"22" січня 2007 р.
15:50
Справа № 15/545/06
м. Миколаїв
За позовом: Приватне підприємство “Агроні»
/54000, м. Миколаїв, пр. Леніна, 122, кв. 91/
До відповідача: Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва.
/54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24/
про: визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 002330622/1 від 28.02.2006р.
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.
Представники:
Від позивача: Загороднюк А.Д., довіреність від 10.11.2006р.
Від відповідача: Томашевський О.О., довіреність від 09.01.2007р.
Любоміщенко Ю.О., довіреність від 12.01.2007р.
В судовому засіданні 15.01.2007 року об'явлена перерва до 22.01.2007 року. Судове засідання продовжено 22.01.2007 року.
Позивач звернувся з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 002330622/1 від 28.02.2006р. про визначення суми податку на додану вартість у сумі 101 934 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 52 044грн. (а.с.104-105). Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що наявність судових рішень щодо визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, визнання їх статутних документів недійсними не є підставою припинення господарської діяльності, а є підставою для вирішення питання про виключення господарюючого суб'єкта з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України. Відповідач не надав доказів виключення ТОВ »Еталон С.В.», ПП “Бурус» , ТОВ “Прейс-сіт», ТОВ “Фіал», ПП “Техностар», ПП “Укрмоторсервіс», ТОВ “Вірта Т.К.», ТОВ “Стиракс», ТОВ “Сольдас», ТОВ “Кліф Палас» з Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій України. Отже позивач правомірно відніс податок на додану вартість по господарським операціям з цими суб'єктами господарювання до податкового кредиту. Крім того, відповідач зменшив податковий кредит по господарським операціям, які були здійснені ще до набрання законної сили рішеннями судів загальної юрисдикції щодо визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, визнання їх статутних документів недійсними. Відповідачем також допущені арифметичні і методологічні помилки при визначенні податкового зобов'язання та штрафної санкції (а.с.3-6, 104-105).
Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими з наступних підстав: відповідно до підпункту 27.2.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Рішення судів загальної юрисдикції відносно таких суб'єктів господарювання як ТОВ »Еталон С.В.», ТОВ “Прейс-сіт», ТОВ “Фіал», ТОВ “Вірта Т.К.», ТОВ “Сольданс», ТОВ “Кліф Палас» визнані недійсними статутні документи, свідоцтва платників податку на додану вартість, первинні бухгалтерські документи з моменту державної реєстрації цих юридичних осіб. Отже, необхідно зменшити податковий кредит на суми податку на додану вартість по господарським операціям з цими суб'єктами. Позивач порушив також вимоги підпункту 7.4.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» , оскільки перевіркою встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту 37 405 грн., які не підтверджені податковими накладними (а.с.53-58, 88-97).
Розглянувши надані сторонами докази, заслухавши представників сторін у судовому засідання, - суд
встановив :
відповідач здійснив планову виїзну перевірку відповідача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів(обов'язкових платежів) за період з 01.10.2002 року по 30.09.2005 року, про що склав акт перевірки від 22.02.2006 року № 35/23-310/31193186.
За результатами перевірки відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2006 року № 002330622/0, відповідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 101 934 грн. і застосовано штрафну санкцію в сумі 52 044 грн., яке позивач просить визнати протиправним та скасувати.
Позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:
як зазначено в акті перевірки від 22.02.2006 року № 35/23-310/31193186(а.с.20)
в липні 2003 року позивач здійснив господарську операцію по придбанню послуг від ТОВ “Прейс-Сіт» на загальну суму 10 200 грн. ( в тому числі ПДВ 1700 грн.) Сума податку на додану вартість 1700 грн. включена позивачем до податкового кредиту липня 2003 року.
В липні 2003 року позивач здійснив господарську операцію по придбанню товарів від ТОВ “Кліф Палас» на суму 54643,9 грн. ( втому числі ПДВ 9 107,3 грн.) Сума податку на додану вартість 9 107,3 грн. включена позивачем до податкового кредиту липня 2003 року.(а.с.20 -зворотна сторона).
В листопаді 2003 року позивач здійснив господарську операцію по придбанню товарів від ТОВ “Фіал» на загальну суму 55 000 грн. ( втому числі ПДВ 16425 грн.).Сума податку на додану вартість 16425 грн.) включена позивачем до податкового кредиту липня 2003 року. (а.с.22-зворотна сторона-23).
В липні 2004 року позивач здійснив господарську операцію по придбанню товарів від ТОВ “Фіал» на загальну суму 15 435,8 грн.( в тому числі ПДВ 2 572,6 грн.).Сума податку на додану вартість 2 572,6 грн. включена позивачем до податкового кредиту липня 2004 року (а.с.24-зворотня сторона -25).
В серпні 2004 року позивач здійснив господарську операцію по придбанню товарів від ТОВ “Сольданс» на загальну суму 48 632,5 грн. ( в тому числі ПДВ 8105,42 грн.).Сума податку на додану вартість 8105,42 грн. включена позивачем до податкового кредиту серпня 2004 року (а.с.25).
В лютому 2005 року позивач здійснив господарську операцію по придбанню товарів від ТОВ “Прейс-Сіт» на загальну суму 20 922 грн. ( в тому числі ПДВ 3487 грн.). Сума податку на додану вартість 3 487 грн. включена позивачем до податкового кредиту лютого 2005 року (а.с.26-зворотна сторона).
В березні 2005 року позивач здійснив господарську операцію по придбанню товарів від ТОВ “Еталон С.В.» на загальну суму 48 485,4 грн. ( в тому числі ПДВ 8080,9 грн.). Сума податку на додану вартість 8080,9 грн. включена позивачем до податкового кредиту березня 2005 року (а.с.26 -зворотна сторона -27).
В серпні 2005 року позивач здійснив господарську операцію по придбанню товарів від ТОВ “Вірта Т.К.» на загальну суму 43 386,5 грн. (в тому числі ПДВ 7231,1 грн.). Сума податку на додану вартість 7231,1 грн. включена позивачем до податкового кредиту серпня 2005 року (а.с.27 зворотна сторона-28).
У відповідності з пунктом 7.2.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Як свідчить акт перевірки, та докази, що надані відповідачем,
- рішенням від 07.12.2004 року Дніпропетровського районного суду міста Києва визнані недійсними з дати реєстрації статутні документи ТОВ “Еталон С.В.», свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість, первинні документи та податкові накладні. ТОВ “Еталон С.В.» визнано таким, що не набуло статусу юридичної особи від дати реєстрації з 01.12.2003 року(а.с.59-60);
- рішенням від 06 квітня 2004 року Голосіївського районного суду міста Києва визнані недійсними з дати реєстрації статутні документи, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “Прейс-Сіт» (а.с.61);
рішенням від11.04.2004 року Подільського районного суду міста Києва визнані недійсними з дати реєстрації статутні документи, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “Кліф Палас» (а.с.64);
- рішенням від 23 лютого 2005 року Солом'янського районного суду міста Києва визнано недійсними з дати реєстрації статутні документи, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість, первинні бухгалтерські документи ТОВ “Сольданс» (а.с.65);
- рішенням від 17 вересня 2002 року Дніпропетровського районного суду міста Києва визнано недійсними з дати реєстрації статутні документи, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “Фіал» (а.с.67-68);
- рішенням від 29 листопада 2004 року Святошинського районного суду міста Києва визнано недійсним державну реєстрацію в якості юридичної особи ,з дати реєстрації статутні документи, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “Вірта Т.К.» (а.с.70-71).
Відповідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на вимоги пункту 7.2.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» і на зазначені вище судові рішення, відповідно яких визнані недійсними свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту реєстрації, відповідач правомірно зменшив податковий кредит на суму податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ »Еталон С.В.», ТОВ “Прейс-сіт», ТОВ “Фіал», ТОВ “Вірта Т.К.», ТОВ “Сольдас», ТОВ “Кліф Палас» на загальну суму 66 683 грн.
В акті перевірки на сторінці 41 (а.с.95) відповідач правомірно зазначив про завищення позивачем податкового кредиту за жовтень 2003 року, листопад-грудень 2004 року, травень-червень 2005 року на загальну суму 37 405грн. в зв'язку з відсутністю податкових накладних на зазначену суму. Доводи позивача щодо помилки бухгалтера судом не приймаються, оскільки відповідно підпункту 7.4.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» до податкового кредиту включається лише та сума податку на додану вартість, яка підтверджена податковою накладною.
Вказане вище свідчить, що позивач, шляхом безпідставного завищення податкового кредиту на 104 088 грн. (37 405 грн. -сума податку на додану вартість, яка не підтверджена податковими накладними, 66 683 грн. по господарським операціям з ТОВ »Еталон С.В.», ТОВ “Прейс-сіт», ТОВ “Фіал», ТОВ “Вірта Т.К.», ТОВ “Сольдас», ТОВ “Кліф Палас») занизив суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 104 088 грн.
Приймаючи до уваги, що позивачем завищено чисту суму податкового зобов'язання за вересень, грудень 2003 року, жовтень 2004 року, квітень 2005 року на 2 154 грн. (а.с.31), відповідач визначив податкове зобов'язання в сумі 101 934 грн. (104 088 грн. - 2 154 грн.).
У відповідності з пунктом 17.1.3. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Штрафної санкції визначена відповідачем у сумі 52 044 грн., тобто не більше 50% від загальної суми донарахованого податку - 104 088 грн. Заперечення відповідача щодо невірного визначення штрафної санкції судом не приймається, оскільки розрахунок штрафних санкцій за результатами перевірки (а.с.98) свідчить, що фактично визначене податкове зобов'язання складає 104 088 грн. і за податкові періоди, в яких встановлено порушення, була розрахована штрафна санкція. Завищення податкового зобов'язання встановлено в інші періоди.
За таких обставин, суд вважає, що оспорюване рішення прийняте в межах повноважень відповідача і у відповідності з чинним законодавством. В задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 94, 160, 162-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
В задоволенні позову відмовити.
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Л.I.Васильєва