12.05.2014
227/1862/14-ц
12 травня 2014 року м.Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області
в складі головуючого одноособово судді Діденко С.О.
при секретарі Сухіна О.Ю.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
15 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, посилаючись на те, що добровільно борг відповідач не повертає.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та суду пояснив, що відповідач взяв у нього в борг грошові кошти на суму 6500,00 грн., які зобов'язувався повернути до 31 березня 2014 року. По закінченні зазначеного строку відповідач суми позики йому не повернув, ухиляється і від подальшого повернення і до цього часу. Він неодноразово звертався до нього про поверненню боргу, на що відповідач ОСОБА_2, але він не реагує.
Відповідач працює в вугільній промисловості, має постійний заробіток, що підтверджує той факт, що він має можливість повернути позику у повному обсязі.
Просить стягнути з відповідач суму боргу 6500,00 грн., моральну шкоду в сумі 500,00 грн. та судові витрати.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала, суду пояснив, щ він дійсно взяв позику у ОСОБА_1 на проведення ремонту, але не зміг своєчасно повернути борг. Зобов'язується повернути борг у повному обсязі.
Вислухавши позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно розписки від 09 січня 2014 року відповідач ОСОБА_2 взяв в борг грошові кошти в сумі 6500,00 (шість тисяч п'ятсот) гривень, зобов'язувався повернути грошові кошти до 31 березня 2014 року. (арк.справи 6)
Згідно ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, тому угода між сторонами не суперечить діючому законодавству.
За ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей, що спростовує пояснення відповідачки, що розписка не є договором позики, і не дає права позивачеві вимагати виконання зобов'язання позивачем.
Вирішуючи питання про повернення суми позики, суд вважає, що в письмовій угоді в вигляді власноруч написаної розписки ОСОБА_2 підтверджується в повному обсязі передачу грошових коштів, але згідно матеріалам справи та особистим поясненням сторін, вказане зобов'язання не виконано, на вимогу позивача повернути борг, відповідач не відреагував, і цивільні правовідносини між позивачем та відповідачем по теперішній час не вирішено і існують до наступного часу.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, що підтверджує той факт, що відповідач ОСОБА_2 не виконав до теперішнього часу.
Щодо відшкодування моральної шкоди, відповідно до статті 23 та 1167 Цивільного кодексу України, поняття моральної шкоди полягає у: по-перше, фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; по-друге, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; по-третє, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; і по-четверте, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди, бо правочин, який був укладений між сторонами 9 січня 2014 року і ситуація, яка виникла, а саме, що відповідач ОСОБА_2 не виконав зобов'язання, не підпадає під положення про моральну шкоду, в зв'язку з чим в вимогах щодо стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення суми позики з ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, а саме стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню. Також необхідно стягнути на користь позивача судові витрати.
Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 625, 1046,1047,1048 ЦК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця місто Добропілля Донецької області, ід. номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 позику в сумі 6500 (шість тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця місто Добропілля Донецької області, ід. номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 судові витрати - судовий збір в сумі 243,60 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з моменту отримання копії повного рішення суду.
Складено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.
Головуючий суддя С.О.Діденко
12.05.2014