ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
08 травня 2014 року № 826/6037/14
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., ознайомившись з матеріалами справи
за позовом ОСОБА_1
до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Івано - Франківської області
провизнання протиправною бездіяльності відповідачів, що полягає у неналежному розгляді заяви заяви ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 17.03.2014 (з доповненнями до заяви від 31.03.2014) та надання неналежних відповідей на вказане звернення та зобов'язання належним чином розглянути по суті вказану заяву у відповідності до вимог статті 12 Закону України "Про прокуратуру", наказу Генерального прокурора України № 9 від 28.12.2005 та прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Івано - Франківської області про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, що полягає у неналежному розгляді заяви заяви ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 17.03.2014 (з доповненнями до заяви від 31.03.2014) та надання неналежних відповідей на вказане звернення та зобов'язання належним чином розглянути по суті вказану заяву у відповідності до вимог статті 12 Закону України "Про прокуратуру", наказу Генерального прокурора України № 9 від 28.12.2005 та прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду.
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З аналізу зазначених норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Органи дізнання, слідства та прокуратури під час перевірки заяви про злочин та її вирішення, виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
З огляду на викладене зазначені спори не випливають із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій, а тому не належать до юрисдикції адміністративних судів.
Згідно з вимогами частин першої статті 4 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
Пунктами 10 та 19 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники;
Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінального процесуального кодексу України порядок діяльності, зокрема, слідчих, керівників органу досудового розслідування, прокурорів щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Таким чином, спірні відносини, які виникають між заявниками та прокуратурою, слідчими, органом дізнання під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини, не є управлінськими, а повноваження цих органів та їхніх посадових осіб щодо порядку прийняття заяв і повідомлень про злочини та їх розгляду регламентовані Кримінально процесуальним кодексом України.
Аналогічна позиція викладена в спільному інформаційному листі Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 334/8/13-11 від 12.03.2011.
З аналізу змісту позовних вимог вбачається, що позивачем оскаржуються дії та бездіяльність Генеральної прокуратури України та Прокуратури Івано - Франківської області щодо розгляду заяви про передачу кримінального провадження для проведення подальшого дорозслідування слідчими Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України на підставі пункту 5 статті 36 Кримінально - процесуального кодексу України 2012 року.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтею 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Івано - Франківської області про визнання протиправною бездіяльності відповідачів, що полягає у неналежному розгляді заяви заяви ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 від 17.03.2014 (з доповненнями до заяви від 31.03.2014) та надання неналежних відповідей на вказане звернення та зобов'язання належним чином розглянути по суті вказану заяву у відповідності до вимог статті 12 Закону України "Про прокуратуру", наказу Генерального прокурора України № 9 від 28.12.2005 та прийняти вмотивоване рішення за результатами розгляду.
2.Роз'яснити позивачу, що дана справа має розглядатися в порядку кримінального судочинства місцевим загальним судом.
3.Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами невідкладно надіслати позивачу.
4.Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.П. Огурцов