ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 травня 2014 року № 826/4266/14
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України, в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
до відповідачаКиївської міської державної адміністрації
третя особа Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації
провизнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії
Позивач ОСОБА_1 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Київської міської державної адміністрації, тертя особа - Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2014 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/4266/14 та призначено справу до судового розгляду на 17.04.2014 р.
В судовому засіданні 17.04.2014 р. позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали повністю та просили суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 квітня 2011 року № 550 від 09.01.2014 р. про відмову у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Київську міської державну адміністрацію прийняти рішення про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 та видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач та представник позивача зазначили, що ОСОБА_1 , відповідно до наданих по справі доказів, був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відносно чого останньому Військовою частиною № НОМЕР_1 вже видавалося (15.10.1991 р.) відповідне посвідчення серії НОМЕР_2 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що мало бути перереєстроване на нове посвідчення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. № 135, проте як пропустивши встановлений термін перереєстрації такого посвідчення на нове до 01.10.2008 р., позивач 17.01.2014 р. звернувся до Київської міської державної адміністрації із заявою щодо видачі йому відповідного посвідчення нового зразку учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС певної категорії, за наслідками чого відповідачем було необґрунтовано та протиправно відмовлено ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, посилаючись на те, що робота по дезактивації техніки в селі Малейки Чернігівського району Чернігівської області виконувалася позивачем менше 14 календарних днів, що в даному випадку спростовується наявними у справі доказами, та відповідно не може бути підставою для відмови позивачу у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який фактично таким являється.
З приводу зазначеного, позивач та його представник також наголосили на тому, що в даному випадку, при відмові відповідачем у визначенні позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є невірним посилання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Київської міської державної адміністрації виключно на архівну довідку № 27107 від 30.10.2013 р. Галузевого державного архіву міністерства оборони України, згідно якої - робота по дезактивації техніки в селі Малейки Чернігівського району Чернігівської області виконувалася позивачем менше 14 календарних днів, а саме 10 діб, оскільки: по-перше, така архівна довідка лише посилається на наказ командира військової частини № 130 від 05.06.1986 р., яким було встановлено виключно вибуття 05.06.1986 р. механіка-прапорщика ОСОБА_1 разом з іншими військовослужбовцями в с. Малейки Чернігівського району Чернігівської області для виконання робіт по дезактивації техніки строком на 10 діб, проте як фактично такі роботи по дезактивації техніки в с. Малейки Чернігівського району Чернігівської області були завершені військовими особами, скерованими на об'єкт (в т.ч. позивачем ОСОБА_1 ), та останні значаться прибувшими з вказаного відрядження лише 07.07.1986 р., відповідно до наказу командира військової частини № 157 від 07.07.1986 року, а отже - позивачем роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконувалися більше 14 днів, та зазначене також підтверджується тією самою архівною довідкою № 27107 від 30.10.2013 р. Галузевого державного архіву міністерства оборони України, а також: довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 40/127723 від 15.10.2013 р.; довідкою № 171 від 06.08.1991 р., виданою військовою частиною № НОМЕР_3 ; довідкою № 164 від 20.05.1993 р., виданою військовою частиною ПП 97952, та довідкою Державного архіву Міністерства оборони України № 51/1/6388 від 05.05.2000 р.
Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, та в судовому засіданні 17.04.2014 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив, зазначивши про те, що відповідною Комісією (з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) Київської міської державної адміністрації було обґрунтовано та правомірно прийняте оскаржуване рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки, відповідно до архівної довідки № 27107 від 30.10.2013 р. Галузевого державного архіву міністерства оборони України, робота по дезактивації техніки в селі Малейки Чернігівського району Чернігівської області виконувалася позивачем менше 14 календарних днів, а саме 10 діб, та зазначене відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. № 51 «Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не надає позивачу права для встановлення останньому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення.
Третя особа в судове засідання 17.04.2014 р. не прибула та не скерувала свого представника, проте як 14.04.2014 р. до канцелярії суду від Управлінням праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації надійшла письмова заява про розгляд адміністративної справи № 826/4266/14 без участі представника третьої особи за наявними у справі доказами.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на викладене, а саме не прибуття третьої особи, що була повідомлена належним чином, в судове засідання 17.04.2014 р., суд ухвалив продовжити розгляд даної адміністративної справи № 826/4266/14 в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, проти чого також не заперечили позивач та представник відповідача.
Про перехід до розгляду справи № 826/4266/14 в порядку письмового провадження, третю особу було належним чином повідомлено листом від 17.04.2014 р., докази чого містяться в матеріалах справи.
За наслідками переходу судом до розгляду адміністративної справи № 826/4266/14 в порядку письмового провадження, станом на 13.05.2014 р. інших документів з приводу даного спору від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , в 1986 році проходив службу у військовій частині № НОМЕР_4 м. Умань, та згідно наказу Командира військової частини № 130 від 05.06.1986 р., останній був направлений у відрядження для участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в с. Малейки Чернігівського району Чернігівської області, де був розгорнутий пункт дезактивації авіаційного транспорту.
Даний населений пункт (с. Малейки Чернігівського району Чернігівської області) входить до переліку місць за межами зони відчуження, де за урядовими завданнями у 1986-1990 роках виконувались роботи в особливо шкідливих умовах, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1993 року № 970.
За наслідками зазначеного, у зв'язку із прийняттям участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, військовою частиною № НОМЕР_1 ОСОБА_1 було видано відповідне посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.10.1991 р. учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Однак, у зв'язку з тим, що позивач не мав можливості своєчасно перереєструвати дане посвідчення (серії НОМЕР_2 від 15.10.1991 р. учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС), як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. № 135, зважаючи на перебування останнього за межами України, а саме на території Російської Федерації, зазначене посвідчення без його перереєстрації стало недійсним, з огляду на що, позивач 17.01.2014 р. звернувся до Київської міської державної адміністрації із заявою щодо видачі йому відповідного посвідчення нового зразку учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС певної категорії..
Проте, за наслідками зазначеного відповідачем (рішенням Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 квітня 2011 року № 550 від 09.01.2014 р.) було відмовлено ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, посилаючись на те, що робота по дезактивації техніки в селі Малейки Чернігівського району Чернігівської області виконувалася позивачем менше 14 календарних днів, а саме 10 діб, та зазначене відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. № 51 «Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не надає позивачу права для встановлення останньому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення.
З огляду на таке, та вважаючи вказане рішення відповідача про відмову у визначенні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - протиправним, позивач звернулася за захистом своїх порушених прав та інтересів в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва, відповідно до чого просив суд: визнати неправомірним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 квітня 2011 року № 550 від 09.01.2014 р. про відмову у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 ОСОБА_1 ; та зобов'язати Київську міської державну адміністрацію прийняти рішення про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 та видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.
Законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення є Закон України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).
Згідно статті 9 Закону № 796-ХІІ, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.
Стаття 10 Закону № 796-ХІІ визначає перелік осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Так, згідно норм вказаної статті, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 10 «Порядку видачі посвідчень особам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51, видача посвідчень учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС провадиться Київською міською державною адміністрацією за поданням місцевих органів виконавчої влади за місцем проживання.
Як було зазначено вище, та вказане підтверджується наявними матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 , відповідно до наданих по справі доказів, був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відносно чого останньому Військовою частиною № НОМЕР_1 вже видавалося (15.10.1991 р.) відповідне посвідчення серії НОМЕР_2 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що мало бути перереєстроване на нове посвідчення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. № 135, проте як пропустивши встановлений термін перереєстрації такого посвідчення на нове до 01.10.2008 р. (зважаючи на перебування за межами України на території Російської Федерації), позивач 17.01.2014 р. звернувся до Київської міської державної адміністрації із заявою щодо видачі йому відповідного посвідчення нового зразку учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС певної категорії, за наслідками чого відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 у визначенні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, посилаючись на те, що робота по дезактивації техніки в селі Малейки Чернігівського району Чернігівської області виконувалася позивачем менше 14 календарних днів, що в даному випадку, відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. № 51 «Про порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не дає позивачу права для встановлення останньому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення.
Однак, із такими доводами відповідача (Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Київської міської державної адміністрації) щодо відсутності підстав для встановлення позивачу ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення, суд погодитися не може, з огляду на таке.
Так, приймаючи рішення про відмову у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Комісія для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Київської міської державної адміністрації, в якості доказів розглянула лише архівну довідку від 30.10.2013 р. № 2707 Галузевого державного Архіву Міністерства оборони України, в якій зазначено, що відповідно до наказу № 130 від 05.06.1986 р. позивач був направлений строком на 10 днів праці на пункт санітарної обробки населення та дезактивації техніки в селище Малейки, не взявши до уваги той факт, що згідно Наказу № 157 від 07.07.1986 р. позивач прибув з вказаного відрядження тільки 07.07.1986 р., тобто майже через місяць, що є значно більшим ніж 14 днів.
З приводу зазначеного, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що в даному випадку, при відмові відповідачем у визначенні позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є невірним посилання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Київської міської державної адміністрації виключно на архівну довідку № 27107 від 30.10.2013 р. Галузевого державного архіву міністерства оборони України, згідно якої - робота по дезактивації техніки в селі Малейки Чернігівського району Чернігівської області виконувалася позивачем менше 14 календарних днів, а саме 10 діб, оскільки: по-перше, така архівна довідка лише посилається на наказ командира військової частини № 130 від 05.06.1986 р., яким було встановлено виключно вибуття 05.06.1986 р. механіка-прапорщика ОСОБА_1 разом з іншими військовослужбовцями в с. Малейки Чернігівського району Чернігівської області для виконання робіт по дезактивації техніки строком на 10 діб, проте як фактично такі роботи по дезактивації техніки в с. Малейки Чернігівського району Чернігівської області були завершені військовими особами, скерованими на об'єкт (в т.ч. позивачем ОСОБА_1 ), та останні значаться прибувшими з вказаного відрядження лише 07.07.1986 р., відповідно до наказу командира військової частини № 157 від 07.07.1986 року, а отже - позивачем роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виконувалися більше 14 днів, та зазначене також підтверджується тією ж самою архівною довідкою № 27107 від 30.10.2013 р. Галузевого державного архіву міністерства оборони України, а також: довідкою Київського міського військового комісаріату № 40/127723 від 15.10.2013 р.; довідкою № 171 від 06.08.1991 р., виданою військовою частиною № НОМЕР_3 ; довідкою № 164 від 20.05.1993 р., виданою військовою частиною ПП 97952, та довідкою Державного архіву Міністерства оборони України № 51/1/6388 від 05.05.2000 р. (всі зазначені довідки наявні в матеріалах справи).
Таким чином, згідно наявних матеріалів справи, що не було допустимими доказами спростовано відповідачем, в період з 05.06.1986 р. по 05.07.1986 р. позивач приймав участь в роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а відповідно останній, згідно вимог наведеного вище законодавства, має право на встановлення йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення, що вже також було попередньо встановлено та видано 15.10.1991 р., згідно посвідчення старого зразку серії НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. 15 Закону України № 796-ХІІ, підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період служби у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за цей період здійснюється військкоматами.
Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51 передбачено видачу посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у пункті дезактивації техніки на аеродромі села Малейки Чернігівського району Чернігівської області.
Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів:
а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;
б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження.
Також, положеннями Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 51, який регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлено наступне.
Посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавств (п. 2 Порядку).
Таким чином, наведені вище обставини свідчать про те, що оскаржуваним рішенням Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Київської міської державної адміністрації, було позбавлено позивача певного кола прав, свобод та соціальних гарантій, якими останній був наділений, у зв'язку з наданням державою певного правового статусу особі, яка є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
На підставі частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Також, згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу особи учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 із видачею відповідного посвідчення.
Натомість позивач надав суду відповідні обґрунтування, що підтверджуються допустимими доказами у справі, щодо протиправності рішення відповідача про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу особи учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 із видачею відповідного посвідчення.
В позовній заяві та в судовому засіданні позивач не заявляв позовної вимоги щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 квітня 2011 року № 550 від 09.01.2014 р. про відмову у встановленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Київську міської державну адміністрацію прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 та видати ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя: Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 13.05.2014 р.