копія
30 квітня 2014 р. Справа № 804/2959/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіІльков В.В.
при секретаріСтавицькому О.В.,
за участю:
представників позивача представника відповідача Крутовських С.В.,Хоменко І.В., Донцова Є.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Техносфера" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2014р. за № 0000421500, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Техносфера" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000421500 від 04 лютого 2014 року, винесене Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2014р. було відкрито провадження по справі.
У обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі висновків акту перевірки від 15.01.2014р. за № 42/15-00/37732622. Зокрема, за викладеними у акті висновками підприємством порушено положення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет у лютому 2013р. на суму 101832,78 гривень. На думку, відповідача позивачем отримано від контрагента - ПП «Рапан» паперові носії за формою первинних документів, у яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки вони складені на підставі недійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути підставою для відображення у бухгалтерському та податковому обліку. У обґрунтування протиправності зазначених висновків позивач вказує на такі обставини, що із документів, наданих під час проведення перевірки (видаткові та податкові накладні, тощо) вбачається здійснення господарських операцій відповідно до укладеного договору з контрагентом та рух коштів на їх оплату; позивачем до контролюючих органів на їх запит були надані первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських операцій з контрагентом, податкові накладні були виписані уповноваженими особами зазначених контрагентів, але податковим органом належних перевірок за даними фактами проведено не було. Позивачем зазначено, що ним зі свого боку виконані всі вимоги щодо формування податкового кредиту за операціями із вищезазначеними контрагентами, до податкової перевірки надавались усі первинні документи, дані бухгалтерського обліку. Крім того, позивач посилається на те, що на запит податкового органу підприємством було надано у десятиденний строк всі документи, які витребовувались, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для призначення та проведення перевірки відповідно до положень п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України. На підставі вищевикладених обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню неправомірними та скасуванню.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, ґрунтувалось на висновках акту перевірки від від 15.01.2014р. за № 42/15-00/37732622, яким встановлено порушення підприємством положень п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет у лютому 2013р. на суму 101832,78 гривень. Відповідач у акті перевірки посилається на те, що у зв'язку із ненаданням повного пакету документів підприємством до перевірки, у тому числі сертифікатів походження товару, договорів зберігання та договорів з автопідприємствами, у акті перевірки зроблено висновок про те, що взаємовідносини між позивачем та ПП «Рапан» не спричиняють реального настання правових наслідків. Відповідач зазначає, що під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
Згідно із п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.
На підставі п.п 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було направлено на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Техносфера" письмовий запит «Про надання документів з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «Рапан» від 10.12.2013р. за № 10009/22-03.
У зазначеному запиті відповідач просив позивача надати у термін протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту до податкового органу для підтвердження взаємовідносин з ПП «Рапан» за лютий 2013 року оригінали та копії документів (засвідчені підписами посадових осіб), а саме:
- податкові накладні по взаємовідносинам з ПП «Рапан» за лютий 2013 року;
- угоди на поставку товарів (робіт, послуг) та додатки до них, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, іншу бухгалтерську документацію, що підтверджує факт продажу/придбання товару (вказати вид та обсяги транспортування товару (власний чи орендований), найменування перевізника з кодом ЄДРПОУ, згідно яких довіреностей, на кого оформлених, а також зазначити номери конкретного автомобільного, залізничного транспорту, використаний для перевезення відвантаженого товару, надати інформацію про підприємство-перевізника, за рахунок якої сторони);
- надати пояснення посадових осіб та осіб, що безпосередньо здійснювали виконання договору по питанню фактичного транспортування товару від постачальника покупцю, вказати форму розрахунків за поставлений товар, дані ж/о 361, 631, 281 (завірені підписами посадових осіб);
- дані про наявність дебіторської чи кредиторської заборгованості по розрахункам між підприємствами станом на початок перевірки та станом на початок і кінець перевіряє мого періоду;
- реєстри виданих та отриманих податкових накладних за перевіряє мий період, декларацію з ПДВ, у якій було відображено відповідний податковий кредит (період) та декларації з податку на прибуток. У якій було відображено валові витрати (квартал);
- у разі, якщо підприємство є виробником (імпортером) відвантаженої продукції, просимо вказати у поясненні, а також надати підтверджуючі документи по постачальникам товарів та матеріалів: вказати перелік виробничих засобів (потужностей) для виробництва ТМЦ чи надання робіт (послуг), інформацію щодо наявності відповідних фахівців згідно із штатним розкладом, передбачених законодавством патентів, ліцензій, сертифікатів, дозволів (у випадку їх необхідності для виготовлення та реалізації згідно з чинною нормативною базою), також чи були у наявності у момент такого виробництва виробничі запаси, необхідні для виготовлення продукції чи надання послуг;
- у разі, якщо підприємство є посередником зазначити: реквізити підприємства, якому було реалізовано товар (або придбано товар) (код за ЄДРПОУ, назва підприємства, адреса місцезнаходження, індивідуальний податковий номер); надати копії документів, згідно яких реалізовано та сплачено товар, як відображено ці операції в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних товарів (робіт, послуг); при здійснені взаємозаліку вказати дату, номер, суму акта, зустрічні вимоги, наявність та підстави виникнення дебіторської (кредиторської) заборгованості; дані про наявність дебіторської чи кредиторської заборгованості по розрахунках між підприємствами станом на момент перевірки та станом на момент здійснення операції; відображення операції по реалізації та придбанню товарів відповідно у складі податкових зобов'язань в декларації по ПДВ (вказати місяць) та у складі валового доходу (вказати квартал); вказати суму ПДВ, яка фактично нарахована після здійснення посередницької операції по придбанню та реалізації (віднесено в ДТ та КТ рахунку 641) та сплачено до бюджету);
- вказати такі дані: відомості про директора та головного бухгалтера (паспортні дані, ідентифікаційні номери, накази про призначення їх на посаді); відомості про державну реєстрацію підприємства у виконкомі, дані про засновників підприємства, розмір статутного фонду;
- якщо підприємство володіло корпоративними правами, слід зазначити: відомості про реєстрацію ДПІ, відомості про реєстрацію платника ПДВ (номер і дата свідоцтва, індивідуальний податковий номер); угоди про використання офісних та складських приміщень. Дані про виробничі потужності (у разі оренди, надати документи на підставі яких відбувається оренда, підтвердити форму та стан розрахунків), вказати де зберігався відвантажений товар, чи ведеться складський облік; інформацію про види діяльності, які мало право здійснювати підприємство за перевіряє мий період, які воно фактично здійснювало, а також про отримані ліцензій, патенти та дозволи; інформацію про відкриті рахунки (номер, назва рахунку, назва установи банку, МФО, залишок коштів на останній день періоду, що перевірявся.
Позивачем було отримано зазначений запит 17.12.2013 року.
Відповідно до п.п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Судом встановлено, що на письмовий запит «Про надання документів з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «Рапан» від 10.12.2013р. за № 10009/22-03 товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Техносфера» було надано відповідь (лист від 24.12.2013р.), до якої позивачем долучались первинні бухгалтерські документи з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «Рапан» щодо придбання у ПП «Рапан» листового металопрокату в асортименті для подальшого його продажу контрагенту у лютому 2013 року, а саме:
- договір поставки № 14.02.13/1 від 14.02.2013р.;
- специфікації від 14.02.2013р. за № 1, від 19.02.2013р. за № 2;
- рахунки-фактури від 14.02.2013р. за № 000003, від 19.02.2013р. за № 0000005, від 19.02.2013р. за № 0000004;
- видаткові накладні від 14.02.2013р. за № 0000003, від 20.02.2013р. за № 0000005, від 20.02.2013р. за № 0000004;
- товарно-транспортні накладні від 14.02.2013р. за № 02АДА, від 20.02.2013р. 02АДА № № 47, 48, 49, 50, 51;
- податкові накладні від 19.02.2013р. за № 4, від 14.02.2013р. за № 3;
- розрахунки коригування: № 3 від 27.02.2013р. до податкової накладної 4 від 19.02.2013р., № 2 від 27.02.2013р. до податкової накладної 3 від 14.02.2013р.;
- банківські виписки від 27.02.2013р., від 19.02.2013р., від 14.02.2013р.;
- сертифікати якості від 08.02.2013р. за № 26465, від 25.01.2013р. за № 2282, від 25.01.2013р. за № 2071;
- акт взаєморозрахунків за лютий 2013 року;
- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013р.;
- податкову декларацію з ПДВ за лютий 2013 року.
Таким чином, на запит податкового органу позивачем були надані первинні документи, які дозволяють здійснити аналіз господарських операцій позивача з ПП «Рапан» за лютий 2013 року, у тому числі і сертифікати якості, ТТН, на ненадання яких позивачем посилається відповідач як на підставу здійснення перевірки, а також на обґрунтування висновків акту перевірки.
Відповідно до п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Згідно із п. 73.1 ст. 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається органам державної податкової служби періодично або на окремий письмовий запит органу державної податкової служби у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.
Пунктом 73.3 ст. 73 ПК України, встановлено, що органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;
2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Крім того, відповідно до листа ДПС України від 03.12.2012 р. за № 3060/0/141-12/А/10-1114/4341, у якому роз'яснено питання щодо запитів органів ДПС про подання інформації в порядку п. 73.3 ст. 73 ПК України, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, зокрема питання поводження до платників податків та іншим суб'єктам інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації, врегульовані Податковим кодексом України.
Вимоги до оформлення запиту визначені п. 73.3 ст. 73 ПКУ, відповідно до якого органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та іншим суб'єктам інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави подання якої встановлені законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, і її документальному підтвердженні. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік запитуваної інформації та документів, що її підтверджують, а також підстави для направлення запиту.
Крім того, правовідносини з приводу направлення податковими органами в адресу платників податків запитів унормовані також приписами Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (затверджено постановою КМ України від 27.12.2010р. за № 1245), відповідно до п. 10 якого запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для направлення запиту; опис запитуваної інформації та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Підстави направлення такого запиту визначені п. 73.3 ст. 73 ПК України. З урахуванням наведених норм чинного податкового законодавства запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити перелік запитуваної інформації та виклад певних ПК України підстав отримання інформації.
Згідно із п.п. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
Відповідно до п.п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Згідно із п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням, якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Як пояснив у процесі судового розгляду справи представник відповідача, у зв'язку із тим, що позивачем не були надані у повному обсязі пояснення та документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби, а саме: сертифікатів походження товару, договорів зберігання та договорів з автопідприємствами, на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, начальником Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 09.01.2014р. за № 8 прийнято наказ «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Техносфера". Крім того, відповідач зазначив, що запит про надання документів був направлений на підприємство на виконання наказу Міндоходів та зборів України «Про індикативні показники доходів за грудень 2013 року» у частині відпрацювання розбіжностей по ПК-ПЗ.
Судом встановлено, що на підставі наказу начальника Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Техносфера" від 09.01.2014р. за № 8, уповноваженою особою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області згідно із п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Техносфера" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Рапан» (код ЄДРПОУ 25529701) за лютий 2013 року.
Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Підпунктом 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Згідно із п. 86.10 ст. 86 ПК України у акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.
За результатами перевірки складено акт від 15.01.2014р. за № 42/15-00/37732622, у якому встановлено порушення підприємством положення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті у бюджет у лютому 2013р. на суму 101832,78 гривень. гривень.
У обґрунтування зазначеного порушення у акті перевірки відповідачем зазначено:
- до перевірки не надано сертифікатів походження товару, договорів зберігання та договорів з автопідприємствами;
- за результатами аналізу товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт та договору про надання послуг встановлено, що їх невідповідність вимогам чинного законодавства України та в порушення пункту 13911.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, відсутність первинних документів в підтвердження витрат, а саме: не визначені фактичні адреси пунктів розвантаження товару, адреси складських приміщень, які використовувались (у наданих ТТН як пункти навантаження-розвантаження товару вказане лише місто ТОВ «ПКФ «Техносфера» (м.Дніпропетровськ), а не фактична адреса складу); відсутні додатки до договору у вигляді заявок або графіків виконання перевезень із зазначенням конкретних адрес пунктів навентаження-розвантаження, хоча, згідно ТТН, перевезення товару здійснювалось систематично та за маршрутами, що повторюються; в договорах перевезення не наведена інформація про наявність ліцензії на перевезення; у ТТН не заповнені графи з відомостями про вантаж за наступними номерами; № 11 «Спосіб визначення маси», № 12 «Код вантажу», № 13 «Код вантажу», №17,18, 19, 20, 21, 22, 23 «Час вибуття, прибуття, простою, назва кількості, підпис відповідальної особи при вантажно-розвантажувальних операціях; відсутній перелік використаних раціональних маршрутів із зазначенням відстані (не наведено кілометраж);
- внаслідок дефектності наданих ТОВ «ПКФ «Техносфера» до перевірки товарно - транспортних накладних, не виявлено фактичного відвантаження товарів, їх реального транспортування та зберігання - не виявлено належним чином складені первинні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ. Відповідно наявних на час проведення перевірки документів немає можливості визначити фактичний шлях перевезення, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.
- ТОВ «ПКФ «Техносфера» отримано від контрагентів паперові носіїв в за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки вони складені на підставі недійсності господарських операцій та відповідно не можуть бути підставою для відображення в господарському та податковому обліку;
- формування ТОВ «ПКФ «Техносфера» податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за рахунок зазначених податкових накладних суперечить законодавству України, а також моральним засадам суспільства; правочин не вчинений за формою і порядком, встановленими законом; правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є спробою незаконного заволодіти майном держави за рахунок не сплати ПДВ, що порушує публічний порядок.
Крім того, відповідач у акті перевірки посилається на висновки іншого акту перевірки контрагента позивача - ПП «Рапан» (акт ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 10.06.2013р. за № 3000/22-6/25529701).
Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки податкове повідомлення-рішення приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.02.2014р. за № 0000421500, яким за порушення п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 101833,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25458,25 гривень.
Досліджуючи правомірність викладених у акті перевірки обставин та висновків, а також правомірність дій податкового органу і оскаржуваного рішення, суд встановив таке.
Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.
Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно із положеннями п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:
а) у паперовому вигляді;
б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);
ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу валових витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Нормами статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Техносфера" та контрагентом ПП «Рапан» укладено договір постачання від 14.02.2013р. за № 14.02.13/1, відповідно до якого у лютому 2013р. ТОВ «ПКФ "Техносфера" отримано від контрагента металопродукцію на загальну суму 610996,68 грн., як зазначено у акті перевірки.
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.
Таким чином, з метою встановлення ділової мети зазначених вище господарських операцій необхідно з'ясувати дійсний економічний зміст господарської операції, а також проаналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.
Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Положеннями п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Факт укладення правочинів і його виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договору, зокрема:
- договір поставки № 14.02.13/1 від 14.02.2013р.;
- специфікації від 14.02.2013р. за № 1, від 19.02.2013р. за № 2;
- рахунки-фактури від 14.02.2013р. за № 000003, від 19.02.2013р. за № 0000005, від 19.02.2013р. за № 0000004;
- видаткові накладні від 14.02.2013р. за № 0000003, від 20.02.2013р. за № 0000005, від 20.02.2013р. за № 0000004;
- товарно-транспортні накладні від 14.02.2013р. за № 02АДА, від 20.02.2013р. 02АДА № № 47, 48, 49, 50, 51;
- податкові накладні від 19.02.2013р. за № 4, від 14.02.2013р. за № 3;
- розрахунки коригування: № 3 від 27.02.2013р. до податкової накладної 4 від 19.02.2013р., № 2 від 27.02.2013р. до податкової накладної 3 від 14.02.2013р.;
- банківські виписки від 27.02.2013р., від 19.02.2013р., від 14.02.2013р.;
- сертифікати якості від 08.02.2013р. за № 26465, від 25.01.2013р. за № 2282, від 25.01.2013р. за № 2071;
- акт взаєморозрахунків за лютий 2013 року;
- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2013р.;
- податкову декларацію з ПДВ за лютий 2013 року.
Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Всі податкові та видаткові накладні були складені сторонами у відповідності вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто містять такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис.
Досліджені у судовому процесі первинні бухгалтерські документи не містять дефектів форми, змісту або походження первинних і розрахункових документів, які, в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Отже, оглянуті у судовому засіданні вищезазначені первинні документи позивача та контрагента відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
З матеріалів справи встановлено, що всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємством, яке станом на момент спірних правовідносин є платником ПДВ, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ. Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено і актом перевірки не заперечується та не спростовано.
Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.
У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» від 20.07.2010 року за № 1112/11/13-10 процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:
1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість
5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
Також у цьому листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Вищевикладена позиція також сформульована у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 року по справі № 2а-9864/11/2670 (K/9991/50772/12).
У акті перевірки відповідач посилається, зокрема, на «дефектність» первинних бухгалтерських документів, а саме: не визначені фактичні адреси пунктів розвантаження товару, адреси складських приміщень, які використовувались (у наданих ТТН як пункти навантаження- розвантаження товару вказане лише місто ТОВ «ПКФ «Техносфера» (м.Дніпропетровськ) а не фактична адреса складу); відсутні додатки до договору у вигляді заявок або графіків виконання перевезень із зазначенням конкретних адрес пунктів навентаження-розвантаження, хоча, згідно ТТН, перевезення товару здійснювалось систематично та за маршрутами, що повторюються; в договорах перевезення не наведена інформація про наявність ліцензії на перевезення; у ТТН не заповнені графи з відомостями про вантаж за наступними номерами, № 11 «Спосіб визначення маси», № 12 «Код вантажу», № 13 «Код вантажу», №17,18, 19, 20, 21, 22, 23 «Час вибуття, прибуття, простою, назва кількості, підпис відповідальної особи при вантажно-розвантажувальних операціях; відсутній перелік використаних раціональних маршрутів із зазначенням відстані (не наведено кілометраж). З приводу таких доводів та висновків суд зазначає таке.
У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
На підставі викладеного, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не довела належними засобами доказування, що господарські операції між позивачем та ПП «Рапан» здійснені без мети настання реальних наслідків.
У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем та ПП «Рапан». Крім того, докази щодо порушення кримінальних справ проти посадових осіб підприємства-контрагента позивача або наявність таких, що набрали законної сили вироків суду в акті перевірки відсутні. Не надавались такі докази і під час судового розгляду справи.
Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із контрагентом ПП «Рапан», здійснені у лютому 2013 року.
Відповідач посилається, зокрема, на акт «Про проведення докментальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Рапан» за лютий 2013р.», складений ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, проте, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивні» відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 0000042206 від 08.04.2013р. прийняте не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та незаконними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ВО «Індустріал-Сервіс», то суд відмовляє у їх задоволенні у зв'язку із тим, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.
У іншому випадку позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Отже, враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, оспорювані дії не є такими, що порушують права позивача, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову у цій частині.
Зазначеної позиції, зокрема, дотримується ВАС України у постанові від 19.12.2013р. по справі № К/800/30029/13 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/36557919).
Крім того, слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 2 ст. 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Зважаючи на сукупність викладених обставин та висновків, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення №0000421500 від 04 лютого 2014 року, винесене Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до положень ст. 94 КАС України підлягає присудженню із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Техносфера" судовий збір відповідно до частини задоволених позовних вимог у сумі 254,59 гривень.
Керуючись ст.ст. 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Техносфера" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.2014р. за № 0000421500 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000421500 від 04 лютого 2014 року, винесене Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПКФ "Техносфера" судовий збір у розмірі 254,59 гривень.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 05 травня 2014 року
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили на 05.05.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В Ільков В.В. Ільков О.А. Вовчанська