Провадження № 22-ц/774/4562/14 Справа № 200/18097/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Решетнік М. О. Доповідач - Кочкова Н.О.
Категорія
15 травня 2014 року м. Дніпропетровськ
15 травня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кочкової Н.О.,
суддів - Максюти Ж.І., Чубукова А.П.,
при секретарі - Сичевській А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості по зарплаті, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2014 року, -
У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що з 31 жовтня 1996 по 20 серпня 2012 року працювала у відповідача на посаді водія навантажувача ІІІ-го розряду, після чого була звільнена за ч.4 ст.40 КЗпП України. Однак рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2012 року її було поновлено на роботі. Після розгляду вищевказаної справи їй стало відомо, що відповідачем незаконно було утримано з її зарплати 1021 грн.01коп., що потягло за собою невірний розрахунок для компенсації за невикористану відпустку. Також на виконання зазначеного рішення суду її було поновлено на роботі лише з 14 грудня 2012р., при цьому в січні та лютому 2013р. на підприємстві був відсутній технологічний процес, а вже 18.02.2013р. згідно наказу №190-к від 25 січня 2013р. її було звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України, однак до даного часу повний розрахунок не проведено, чим також заподіяна моральна шкода. З урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати дії відповідача щодо порушення законодавства про працю неправомірними, стягнути з відповідача на її користь заборгованість по зарплаті за серпень 2012 року в сумі 1021грн.01коп., заборгованість з виплати компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги при звільнені 3841,19 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 46634грн.40коп., та відшкодувати моральну шкоду в сумі 5000грн. (а.с.2-5, 31-35, 96-101).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2014 року позов задоволено частково: визнано дії ВАТ «Дніпрошина» щодо невірного нарахування належних ОСОБА_2 сум та невчасного розрахунку з нею при звільненні - неправомірними. Стягнуто з ВАТ «Дніпрошина» на користь ОСОБА_2 на повернення неправомірно відрахованих із заробітної плати за серпень 2012 року - 1021 грн. 01 коп., заборгованості із виплати вихідної допомоги - 1142 грн. 15 коп., заборгованості із виплати компенсації за невикористану відпустку - 103 грн. 62 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку - 10944 грн. 60 коп., на відшкодування моральної шкоди - 2500 грн., а всього 15711 грн. 38 коп. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено. Стягнуто з ВАТ «Дніпрошина» в дохід держави судовий збір у сумі 229,40 грн. (а.с. 127-128).
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну рішення суду в частині розмірів присуджених до стягнення грошових сум і просить стягнути з ВАТ «Дніпрошина» на її користь заборгованість із виплати вихідної допомоги - 1456 грн.00коп., заборгованість із виплати компенсації за невикористану відпустку - 1265 грн. 38 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку - 46 634 грн. 40 коп., на відшкодування моральної шкоди - 5000 грн., а всього 54 355 грн. 78 коп. В іншій частині рішення залишити без змін (а.с. 134-138).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працювала у відповідача на посаді водія навантажувача ІІІ-го розряду цеху вулканізації, була звільнена на підставі наказу №219-р від 17 серпня 2012 року за п.4 ст.40 КЗпП України, рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2013 року, наказ визнано незаконним і ОСОБА_2 поновлено на роботі, стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9499 грн.05коп. і на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. (а.с.9, 11, 121-125).
Фактично рішення суду про поновлення на роботі виконано шляхом видання 17 грудня 2012 року наказу № 304-р про поновлені позивачки на роботі з 14 грудня 2012 року, а наказом № 6-р від 09 квітня 2013 року попередній наказ змінено, ОСОБА_2 поновлено на роботі з 21 серпня 2012 року (а.с.80, 81). Згідно із наказом №190-к від 25 січня 2013 року ОСОБА_2 було звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України з 18 лютого 2013 року (а.с. 12, 13).
Із розрахункового листка позивачки за серпень 2012 року вбачається, що із нарахованої їй заробітної плати було відраховано 1021грн.01коп. за строчкою «зниження премії за порушення дисципліни».
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що законодавством не передбачено відрахування із заробітної плати працівника шляхом «зниження премії за порушення трудової дисципліни», і тому таке відрахування із зарплати позивачки є незаконним. Крім того, після звільнення позивачці була нарахована вихідна допомога та компенсації за невикористану відпустку без включення до розрахунку незаконно відрахованої суми. Вказані висновки суду ні позивачем, ні відповідачем не оспорюються.
Перевіряючи висновки суду у частині визначення розміру середньомісячного заробітку апеляційний суд виходить із наступного. Із довідки №2602/01-2012 року від 12 листопада 2012 року (а.с.8) та рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2012 року вбачається, що середньомісячна заробітна плата позивачки становить 2736 грн. 15коп., саме з цієї суми суд розрахував суми заборгованості із виплати вихідної допомоги, заборгованості із виплати компенсації за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку.
Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що суд повинен був взяти за основу її щоденну тарифну ставку 122гр. 40коп (а.с.63) і визначити середньомісячну заробітну плату у сумі 2 815гр. 20коп. - протирічать п.2, 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995, № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", оскільки із вказаної довідки вбачається, що вказана тарифна ставка включає у себе премії, без премії тарифна ставка становить 68гр. 10коп. У період грудня 2012 - лютого 2013 року премія не нараховувалась, оскільки на підприємстві був відсутній технологічний процес і позивачка фактично жодного дня не працювала (а.с.90-94).
Доводи апелянта про те, що судом для визначення середньомісячної заробітної плати безпідставно не було враховані кошти, отримані нею на оплату вимішеного прогулу за рішенням суду від 30 листопада 2012 року - протирічать розділу Ш Порядку № 100, а посилання на незаконність відрахування із вихідної допомоги 234гр. 80коп. - не являються підставою для скасування рішення суду, оскільки позовні вимоги з цього приводу позивачкою не заявлялись, а відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не дослідив усіх обставин справи є голослівним, а посилання на незаконність зменшення судом суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, - проричать ч.2 ст. 117 ЦПК України, оскільки судом встановлено, що підприємство з 2011 року знаходиться у стадії банкрутства, а позовні вимоги позивачки задоволені судом не у повному обсязі, а частково.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, оскільки зводяться до переоцінки доказів, а відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду 1 інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до повторення обставин справи, викладених у позовних заявах, і не спростовують правильність висновків суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, підстав для виходу за межі апеляційної скарги не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: