Справа № 480/1960/13-ц
Іменем України
( з а о ч н е )
Миколаївський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого - судді Стрєльнікова Д.В.
при секретарі Куртась К.В.,
розглянувши 03 лютого 2014 року в місті Миколаєві в заочному порядку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
14.08.2013 року ПАТ "Приватбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 24.08.2006 року він уклав з відповідачем кредитний договір, за яким видав останньому кредит в сумі 2208,69 грн. зі сплатою 25,08 % річних на суму залишку заборгованості. Посилаючись на невиконання зобов'язань по договору з боку відповідача позивач просив стягнути з відповідача заборгованість станом на 27.06.2013 року по кредиту, процентам за користування ним, а також штрафні санкції в загальній сумі 28936,51 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Подав письмову заяву про підтримання позову з клопотанням розглядати справу за його відсутності, в т.ч. в заочному порядку.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно без поважних причин. Про час і місце розгляду справи повідомлений завчасно і належним чином. Заперечень проти позову не подав. У зв'язку з тим, що наявних матеріалів про права та взаємовідносини сторін достатньо для розгляду позову, судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наданих доказів.
Дослідивши в судовому засіданні надані сторонами письмові докази по справі суд дійшов наступного.
24.08.2006 року сторони уклали договір, за яким позивач надав відповідачу кредит на строк по 22.08.2008 року в розмірі 2208,70 грн. зі сплатою 2,09 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. (а.с. 5-15)
Факт виконання позивачем умов договору в частині надання відповідачу кредитних коштів сторонами не оспорюється.
Отримавши кредитні кошти відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за договором, допустив прострочення визначених платежів, внаслідок чого у нього станом на 27.06.2013 року виникла заборгованість по договору, яка складається із заборгованості: по кредиту - 2208,20 грн.; відсоткам за користування кредитом - 9271,28 грн.
Крім того, позивачем за умовами кредитного договору відповідачу нараховані: пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 15602,41 грн.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 1354,12 грн. (а.с. 4)
Вирішуючи спір сторін в частині нарахування пені в розмірі 15602,41 грн. суд виходить з такого.
Так, відповідачем не подано заперечень щодо позову в цій частині. Однак при розгляді даної цивільної справи суд бере до уваги рішення Конституційного Суду України № 1-12/2013 від 11.07.2013 р. "У справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі за текстом - Рішення).
Зокрема у п. 3 зазначеного Рішення йдеться, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Згідно з ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України).
Як зазначено в положеннях п.п. 22, 23 ст. 1, ч. 1 ст. 11Закону України „Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року з наступними змінами споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 509, ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону про захист прав споживачів між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
ЦК України також передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч. 2 ст. 551 ЦК України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
Таким чином, правовідносини про надання споживчого кредиту є договірними, до яких мають бути застосовані, зокрема, як загальні положення ЦК України про зобов'язання та договір, так і приписи його ч. 2 ст. 627 щодо необхідності врахування вимог законодавства про захист прав споживачів.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону про захист прав споживачів встановлено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. В ч.ч. 3, 4 ст. 18 Закону про захист прав споживачів наведено окремі несправедливі умови договору, перелік яких не є вичерпним. При цьому п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону про захист прав споживачів встановлено, що для цілей застосування цього закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.
Конституційний Суд України виходить з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.
Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 р. № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Як зауважив Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг.
У наведених „Керівних принципах для захисту інтересів споживачів" визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Захист від цих зловживань базується на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
З огляду на викладене при розгляді даного спору суд вважає необхідним зменшити нарахований позивачем відповідачу розмір пені з 15602,41 грн. до суми заборгованості останнього за кредитом та відсотками (2208,70+9271,28), тобто до 11479,98 грн.
Таким чином, на підставі ст. ст. 526, 527, 530, 549-551, 612, 625 ч. 1, 1050, 1054 ЦК України позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором загальній сумі - 24814 грн. 08 коп., а також судові витрати.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, 49094) загальну заборгованість за кредитним договором № DNH4KP75730230 від 24.08.2006 р. в сумі 24814 грн. 08 коп. (яка станом на 27.06.2013 р. складається з заборгованості по: кредиту - 2208,70 грн.; відсоткам - 9271?28 грн.; пені - 11479,98 грн.; фіксованого штрафу - 500 грн.; штрафу у відсотках - 1752,99 грн.), судовий збір - 289,37 грн., а всього - 25103 грн. 45 коп.
На заочне рішення протягом 10 днів з дня отримання його копії відповідачем може бути подана заява про перегляд Миколаївським районним судом Миколаївської області. Позивачем на рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області.
Суддя Д.В. Стрєльніков
03.02.2014