06 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1423/5345/2011
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Алєйніков В.О.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
Головуючого: судді Димирлія О.О.
суддів: Єщенка О.О., Романішина В.Л.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни", -
06 квітня 2011 року позивачка звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни" з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року у розмірі 3000,60 грн.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2013 року позов задоволено, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії на 30%, що передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 серпня 2010 року по 22 липня 2011 року з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 17 травня 2012 року позовні вимоги, заявлені поза межами шестимісячного строку, передбаченого ст. 99 КАС України (чинної на момент розгляду справи) залишено без розгляду. Апеляційна скарга не містить заперечень на зазначену ухвалу.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що позивач є за статусом «дитиною війни» та має право на підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до категорії осіб зі статусом «дитина війни» і на нього розповсюджуються пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.
Відповідно до вимог ст. 52 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154 - VІ та Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010- 2011 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Отже, нарахування та виплата у 2010 та 2011 роках «дітям війни» підвищення до пенсії повинно здійснюватися відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, які суперечать ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та на які посилається апелянт, не можуть бути застосовані, оскільки мають меншу юридичну силу ніж норми Закону.
Також, є необґрунтованими твердження апелянта про те, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не застосовується для розрахунку підвищення до пенсії позивача, оскільки іншого розміру мінімальної пенсії за віком чинним законодавством не визначено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково визначено термін виплати підвищення до пенсії, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України - до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Тобто, в розумінні КАС України порушення прав свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин може бути допущено з боку суб'єкта владних повноважень у вигляді будь-яких прийнятих рішень, вчинених дій чи допущеної бездіяльності. Відповідно під час розгляду спору суд може надати оцінку тим рішенням, діям чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які вже були прийняті, вчинені чи допущені на момент виникнення спору. Таким чином, КАС України не передбачає можливості зобов'язати відповідача вчиняти у майбутньому певні дії, виходячи тільки з теоретичної можливості допущення ним в подальшому порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Проте слід враховувати, що в даному випадку, судом першої інстанції вже в повному обсязі було надано оцінку діям відповідача щодо здійснення перерахунку щомісячного підвищення до пенсії «дітям війни». За умови сталості нормативної бази, що регулює вищезазначені правовідносини, надана правова оцінка є обов'язковою для врахування відповідачем при виконанні ним своїх повноважень по відношенню до позивача. Відповідно, такий перерахунок має здійснюватись на постійній основі, за умови виникнення обставин, що його зумовлять та сталості нормативної бази, що регулює вищезазначені правовідносини, без обмеження терміну або строку його проведення.
До такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постановах від 23 квітня 2012 року №21-239а11 та від 19 березня 2013 року в №21-53а13, в яких зазначено, що з самого визначення поняття пенсії випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Таким чином, достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача є саме визначення обов'язку проведення перерахунку належного йому щомісячного підвищення до пенсії з дати, з якої він має право та вимагає проведення перерахунку без обмеження кінцевого терміну або строку протягом якого такий перерахунок має здійснюватись.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з 22 серпня 2010 року з урахуванням виплачених сум вказаної допомоги.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, колегія суддів на підставі п.1 ч.1 ст. 201 КАС України, вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ч. 10 ст. 183-2, ч. 1 ст. 195, ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201 та ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва - задовольнити частково.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про захист соціальних прав, що передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» - змінити.
Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції:
«Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та підвищити пенсію ОСОБА_1 на 30% мінімальної пенсії за віком (розмір якої встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування») відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 22 серпня 2010 року, з урахуванням вже виплачених сум за вказаний період.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3,40 грн. судових витрат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий: суддя О.О. Димерлій
суддя О.О. Єщенко
суддя В.Л. Романішин