрядник зобов'язується виконати роботи з будівництва воробничо-офісного корпусу за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, 9, загальною вартістю 597942 грн. (з них ПДВ - 99657 грн.); згідно додаткової угоди №1 від 29.11.2012 строки виконання замовлених робіт відстрочено до 30.08.2013;
З виписаних на адресу позивача судом першої інстанції встановлено наступне:
- податкова накладна від 13.12.2011 №9 на суму 135754,96 грн. (у т.ч. ПДВ - 22625,83 грн.) видана у зв'язку із здійсненням позивачем передплати на рахунок ТОВ «Украгро-Тек» за поставку будівельних матеріалів згідно договору від 03.06.2011 №03/06, що підтерджується банківською випискою за 13.12.2011; в подальшому поставка товарів здійснена 30.12.2011, що підтверджується видатковою накладною від 30.12.2011 №РН-26;
- податкова накладна від 15.12.2011 №11 на суму 140808 грн. (у тч. ПДВ - 23468 грн.) видана у зв'язку з поставкою ТОВ «Украгро-Тек» в цей день визначених в накладній товарів згідно договору від 03.06.2011 №03/06, що підтверджується видатковою накладною від 15.12.2011 №РН-24 на суму 140808 грн. (у т.ч. ПДВ - 23468 грн.), та перерахуванням позивачем коштів в сумі 140808 грн., що підтверджується банківською випискою за 15.12.2011 на суму 107772 грн. і платіжним дорученням від 15.12.2011 №292 на суму 33036 грн.;
- податкова накладна від 22.12.2011 №21 на суму 148734 грн. (у т.ч. ПДВ - 24789 грн.) видана у зв'язку із здійсненням позивачем передплати на рахунок ТОВ «Украгро-Тек» за поставку будівельних матеріалів згідно договору від 03.06.2011 №03/06, що підтверджується банківською випискою за 22.12.2011; в подальшому поставка товарів здійснена 30.12.2011, що підтверджується видатковою накладною від 30.12.2011 №РН-27;
- податкова накладна від 28.12.2011 №28 на суму 548400 грн. (у т.ч. ПДВ - 91400 грн.) видана у зв'язку з поставкою ТОВ «Украгро-Тек» в цей день визначених в накладній товарів згідно договору від 03.06.2011 №03/06, що підтверджується видатковою накладною від 28.12.2011 №РН-25 на суму 548400 грн. (у т.ч. ПДВ - 91400 грн.); в подальшому оплата за поставлений товар здійснена позивачем 10.01.2012, що підтверджується банківською випискою за 10.01.2012;
- податкова накладна від 26.12.2011 №23 на суму 71934 грн. (у т.ч. ПДВ - 11989 грн.) видана у зв'язку із здійсненням позивачем передплати на рахунок ТОВ «Украгро-Тек» за виконання будівельних робіт згідно договору підряду від 15.12.2011 №15/11, що підтверджується банківською випискою за 26.12.2011 на вказану в податковій накладній суму; в подальшому сторонами складено акт №1 від 30.03.2012 приймання виконаних підрядник робіт за листопад 2011 - березень 2012, копія якого наявна у справі;
- податкова накладна від 27.12.2011 №26 на суму 597942 грн. (у т.ч. ПДВ - 99657 грн.) видана у зв'язку із здійсненням позивачем передплати на рахунок ТОВ «Украгро-Тек» за виконання будівельних робіт згідно договору підряду від 19.11.2011 №19/12, що підтверджується банківською випискою за 27.12.2011 на вказану в податковій накладній суму; в подальшому сторонами укладено угоду №1 від 29.11.2012, згідно з якою сторони договору домовилися перенести строки виконання робіт та визначили датою закінчення виконання робіт Субпідрядником 30.08.2013, копія якої наявна у справі.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, товари і роботи, що придбавалися позивачем, були використані у господарській діяльності останнього.
Придбаний у ТОВ «Украгро-Тек» товар був реалізований позивачем ТОВ «Фірма «КРАС», що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання від позивача товарно-матеріальних цінностей.
Субпідрядні роботи здійснювалися для виконання позивачем своїх зобов'язань Генпідрядника перед ТОВ «Інститут нових технологій».
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Украгро-Тек» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1. Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Водночас відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.
Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Украгро-Тек» було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість.
Даних про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Украгро-Тек» на час здійснення спірних господарських операцій відповідачем суду не надано та акт перевірки не містить.
Тобто, на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Украгро-Тек» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні за результатами виконання договорів.
В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.
Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період, що перевірявся, оскільки визначальним фактором права платника на формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагенту у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем, та підтвердження первинними документами.
Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Інших доводів неправомірного формування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ податковий орган не надав.
Крім того, як встановлено судом першої інстанції при проведенні перевірки відповідачем не досліджувались первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Украгро-Тек», а тому винесення спірних податкових повідомлень-рішення без встановлення всіх обставин спірних правовідносин не може вважатися об'єктивним.
Таким чином, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи на підставі наведених норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи та інші докази підтверджують реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Украгро-Тек» у спірний період та наявність господарської мети при їх здійсненні.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на отримання податкового кредиту підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок завищення від'ємного значення з податку на додану вартість не відповідає дійсним обставинам справи.
Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у спірний період, отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
Відтак, доводи відповідача не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ, якщо він виконав усі передбачені законом умови формування податкового кредиту і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору в цій частині.
Колегія суддів звертає увагу, що при винесенні рішення по даній справі суд першої не вирішив всіх вимог або питань, а саме вимог про визнання дій ДПІ у Соломянському районі м. Києва щодо висновків, зазначених в акті перевірки № 542/22.2-17/35334479 від 12.02.2013 року щодо встановлення правочину нікчемним, такими, що не належать до компетенції податкового органу.
Розглядаючи зазначені вимоги адміністративного позову, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволення позовних вимог про визнання дій державної податкової інспекції зі складання висновків, зазначених у акті перевірки, протиправними, виходячи з такого.
Під актом перевірки розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Отже, акт перевірки та викладені у ньому факти, висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, регулює ті чи інші відносини і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Контролюючий орган зобов'язаний скласти за результатами перевірки акт та не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень.
Оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Слід зазначити, що судовий захист спрямований на відновлення порушеного права, у зв'язку з чим колегія суддів прийшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог адміністративного позову про скасування податкових повідомлень-рішень, винесених податковим органом на підставі оскаржуваних висновків акта перевірки.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є вирішення не всіх позовних вимог або питань.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 196, 198, 200, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року змінити.
Доповнити резолютивну частину постанови абзацом наступного змісту:
У задоволенні інших вимог адміністративного позову відмовити.
В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Постанову в повному обсязі виготовлено 19.05.2014 року
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.