Справа № 523/3361/14-к
1-кп/523/266/14
Іменем України
15.05.2014
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора прокуратури Одеської області - ОСОБА_3
в присутності потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженню (внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12013170110003900 від 20.11.2013 року) за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ, Миколаївської області, українця, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, освіта вища, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, -
19 листопада 2013 року приблизно о 16 годині 30 хвилин водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним належним йому автомобілем «Mercedes-Benz Vito 110 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом «ПА 0062», реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснював рух на території ринку "Північний" (розташований за юридичноюадресою: м. Одеса, вул. Добровольського 114/2) з боку вул. Ген. Бочарова в напрямку складських приміщень ринку в Суворовському районі м. Одеса.
Маючи об'єктивну можливість дотримання безпечного інтервалу перед відновленням руху, ОСОБА_5 під час виконання повороту ліворуч не переконався в безпечності виконуваного ним маневру та не обрав безпечного бічного інтервалу та порушив вимоги п.п. 10.1. та 13.1. «Правил дорожнього руху» України, якими передбачено:
п. 10.1. - Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
п. 13.1.- Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу,
внаслідок чого скоїв переїзд через праву ногу пішохода ОСОБА_4 , яка здійснювала рух назустріч йому справа від нього.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритого уламкового перелому нижньої третини обох кісток правої голені зі зміщенням уламків, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 244 від 17.02.2014 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми необережними діями, що виразилися в порушенні вимог п.п. 10.1. та 13.1. Правил дорожнього руху України, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 2 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, підтвердив у своїх показаннях сутність пред'явленого йому обвинувачення. Про вчинені дії він жалкує, щиро кається.
Отримавши показання обвинуваченого, що повністю відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, з'ясувавши правильність розуміння всіма учасниками судового засідання змісту цих обставин та відсутності їх оспорювань, сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши правові наслідки застосування положень ст. 349 ч. 3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.
При визначенні міри покарання ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотивацію злочину, особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного.
Згідно з положеннями п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року № 14, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Відповідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24.10.2003 року, встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не виявлені.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, судом визнано щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Зокрема, судом враховано, що обвинувачений раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем проживання, що підтверджується характеристикою сільського голови Берізківської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області, що знаходиться в матеріалах кримінальної справи (а.с. 133). На психіатричному та наркологічному обліках не значиться, що підтверджується довідками КУ "Кривоозерська центральна районна лікарня" від 25.02.2014 року, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження (а.с. 131-132).
Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 04 травня 2005 року, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження (а.с. 124).
В судовому засіданні від обвинуваченого ОСОБА_5 надійшло клопотання про застосування до нього положень Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року, звільнивши його від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі.
Захисник зазначене клопотання підтримав.
Представник органу обвинувачення, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, особу обвинуваченого та його ставлення до скоєного, просив обрати покарання для обвинуваченого ОСОБА_5 в межах санкції статті 286 ч. 2 КК України із застосуванням положень ст. 75 КК України та не заперечував проти застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 положень Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року.
23 квітня 2014 року канцелярією Суворовського районного суду міста Одеси зареєстроване клопотання потерпілої ОСОБА_4 , в якому вона просила суд розглядати справу за її відсутності, зазначила, що претензій матеріального та морального характеру не має.
Відповідно до положень ст. 65 ч. 1 КК України суд призначає покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Відповідно до положень ст. 75 ч. 1 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Згідно положень ст. 75 ч. 3 КК України у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування
призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Відповідно п. 9 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, звільняючи особу від відбування покарання з випробуванням, суд може покласти на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК, з метою організації органами виконання покарань належного контролю за її поведінкою. Перелік цих обов'язків є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Поклавши на засудженого обов'язок, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 76 КК, суд не встановлює періодичність та дні проведення реєстрації; відповідно до ч. 3 ст. 13 Кримінально-виконавчого кодексу України вирішення цього питання віднесено до компетенції кримінально-виконавчих інспекцій.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 1 жовтня 1996 року, амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України , Кримінального кодексу України та цього Закону.
Відповідно до ст. 3 вказаного Закону України рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про
поведінку засудженого за час відбування покарання. Установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє
обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Як вбачається з положень п. «в» ст. 1 вказаного Закону України, звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України: осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Вирішуючи питання про призначення покарання, враховуючи фактичні обставини кримінальної справи, вищезазначені данні про особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих обставин, що істотно знижують суспільну небезпеку вчиненого злочину, а також наявність на утриманні малолітньої дитини, суд вважає можливим застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 положення Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року, звільнивши його від відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що прокуратурою Одеської області в інтересах держави в особі КУ "Одеська обласна клінічна лікарня" (р/р35420201024194, код ОКПО 01998526, МФО 828011, ГУДКУ в Одеській області) заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_4 в розмірі 7 749 (сім тисяч сімсот сорок дев'ять) гривень.
Витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 документально підтверджені довідкою КУ " Одеська обласна клінічна лікарня", що знаходяться в матеріалах справи (а.с. 10).
Відповідно до положень ст. 128 ч. 3 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.
Згідно з положеннями ст. 129 ч. 1 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Проте, в судовому засіданні прокурор просив залишити позов без задоволення, враховуючи факт відшкодування обвинуваченим повної грошової суми за цим позовом у сумі 7749 грн, що підтверджується копіє квитанції від 12.05.2014 року.
Потерпіла ОСОБА_4 під час кримінального провадження до початку судового розгляду не заявляла цивільний позов про стягнення матеріальної та/або моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_5 , який вчинив суспільно небезпечне діяння.
Під час досудового розслідування була проведена судова автотехнічна експертиза за №11/А-57 від 17.02.2014 року вартістю 528 (п'ятсот двадцять вісім) гривень 12 копійок.
Витрати на залучення експерта підтверджуються довідкою про витрати на проведення експертизи по кримінальному провадженню від 17 лютого 2014 року, що знаходиться в матеріалах справи (а.с. 94)
Відповідно до положень ст. 124 ч. 2 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Суд вважає необхідним судові витрати на проведення експертизи в розмірі 528 (п'ятсот двадцять вісім) гривень 12 копійок стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 , в доход держави.
Речові докази по справі, а саме: автомобіль «Mercedes-Benz Vito 110 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 та причеп «ПА 0062», реєстраційний номер НОМЕР_2 , залучені до матеріалів кримінального провадження постановою слідчого від 21 листопада 2013 року та передані на зберігання ОСОБА_5 , - повернути за належністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 124 ч. 1, 128 ч.ч.1, 5, 314, 349 ч. 3, 369-371, 373-374, 394-395, 471, 473-476 КПК України, ст. 207 ч. 1 п. 5 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку у 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 ч. 1 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.
Звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання на підставі ст. 1 п. «в» Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08.04.2014 року.
Цивільний позов прокурора прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі КУ "Одеська обласна клінічна лікарня" (р/р35420201024194, код ОКПО 01998526, МФО 828011, ГУДКУ в Одеській області)" про стягнення з ОСОБА_5 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_4 в розмірі 7 749 (сім тисяч сімсот сорок дев'ять) гривень - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_5 судові витрати, пов'язані з проведенням судової автотехнічної експертизи за №11/А-57 від 17.02.2014 року, в розмірі 528 (п'ятсот двадцять вісім) гривень 12 копійок в доход держави.
Речові докази по справі, а саме: автомобіль «Mercedes-Benz Vito 110 D», реєстраційний номер НОМЕР_1 та причеп «ПА 0062», реєстраційний номер НОМЕР_2 , залучені до матеріалів кримінального провадження постановою слідчого від 21 листопада 2013 року та передані на зберігання ОСОБА_5 , - повернути за належністю.
Долучені до обвинувального акту матеріали кримінального провадження за №12013170110003900 від 20.11.2013 року передати до канцелярії з кримінальних справ Суворовського районного суду м. Одеси.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через Суворовський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: