"11" січня 2007 р.
12:40
Справа № 1/569/06
м. Миколаїв
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю
науково-виробнича фірма “ІНТЕРМЕТ».
/54018, м. Миколаїв, вул. К. Лібкнехта,37/
До відповідача: Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва.
/54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1/.
про: скасування податкового повідомлення -рішення № 0002792301/3 від 03.11.2006р.
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.
Представники:
Від позивача: Цвеліков С.В., довіреність від 07.12.2006р.
Єпіфанова О.А, довіреність від 04.01.2007р.
Від відповідача: Курганов О.Ю., довіреність від 28.12.2006р.
Лопатишкіна С.Ю., довіреність від 28.12.2006р.
Завода Н.О., довіреність від 12.12.2006р.
Позивач звернувся з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення -рішення № 0002792301/3 від 03.11.2006р., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що при визначенні податкового кредиту, податкового зобов'язання по податку на додану вартість за липень 2004 року він керувався вимогами статей 7, 9 Закону України “Про податок на додану вартість». Зменшення суми податкового кредиту за липень 2004 року на 1 783 707 грн. по господарським операціям з ТОВ “Сфінкс» є безпідставним, оскільки рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2005 року, яким визнано недійсними державну реєстрацію статутні документи, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “Сфінкс», скасовано.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “Сфінкс» анульовано з 31.01.2002 року(акт від 12.04.2005 року) на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2005 року, яким визнано недійсними державну реєстрацію, статутні документи, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “Сфінкс». Декларацію по податку на додану вартість за липень 2004 року ТОВ “Сфінкс» не подавало, тобто податкові зобов'язання за цей період у нього відсутні. Відповідно до п.1.8. статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість» право на відшкодування податку виникає лише при фактичному надходженні податку на додану вартість до Державного бюджету України від продавця. Оскільки ТОВ “Сфінкс» не задекларувало зобов'язання по податку на додану вартість за липень 2004 року, не сплатило його до бюджету, то відсутні підстави для відшкодування позивачу податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ “Сфінкс» за липень 2004 року.
Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши доводи сторін у судовому засіданні, суд
встановив:
відповідач здійснив виїзну позапланову перевірки позивача з питання правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОФ “Сфінкс» за період з01.04.2003 року по 31.12.2004 року (а.с.8-31).
За результатами перевірки та апеляційного оскарження прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення від № 0002792301/3 від 03.11.2006р. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 783 707 грн. та застосування штрафної санкції по цьому податку у сумі 891 853 грн., яке позивач просить скасувати.
Позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
в липні 2004 року позивачем були здійснені господарські операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей від ТОВ “Сфінкс» на загальну суму 23702243,97 грн. , в тому числі податок на додану вартість 1 783 707 грн. (а.с.20).
Як свідчить Податкова декларація по податку на додану вартість за липень 2004 року (а.с.49-51), акт перевірки від 14.06.2006 року(а.с.23) суму податку на додану вартість 1 783 707 грн. позивач включив до складу податкового кредиту у загальній сумі податкового кредиту 3 969 839 грн.
У відповідності до пункту 7.2.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Як позивач, так і його контрагент зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Посилання відповідача на те, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “Сфінкс» анульовано з 31.01.2002 року(акт від 12.04.2005 року) на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 травня 2005 року, яким визнано недійсними державну реєстрацію, статутні документи, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ “Сфінкс» є безпідставним, оскільки вказане вище рішення суду не набрало законної сили(а.с.32-35).
Згідно пункту 7.4.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість»( чинного на липень 2004 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Як свідчить акт перевірки, позивачем придбавались у ТОВ “Сфінкс» металеві конструкції, які були у користуванні, і вартість цього придбання у відповідності зі статтею 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» відноситься до складу валових витрат.
Припис пункту 7.2.6 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» визначає, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.
Вимоги до її оформлення передбачені пунктом 7.2.1. статті 7 вказаного вище закону. В акті перевірки від 14.06.2006 не зазначено про порушення вказаного вище порядку оформлення податкових накладних Товариством з обмеженою відповідальністю “Сфінкс».
За таких умов позивач правомірно відніс до податкового кредиту липня 2004 року суму податку на додану вартість 1 783 707 грн. по господарським операціям придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ “Сфінкс».
Посилання відповідача на факт не подачі ТОВ “Сфінкс» податкової декларацію за липень 2004 року як на підставу зменшення податкового кредиту позивача за цей період на 1 783 707 грн. і збільшення податкового зобов'язання на цю суму є неправомірним, оскільки чинне податкове законодавство не передбачає зміни показників податкового зобов'язання чи податкового кредиту платника податку -покупця в залежності від виконання його контрагентом -постачальником обов'язків щодо своєчасного звітування перед податковим органом.
Безпідставним є посилання відповідача на пункту 1.8. статті 8 Закону України “Про податок на додану вартість», оскільки дана норма визначає поняття бюджетного відшкодування. В податковій декларації про податок на додану вартість за липень 2004 року позивачем не ставиться питання про бюджетне відшкодування.
За таких обставин відповідач неправомірно зменшив позивачу податковий кредит на суму 1 783 707 грн., визначив податкове зобов'язання в сумі 1 783 707 грн. і застосував штрафну санкцію у сумі 891 853 грн. Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі: податкове повідомлення-рішення № 0002792301/3 від 03.11.2006р. підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення -рішення № 0002792301/3 від 03.11.2006р.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141-В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “ІНТЕРМЕТ» /54018, м. Миколаїв, вул. Молодогвардійська, 57, кв.4, код 24060254/ судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).
Повернути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141-В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма “ІНТЕРМЕТ» /54018, м. Миколаїв, вул. Молодогвардійська, 57, кв.4, код 24060254/ судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.), перераховане платіжним дорученням № 16194 від 14.11.2006р.
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.
Суддя
Л.I.Васильєва