22 квітня 2014 р. Справа № 3404/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Святецького В.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
представника позивача Струка А.І.,
представника відповідача Шевчука І.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Галгазотерм» до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВАТ «Галгазотерм» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівській області, яким просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.08.2010 року № 0000382320/0/12405, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 54691,00 грн., в тому числі 36461,00 грн. за основним платежем та 18230,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і № 0000392320/0/12406, яким йому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5349,00 грн., в тому числі 3566,00 грн. за основним платежем та 1783,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року позов задоволено повністю.
Постанова мотивована тим, що позивачем підтверджено факт здійснення господарських операцій з ПП «Галпостач» належно оформленими документами, які відповідають вимогам, встановленим законодавством для первинних документів. Відповідач в акті перевірки не зазначив, які первинні документи і по яких операціях відсутні на момент перевірки на підприємстві та не надав суду належних доказів витребування їх у позивача чи відмови у їх наданні на момент перевірки, що б слугувало для обґрунтованого встановлення порушення позивачем вимог податкового законодавства. А сама по собі несплата податку продавцем, в тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ВАТ «Галгазотерм» завищено валові витрати без підтверджуючих первинних документів та сформовано податковий кредит на підставі податкової накладної виданої контрагентом, який має ознаки фіктивності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
В період з 30.07.2010 року до 12.08.2010 року працівники Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівській області провели планову виїзну перевірку ВАТ «Галгазотерм» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року до 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 13.08.2010 року № 1268/23-1/30336068.
В акті перевірки зазначено про встановлення фактів порушення позивачем (в частині, що є предметом розгляду в даній справі) вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток в період, що перевірявся, на 36461,00 грн., в тому числі за І квартал 2009 року на 4458,00 грн., за II квартал 2009 року на 32003,00 грн., та п. п. 1.7, 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3. пп. пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобов'язання податку на додану вартість у лютому 2009 року на 3566,66,00 грн.
Такі висновки податковий орган обґрунтовує тим, що у ВАТ «Галгазотерм» відсутні первинні документи, що підтверджують задекларовані суми валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, підприємство мало господарські операції з ПП «Галпостач», місцезнаходження якого не встановлено і яке не подало податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року.
На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 27.08.2010 року № 0000382320/0/12405, яким ВАТ «Галгазотерм» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 54691,00 грн., в тому числі 36461,00 грн. за основним платежем та 18230,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і № 0000392320/0/12406, яким ВАТ «Галгазотерм» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5349,00 грн., в тому числі 3566,00 грн. за основним платежем та 1783,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість таких висновків відповідача та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з таких підстав.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
А згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної, дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну назву отримувача, ціну продажу без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.
Відповідно до пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування підприємством валових витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування податкового зобов'язання чи сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Дані обставини не тягнуть за собою нікчемність всіх правочинів, які вчинялися підприємством з моменту державної реєстрації та самі по собі не можуть свідчити, що ці правочини укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.
Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), де Суд у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Крім того, відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.
На момент здійснення господарських операцій з позивачем ПП «Галпостач» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з ЄДРПОУ, перебувало на обліку в органах державної податкової служби та було зареєстроване як платник податку на додану вартість.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що господарські зобов'язання між ВАТ «Галгазотерм» та ПП «Галпостач» фактично були виконані, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, наданими позивачем та дослідженими судом, зокрема, наступними.
26.08.2008 року ВАТ «Галгазотерм» (замовник) та ПП «Галпостач» (підрядник) уклали договір № 05/08 на постачання матеріалів, обладнання та виконання робіт, відповідно до умов якого підрядник зобов'язувався постачати матеріали і обладнання, а також виконати для позивача будівельно-монтажні роботи. Вартість робіт визначається актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а вартість матеріалів визначається відповідно до відпускних накладних.
В періоді, що перевірявся, на виконання умов договору ПП «Галпостач» виконало очищення та фарбування зовнішньої поверхні двох ємностей 16 куб. м та двох ємностей 10 куб. м, вартість послуг склала 21400,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 3566,66 грн.
Факт виконання підрядником зазначених робіт підтверджується підписаним сторонами договору актом виконаних робіт (наданих послуг) від 20.02.2009 року № 2.
Також на підставі зазначеної господарської операції ПП «Галпостач» виписало податкову накладну на вказану суму від 20.02.2009 року № 12.
Оплату за виконі роботи ВАТ «Галгазотерм» здійснив 19.02.2009 року, що підтверджується банківською випискою ЛФ ВАТ «Кредобанк» від 20.02.2009 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як вбачається з наведених вище документів, вони відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та надавались відповідачу при проведенні перевірки.
Також зазначені податкові накладні не мали недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.
Отже, з дня отримання податкової накладної у позивача виникло право формувати валові витрати та податковий кредит по взаєморозрахунках з ПП «Галпостач».
Також колегія судів враховує, що на виконання зазначеного вище договору від 26.08.2008 року ПП «Галпостач» надавало ВАТ «Галгазотерм» послуги (виконувало роботи) та поставляло товари у вересні, жовтні та грудні 2008 року, що підтверджується наданими позивачем копіями актів виконаних робіт (наданих послуг) та податкових накладних. Зазначений період перевірявся відповідачем і в акті перевірки від 06.07.2009 року № 652/23-1/30336068 не вказано будь-яких порушень позивачем вимог податкового чи іншого законодавства в частині взаємовідносин з ПП «Галпостач».
Крім того, податковий орган, роблячи висновки про відсутність між зазначеними підприємствами господарських відносин, вказує на нікчемність укладеного між ними договору, оскільки його укладено без мети настання реальних наслідків.
Щодо таких доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 цього Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України), правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсними чи неукладення правочинів між позивачем та його контрагентом.
Крім того, відсутні докази порушення позивачем при укладанні (виконанні) правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору (згідно зі ст. 228 ЦК України), як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.
Разом з тим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.
Також в акті перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податковий орган зазначає, що у ВАТ «Галгазотерм» відсутні первинні документи, що підтверджують задекларовані суми валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.
Однак, як правильно та обґрунтовано встановив суд першої інстанції, такі висновки відповідача є безпідставними, оскільки спростовуються наданими позивачем первинними документами (накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, рахунками тощо) щодо його господарських взаємовідносин з Центральною бухгалтерією установ освіти Франківського району міста Львова, ТзОВ «Винява», ТзОВ «Астеліт», ЗАТ «Український мобільний зв'язок», ВАТ «Львівгаз», ТзОВ «Лео Текс», ТзОВ «ТД «Інстал-Люкс», ТзОВ «Промтехресурс-Центр», ТзОВ «Сторгозія», Підприємством «Допомога-1», ВАТ «Укртелеком», ТзОВ «Телемонтаж», ТзОВ «Етна-Трейд», ВАТ «ТД «Шельф», ТзОВ «Велпласт», ПП «Агробетон», Львівською філією ТзОВ «Роберт Бош ЛТД», ТзОВ «Інтерлінк», ПП «Копір», Львівською філією ТзОВ «Укравтозапсатина», ТзОВ «Львівком», ТзОВ «Терія», ПАФ «Аудит-АТК», ПП «Талан», ВАТ «Концерн «Галнафтогаз», СП ТзОВ «Інтернешенел Телеком'юнікейшен Компані», ПП «Калан», ТзОВ «ЛьвівКом», ВАТ «Львівбудкомплектація», ПП «Ексім-Авто», ТзОВ «Кенмал», ВП «Надія», ПП ОСОБА_5, Філією ТзОВ РЦ «Грік», СП ТзОВ «Герц Арматура», ТзОВ «Гума-Сервіс», ТзОВ «ЛПГ-Техно», ВАТ «Львівенергоналадка», ПП «Тепломаркет», ТзОВ «НВП «Українська енергетична компанія», ТзОВ «ПВП Опекс «Енергосистеми», ТзОВ «Вол Велес Україна», ТзОВ ВТФ «Меркурій-Центр», ФОП ОСОБА_3, ПП «Яр Бізнес-Центр», ЗАТ «Нова лінія», ТзОВ «Технологічно-експериментальний завод», ВАТ АСК «Скарбниця», ТзОВ «Транспортна компанія САТ», ТзОВ ВТФ «Контех», ТзОВ «КІТ», ПП «Ремесло-А», ТзОВ «Техномаш-Львів».
Всі первинні документи оформлені належним чином і в суду не має сумнівів у їх достовірності та існуванні на момент проведення перевірки.
Посилання відповідача на те, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які б свідчили про факт купівлі скрапленого газу у ПП «Калан», на думку колегія суддів, не є доказом нездійснення господарських операцій, оскільки відповідно до положень Закону України «Про автомобільний транспорт» та «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна є первинним обліковим документом, що складається при наданні транспортних послуг вантажовідправникам/ вантажоодержувачам незалежним перевізником. Тобто такий документ складається для обліку списання, руху та оприбуткування продукції у зв'язку з її переданням не безпосередньо продавцем покупцеві, а через третю особу (ліцензованого перевізника).
Отже, товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, відповідно до пп. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за № 925/11205, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються у податковій звітності та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, у разі виявлення розбіжностей додати до акта письмові пояснення посадових осіб щодо встановлених порушень, зазначити первинний документ на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку. У разі відсутності первинних документів або їх ненадання для перевірки зазначити перелік цих документів із поясненнями посадових осіб. У разі відмови посадових осіб від надання письмових пояснень - відобразити в акті.
Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, всупереч вимогам зазначеної норми відповідач в акті перевірки не вказав, які первинні документи і по яких операціях відсутні на момент перевірки на підприємстві, не надано суду належних доказів витребування їх у позивача чи відмови у їх наданні на момент перевірки, що б слугувало для правомірного встановлення заниження позивачем податку на прибуток в 2 кварталі 2009 року на 128008 грн.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2010 року у справі № 2а-8154/10/1370 за позовом Відкритого акціонерного Товариства «Галгазотерм» до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий О.М. Довгополов
Судді В.В. Святецький
Н.М. Судова-Хомюк
Ухвала складена в повному обсязі 25.04.2014 року