Справа: № 484/870/14-ц
Провадження № 2/484/498/14
22.04.2014р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Літвіненко Т.Я.
при секретарі - Шилакіній Л.О.
за участю позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що вказаний будинок належить їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3. У вказаному будинку за життя матері 11.07.1997р. був зареєстрований колишній чоловік сестри позивача ОСОБА_2 З 2000 року відповідач у зазначеному будинку не проживає, не сплачує комунальні послуги. Його особисті речі у будинку відсутні. Жодних перешкод для проживання позивач ОСОБА_2 не чинила. На підставі викладеного, позивач вважає, що відповідач в силу ст. 71,72 ЖК України втратив право користування жилим будинком, що їй належить.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, вказуючи, що місце проживання відповідача на теперішній час не відоме.
Відповідач за місцем реєстрації не проживає, місце його знаходження не відоме, отже, відповідно до ч.9 ст. 74 ЦПК України, в судове засідання він був викликаний через оголошення в газеті «Рідне Прибужжя». В судове засідання відповідач не з'явилась. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Вислухавши пояснення позивачки, яка проти заочного розгляду справи не заперечувала, дослідивши матеріали справи, суд дійшов слідуючого.
Позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3, яке видане 18.12.2012р., належить житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 6,5).
11.07.1997р. у вказаному будинку був зареєстрований чоловік сестри позивача - ОСОБА_2 (а.с. 7), який до теперішнього часу значиться зареєстрованим за вказаною адресою (а.с. 18).
Шлюб між відповідачем та сестрою позивача - ОСОБА_4 06.12.2006р. було розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 11).
Позивач вказує, що ОСОБА_2 з 2000 р. у будинку АДРЕСА_1 фактично не проживає та за вказаною адресою відсутні його особисті речі. Жодних перешкод у проживанні в будинку вона відповідачу не чинила.
З довідок, наданих позивачем, вбачається, що в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_5 та донькою ОСОБА_6 Також за вказаною адресою зареєстрований ОСОБА_2, однак з 2000 р. він в будинку не проживає (а.с. 8,9).
Крім того, вище викладене підтвердили сусіди позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були допитані в судовому засіданні як свідки.
В своєму позові ОСОБА_1 посилається на положення статей 71, 72 ЖК України, відповідно до яких наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.
Однак, оскільки матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 є колишнім членом сім'ї власника ОСОБА_1, то посилання позивача на ст. 71 ЖК України є помилковим, оскільки питання про право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом регулюється ст. 405 ЦК України, положення якої поширюються і на тих членів сім'ї власника житла, які припинили з ним сімейні відносини.
Згідно зі статтею 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до статей 10, 11, 31 ЦПК України суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 5 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору, оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві.
Стаття 383 ЦК України та стаття 150 Житлового кодексу України передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Згідно із ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач як член сім'ї власниці будинку АДРЕСА_1 був зареєстрований за вказаною адресою, однак в будинку не проживає з 2000р. Його особисті речі в будинку відсутні. Перешкоди у проживанні позивач відповідачу не чинила.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований, підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,174,214,215 ЦПК України, суд -
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана на протязі 20 днів, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Миколаївської області протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.
Апеляційна скарга може бути подана позивачем без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: