Головуючий у 1 інстанції - Сініцин Е.М.
Суддя-доповідач - Гімон М.М.
15 травня 2014 року справа №422/1146/14-а
Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Арабей Т.Г., Василенко Л.А., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області на постанову Перевальського районного суду Луганської області від 25 березня 2014 року у справі № 422/1146/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Перевальського районного суду Луганської області від 25 березня 2014 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано дій відповідача неправомірними та зобов'язано здійснити з 01 вересня 2013 р. перерахунок пенсії ОСОБА_2 у розмірі 90% заробітної плати з урахуванням усіх складових заробітної плати. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову місцевого суду та у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив позовні вимоги, оскільки такі види виплат, як матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати не включається до заробітної плати державного службовця для обчислення пенсії. Крім того, вважав необґрунтованим здійснення перерахунку виходячи з 90 % заробітку, оскільки Законом № 3668 внесені зміни і визначено 80 % заробітку.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач знаходиться на обліку відповідача та з 21.10.2010 року отримує пенсію у розмірі 90 % від заробітної плати відповідно до Закону України «Про державну службу».
30.08.2013 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок розміру пенсії з урахуванням довідки від 30.08.2013 року № 9642/04-21, у якій зазначені розміри виплаченої позивачу за період з жовтня 2008 року по вересень 2010 року суми матеріальної допомоги на оздоровлення та індексації заробітної плати. Згідно вказаної довідки, на всі виплати, що в ній вказані, нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Рішенням відповідача від 03.09.2013 року № 32 в перерахунку пенсії позивача згідно її заяви було відмовлено. Відмова обґрунтована тим, що такі види виплат, як матеріальна допомога на оздоровлення та індексація заробітної плати, як складові заробітної плати статтею 33 Закону України «Про державну службу» не передбачені, а тому підстави для перерахунку пенсії позивача відсутні.
Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати, яку вона фактично отримувала на день звільнення на пенсію, в тому числі з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, із збереженням розміру 90 %, який застосовувався при призначенні пенсії.
В частині відмови в задоволені решти позовних вимог постанова суду першої інстанції не оскаржується.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Згідно ст.37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діє з 01.10.2011 року), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До 01.10.2011 року, статтею 37 Закону України «Про державну службу» було передбачено, що за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Згідно ст.37-1 Закону України «Про державну службу» (далі Закон №3723-XII), у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку з набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР (далі Закон №108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1).
Статтею 2 Закон №108/95-ВР визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 Закону №3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
З наданої позивачем довідки від 30.08.2013 року № 9642/04-21 вбачається, що на виплачені їй суми матеріальної допомоги та індексації заробітної плати нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що матеріальна допомога на оздоровлення та індексація заробітної плати, які позивач отримував перед виходом на пенсію і на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, повинні були враховуватися при обчисленні пенсії позивача.
Щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити порахунок пенсії позивача у розмірі 90 % від заробітної плати, колегія суддів зазначає, що внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 37 Закону № 3723 щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії державним службовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Крім того, процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення, так, нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії є ст. 37-1 Закону № 3723, яка змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнала.
Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За таких обставин положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 року, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право отримувати пенсію в розмірі 90 % від розрахованої заробітної плати, оскільки на час призначення її пенсії, під час якого були порушені права позивача, пенсії була призначена у такому відсотковому відношення відповідно до діючої на той час редакції ст. 37 Закону України № 3723.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області - залишити без задоволення.
Постанову Перевальського районного суду Луганської області від 25 березня 2014 року у справі № 422/1146/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Перевальському районі Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів М.М. Гімон
Т.Г. Арабей
Л.А. Василенко