Номер провадження: 22-ц/785/4626/14
Номер справи місцевого суду: 522/25601/13-ц
Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.
Доповідач Варикаша О. Д.
12.05.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді - Варикаші О.Д.
суддів - Ступакова О.А.
- Станкевича В.А.
при секретарі - Стадніченко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди,-
встановила:
Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 1-4), в якому просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 1 148 грн. 54 коп. та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що 18 липня 2010 року приблизно о 09 год. 00 хв. ранку, біля свого будинку за адресою АДРЕСА_1, він прогулювався із своєю собакою породи «шарпай». Порівнявшись з будинком ОСОБА_4, на нього та його собаку напали дві великі собаки відповідача ОСОБА_4, які були без намордників, та вискочили із відкритих воріт. Собаки відповідача наскочивши на позивача, збили позивача і у результаті чого, він впав на асфальт, а собаки відповідача почали кусати, прокусивши йому декілька разів руку та його собаку. У ході захисту від нападу собак, він розбив окуляри від сонця, та порвав шорти і майку. Після нападу собак він відвіз свою собаку до ветеринарної клініки «Аіст», де собаці було накладено 5 швів та призначено курс лікування. Таким чином, йому завдано матеріальну шкоду у розмірі 1 148 грн. 54 коп., яка складається з: розбиті окуляри проти сонця - 340 грн., порвані шорти - 450 грн., порвана майка - 150 грн., надання лікувальної допомоги його собаці - 190 грн., придбання медикаментів - 18 грн. 54 коп. та моральну шкоду, яку він оцінив в 50 000 грн.
В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти позовних вимог позивача та пояснив, що ОСОБА_3 був покусаний собаками 18 липня 2010 року, отже саме з цієї дати ОСОБА_3 довідався про порушення свого права. Однак, звернувся ОСОБА_3 до суду з вказаним позовом 03 жовтня 2013 року. Строк позовної давності сплинув 19 липня 2013 року. Таким чином, від дня, коли позивач довідався про порушення свого права до моменту подання позовної заяви минуло три роки і два з половиною місяці. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивач пропустив без поважних причин строк звернення до суду з позовною заявою. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2014 року, в якій просить скасувати рішення суду від 13.02.2014 року та направити справу на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси, посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення, винесення його з невірним застосуванням норм процесуального та матеріального права.
Відповідачем рішення суду не оскаржується.
В судове засідання учасники процесу не з'явилися, причини неявки суду не повідомили клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог, наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що 18 липня 2010 року позивач ОСОБА_3, та його собака породи «шарпей» були покусані собаками відповідача. Собаки відповідача наскочивши на позивача, збили позивача і у результаті чого він впав на асфальт, а собаки відповідача почали кусати позивача прокусивши йому декілька разів руку та його собаку. Чи дійсно під час цих подій пошкоджений одяг позивача з зазначеною вартістю по справі доказів не додано.
Після нападу собак позивач відвіз свою собаку до ветеринарної клініки «Аіст», де собаці було накладено 5 швів та призначено курс лікування. Зазначена обставина підтверджується довідкою від 18.07.2010 року, згідно якої собаці породи «шарпей» 18.07.2010 року були накладені шви на рани після покусів, але зазначення вартості цих послуг на лікування та доказів щодо сплати за придбання цих медикаментів не надано.
19.07.2010 року позивач звернувся до Шевченківського ВМ Приморського РВ УМВС України в Одеській області з заявою про порушення кримінальної справі у відношенні ОСОБА_4, собаки якого покусали позивача.
26.07.2010 року Шевченківським ВМ Приморського РВ УМВС України в Одеській області винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справі у відношенні ОСОБА_4, посилаючись на те, що документальних даних про завдані тілесні ушкодження зі сторони ОСОБА_3 представлено не було.
Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 звертався вже до Приморського районного суду м. Одеси з тотожною позовною заявою до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди у 2013 році, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.04.2013 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду. 23.04.2013 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу до апеляційного суду Одеської області на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08.04.2013 року з порушенням строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17.05.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08.04.2013 року залишено без руху. Недоліки не були усунуті, апеляційна скарга повернута, що підтверджено сторонами по справі.
Разом з тим, спірні правовідносини виникли 18.07.2010 року, а з зазначеним позовом до суду позивач звернувся лише 03.10.2013 року., тобто після спливу позовної давності. Під час розгляду справи позивачем так і не заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності з наведенням причин її пропуску. Пояснення позивача, що строк на подання позовної заяви, ним пропущений з повноважних причин, так як у цей період він тяжко хворів, та не мав змоги бути присутнім на засіданнях суду, спростовується поясненнями відповідача, оскільки в цей час позивач приймав участь у іншій справі.
Оскільки, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідносин, суд першої інстанції вважав, що це є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди.
Враховуючи те, що не підлягає задоволенню позовна вимога про відшкодування суми заподіяних матеріальних збитків, відповідно й не підлягає задоволенню вимога про відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 215 ЦПК України, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку відповідно до обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги та на підставі наданих і досліджених доказів, відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_3
Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону, відповідно до обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, наданих доказів та на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3
Оскільки, відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували розмір матеріальної шкоди, яку просить стягнути позивач, а також відсутні докази, які б підтверджували обставини, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, в частині моральної шкоди (погіршення стану здоров'я позивача в результаті вищевказаної події, втрата свідомості, депресивний стан, боязнь собак), такі докази не представлено і суду апеляційної інстанції.
Тому обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимоги, ґрунтуються на припущеннях.
Крім того, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що подія з приводу якої між сторонами виникли спірні правовідносини відбулася 18.07.2010 року, а з позовом до суду позивач звернувся 03.10.2013 року (а. с. 1).
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
В ході розгляду справи представником відповідача подано заяву про застосування позовної давності (а. с. 22). Разом з тим позивачем не наведено поважних причин пропуску позовної давності, що встановлено судом першої інстанції та з такими висновками погоджується і судова колегія, враховуючи обґрунтування позивачем поважності причин пропуску позовної давності.
Доводи апеляційної скарги стосовно обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, судова колегія не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні та суду апеляційної інстанції не надані докази розміру матеріальної шкоди, яку просить стягнути позивач з відповідача та докази, які б підтверджували обставини, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, в частині моральної шкоди (погіршення стану здоров'я позивача в результаті вищевказаної події, втрата свідомості, депресивний стан, боязнь собак).
Також судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги з посиланням на ст. 268 ЦК України стосовно того, що позовна давність не розповсюджується на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази, що в результаті саме вищевказаної події позивач отримав каліцтво чи інше ушкодження здоров'я. Як вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.07.2010 року за вказаними фактами, позивачем не представлено будь-яких документальних даних про спричинення йому тілесних ушкоджень (а. с. 10). Ксерокопію довідки № 398 від 07.02.2014 року (а. с. 40) на ім'я адвоката ОСОБА_5, в якій мається посилання на акт № 2518 від 19.07.2010 року на гр. ОСОБА_3, 1962 року народження, судова колегія не приймає до уваги, так як в матеріалах справи відсутній сам акт, на який зроблено посилання та зазначена ксерокопія довідки не завірена належним чином.
Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія, враховуючи доводи апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, враховуючи викладене та, оскільки вони не спростовують висновки суду.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно відхилити, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2014 року залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.02.2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша
О.А. Ступаков
В.А. Станкевич