Справа № 161/15969/13-ц
Провадження № 2/161/264/14
06 травня 2014 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі : головуючого - судді Філюк Т.М.
при секретарі - Коритнюк А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення прав особи на частку в квартирі, яка належить на праві спільної часткової власності, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про припинення прав особи на частку в квартирі, яка належить на праві спільної часткової власності.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що їй на праві спільної часткової власності належить ? частини квартири АДРЕСА_1. Відповідачу по справі належить ? частина вказаної квартири.
Зазначає, що з ОСОБА_2 не є членами сім'ї, спільно не проживають та не ведуть господарство, у них виникли непорозуміння щодо користування квартирою АДРЕСА_1, а саме остання відмовляється проводити необхідний ремонт квартири, сплачувати комунальні послуги. Також, в добровільному порядку не можуть досягнути згоди щодо добровільної сплати грошової компенсації вартості ? частини квартири, яка належить ОСОБА_2
Вказує, що дана квартира є неподільною, виділити в натурі ? її частини є неможливо, спільно проживати та користуватись даною квартирою з відповідачем є неможливо.
Враховуючи, що частка відповідача у праві спільної власності є незначною, просить суд припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на ? частину квартири АДРЕСА_1, присудивши останній грошову компенсацію в сумі 56888, 75 коп., визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про визначення порядку користування житловим будинком.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй на праві спільної часткової власності належить 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_1 належить ? частина вказаної квартири.
Зазначає, що на даний час в спірній квартирі проживає ОСОБА_1, яка створює їй неможливі для спільного проживання умови.
Вказує, що не можуть дійти спільної згоди щодо володіння та користування спільною квартирою. Оскільки їй належить лише ? частина квартири АДРЕСА_1 вона фактично не має можливості реалізувати свої права як власника.
Просить суд виділити їй ? частину квартири АДРЕСА_1 шляхом призначення порядку користування квартирою.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 5 листопада 2013 року дані позовні вимоги було об'єднано в одне провадження.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 06 травня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування житловим будинком залишено без розгляду.
Позивач та її представник подали суду заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій також уточнили позовні вимоги, а саме просили суд припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на ? частину квартири АДРЕСА_1, присудивши останній грошову компенсацію в сумі 116566 гривень, визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частини квартири АДРЕСА_1.
Відповідач та її представник подали суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, не заперечували щодо задоволення позову.
Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Згідно ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказ із сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майно.
Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 01 квітня 2013 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_1 належить ? частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7), даний факт також стверджується копією витягу Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 9).
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 17 квітня 2013 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_2 належить ? частина квартири АДРЕСА_1 (а.с. 43), даний факт також стверджується копією витягу Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 47).
Правовий режим спільної часткової власності визначається Главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Статтею 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Частиною 1 статті 365 ЦК України передбачено підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Указаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року № 6-81ск11 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.
Право співвласника на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежено іншими співвласниками й такому його праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов'язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду справи судом. Обов'язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки. При цьому не передбачається обов'язковість згоди інших співвласників на такий виділ та залежність від мотивів (перешкоди в користуванні спільним майном (квартирою), забезпечення іншим житлом тощо), з яких власник має реалізувати своє право на виділ.
Згідно висновку № 8533-8535 судової будівельно-технічної експертизи складеного 27 березня 2014 року експертом Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз дійсна реальна вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 27 березня 2014 року становить 466264 гривень, виділ в натурі ? частини квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 з врахуванням того, що у власності ОСОБА_1 знаходиться ? частини даної квартири є неможливим.
Таким чином, у грошовому еквіваленті ? частина квартири АДРЕСА_1 складає 116566 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Як вбачається з квитанцій № 831020003 від 10 вересня 2013 року та №830630003 від 06 травня 2014 року, ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок Територіального управління Держаної судової адміністрації України у Волинській області кошти в розмірі 116566 гривень.
Крім того, задовольняючи позов, суд виходить з того, що спільне користування спірною квартирою, з урахуванням відносин, що склалися між сторонами, є неможливим; позивач, як співвласник, позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись належною їй часткою у спільному майні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що слід припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на ? частину квартири АДРЕСА_1, присудити ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 116566 гривень, внесену на депозитний рахунок Територіального управління Держаної судової адміністрації України у Волинській області згідно квитанцій № 831020003 від 10 вересня 2013 року та №830630003 від 06 травня 2014 року, визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 84, 88, 209, 215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст.ст. 317, 364, 365 ЦК України, суд,
Позов задовольнити.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Присудити ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 116566 гривень, внесену на депозитний рахунок Територіального управління Держаної судової адміністрації України у Волинській області згідно квитанцій № 831020003 від 10 вересня 2013 року та №830630003 від 06 травня 2014 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Філюк Т.М.