29 квітня 2014 року Справа № 876/7125/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,
представника позивача Шнира О.Б.,
представника відповідача Холявки І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Гора" до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-
08 лютого 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Гора" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції (ДПІ) у Франківському районі м. Львова Державної податкової служби України від 04 грудня 2012 року за №0003032320 та №0003042320.
Постановою від 22 квітня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Франківському районі м. Львова подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про те, що згідно видаткових накладних уповноваженою особою від позивача, яка передала товар ПП ,,Егеста" є ОСОБА_3. Однак, жодних документів, які б свідчили, що директор ТзОВ ,,Гора" уповноважив ОСОБА_3 передати товар покупцю до перевірки не долучено. Крім цього, в наданих видаткових накладних в графі ,,отримав" не зазначено прізвище уповноваженої особи ПП ,,Егеста", яка отримала товар від ТзОВ „Гора". Також позивач не надав довіреностей від ПП ,,Егеста" на отримання товару.
Крім того, позивач не надав документів, які б підтверджували факт наявності на складі товариства скретч карток номіналом 30 грн. в необхідній для реалізації ПП ,,Егеста" кількості, що свідчить про відсутність господарської операції між ТзОВ „Гора" та ПП „Егеста".
Акти приймання-передачі наданих послуг не містять належної інформацію про надані ПП ,,Егеста" для ТзОВ „Гора" послуги з пошуку каналів збуту для реалізації продукції мобільного оператора Київстар та популяризації торговельних марок, а тому такі акти не можуть слугувати належними доказами виконання ПП „Егеста" договірних зобов'язань, що позбавляє позивача права на включення понесених витрат до складу валових витрат та податкового кредиту.
За таких обставин податковий орган вважає правомірними оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що за наслідками позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ „Гора" з питань правових взаємовідносин з ПП ,,Егеста" за період з 01.03.2011року по 31.03.2011 року ДПІ у Франківському районі м. Львова 04 грудня 2012 року прийняла податкові повідомлення-рішення за №0003032320, яким визначила товариству грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 215793,00 грн. (основний платіж) та застосувала штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 1,00грн.;
- №0003032320, яким визначила товариству податкове зобов'язання з ПДВ на суму 160869,77 грн. (основний платіж) та застосувала штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 1,00 грн..
Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач на порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств" допустив заниження податку на прибуток за I квартал 2011 року на суму 215793,00грн..
Крім того, на порушення підпунктів 14.1.13, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті189, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України товариство допустило заниження ПДВ за березень 2011 року на суму 160869,77 грн..
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій товариством та його контрагентом, а тому є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є вірними.
Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).
Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1).
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).
Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.
У відповідності до статті 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР ,,Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення даних спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).
Таким чином, платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів за обов'язкової умови, що зазначені витрати сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці та використані ним в господарській діяльності.
З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що на виконання умов Договору поставки №671/2008 від 06.11.2008 року, укладеного між ТзОВ „Гора" та ЗАТ ,,Київстар Дж.Ес.Ем." , товариство позивача за період з 02.03.2011 року по 31.03.2011 року отримало згідно видаткових накладних та податкових накладних скретч карти номіналом 30 та 100, стартові пакети DJUICE Limited 25, DJUICE DVD 25, Prepaid/Kyivstar 25, та інший товар.
01.02.2009 року ТзОВ „Гора" та ЗАТ ,,Київстар Дж.Ес.Ем." уклали Договір про надання послуг за №42/2009, згідно якого підприємство позивача зобов'язалось надавати послуги по популяризації торговельних марок та просуванню товару в порядку, визначеному цим договором, а ЗАТ ,,Київстар Дж.Ес.Ем." зобов'язалось прийняти та оплатити належним чином надані послуги.
Таким чином, згідно укладених договорів ТзОВ „Гора" було дистрибютором ЗАТ ,,Київстар Дж.Ес.Ем. ТзОВ „Гора" і з метою регулярної реалізації товару власним партнерам та просування телекомунікаційних послуг укладало договори поставки.
Так, 17.03.2011 року ТзОВ „Гора" (Продавець) та ПП ,,Егеста" (Покупець) уклали Договір поставки №84/2011-Т, на виконання якого покупець отримав від продавця скретч карти номіналом 30 та 100 та стартові пакети DJUICE Limited 25, DJUICE DVD 25, Prepaid/Kyivstar 25 згідно видаткової накладної №180321 від 18.03.2011 року на загальну суму 650000,00 грн.(в тому числі ПДВ - 101960,80 грн.) та видаткової накладної від 22.03.2011 року №220321 загальну суму 350 000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 54901,96 грн.). ТзОВ „Гора" виписало податкову накладну від 18.03.2011 року на загальну суму поставок 1000000,00 грн.( в тому числі ПДВ 156 862,77 грн.), а ПП ,,Егеста" перерахувало позивачу вказану суму згідно платіжного доручення №25 від 18.03.2011 року. Дана операція проведена товариством по бухгалтерському обліку згідно картки рахунку 362 ,,Розрахунки з вітчизняними покупцями", картки рахунку 28 ,,Товари".
Крім того, 17.03.2011 року ТзОВ „Гора" та ПП ,,Егеста" уклали Договір про надання послуг №84/2011-П, згідно якого ПП ,,Егеста" зобов'язалось надавати послуги по популяризації торговельних марок та просуванню товару.
Виконання умов договору оформлено актами приймання-передачі наданих послуг від 18.03.2011 року та від 22.03.2011 року, а також виписаними ПП ,,Егеста" податковими накладними №39 від 18.03.2011 року та №41 від 22.03.2011року відповідно на суми 8852,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1475,33 грн.) та 15189,80 грн. (в т.ч. ПДВ - 2531,63 грн.).
Суд першої інстанції належним чином дослідив акти приймання-передачі наданих послуг за Договором про надання послуг №84/2011-П від 17.03.2011 року та дійшов обґрунтованого висновку про відповідність цих документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки вказані акти як первинні облікові документи належним чином оформлені, в них чітко вказуються якого саме виду надаються послуги, розкритий зміст наданих послуг.
За таких обставин апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань по ПДВ а також валових витрат і валових доходів, оскільки господарські операції між ТзОВ „Гора" та ПП ,,Егеста" з реалізації скретч карток та стартових пакетів, а також надання ПП ,,Егеста" підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.
Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податковим органом не спростовується.
Дефекти в деяких первинних документах ( у видаткових накладних від 18 та 22 березня 2011 року в графі ,,отримав" не вказане прізвище уповноваженої особи ПП ,,Егеста", яка отримала товар від ТзОВ „Гора") не беззаперечною підставою для визнання господарських операції такими, які не мали реального характеру, оскільки згідно аналізу підписів в договорі поставки, додатках до договору та видаткових накладних апеляційний суд вбачає, що саме директор ПП ,,Егеста" Стратон В.Б. отримував товари від товариства позивача.
В п. 4.3 Договору поставки №84/2011-Т від 17.03.2011 року сторони домовились не використовувати довіреності на одержання цінностей, а тому відсутність довіреності ПП ,,Егеста" на отримання товару від ТзОВ „Гора" також не свідчить по відсутність реального характеру поставки товару.
Представник позивача надав суду беззаперечні докази наявності достатньої кількості товару ( скретч карток) на складі ТзОВ „Гора" на час здійснення господарських операцій з ПП ,,Егеста" , а саме: оборотно-сальдові відомості по рахунку 28.1.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що товариство позивача обґрунтовано віднесло до своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та до валового доходу суми коштів, отриманих від ПП ,,Егеста" за реалізовані товари. Тому висновки податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є надуманими.
За таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі № 813/1035/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Ухвала в повному обсязі складена 05 травня 2014 року.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
Н.М. Судова-Хомюк