79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" травня 2014 р. Справа № 914/4248/13
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Марка Р.І.
суддів Бойко С.М.
Бонк Т.Б.
при секретарі судового засідання Томкевич Н.М.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2;
від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5, м. Львів, б/н від 04.04.2014р. (вх.№01-05/1772/14 від 10.04.2014р.)
на рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2014р.
у справі №914/4248/13, головуючий суддя Щигельська О.І., судді Ділай У.І., Сухович Ю.О.,
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної ОСОБА_6, м. Львів
до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5, м. Львів
про відшкодування понесених витрат,
Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.03.2014р. у справі № 914/4248/13 позов задоволено. З СПД-ФО ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь СПД-ФО ОСОБА_6 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) стягнуто 65519,18грн. у відшкодування частини понесених витрат на утримання будинку, що знаходиться на АДРЕСА_3 за період з 01 вересня 2010 року по 01 вересня 2013 року, 1720,50грн. судового збору та 10000,00грн. витрат за надані послуги адвоката.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 20.03.2014р. СПД ФО ОСОБА_5 звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, б/н від 04.04.2014р. (вх.№01-05/1772/14 від 10.04.2014р.).
Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 10.04.2014р. справу за №914/4248/13 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.
Розпорядженням в.о.голови суду від 11.04.2014р. у склад колегії для розгляду справи №914/4248/13 введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.05.2014р.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
В судовому засідання представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі і висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2014р. у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору поділу будівлі від 26.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 є власниками окремих частин будівлі офісних та допоміжних приміщень за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею 984,8 кв.м. ОСОБА_6 належать нежитлові приміщення, площею 275,6 кв.м., ОСОБА_5 належать приміщення площею 280,3 кв.м. В спільному користуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 знаходяться приміщення площею 139,9 кв.м.
Для обслуговування вказаної будівлі, СПД ФО ОСОБА_6 укладено наступні договори: договір про постачання електричної енергії № 69175 від 14 лютого 2007 року з ВАТ "Львівобленерго"; договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 1163 від 01.01.2011р. з ТзОВ "Санком-Львів"; договір про технічне обслуговування установки пожежної сигналізації від 19 вересня 2011 року з ТзОВ "Венбест"; договір про надання послуг з транспортування природного газу від 30.12.2008 року з ВАТ "Львівгаз", а також інші договори з газопостачальною організацією: договір з постачання природного газу від 30.12.2008 року; договір з постачання від 01.01.2009 року; договір з постачання № П-987 від 30.12.2009 року; договір на транспортування від 30.12.2010 року; договір з постачання від 30.12.2010 року; договір на постачання природного газу за регульованим тарифом від 30.12.2011 року; договір про порядок організації обліку природного газу від 30.12.2011 року; договір на постачання природного газу за регульованим тарифом від 31.12.12 року.
Крім того, СПД ФО ОСОБА_6 та СПД ФО ОСОБА_5 укладено договір №306856 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі від 24 квітня 2007 року з КП "Львівводоканал".
Як вказується позивачем, за період з 01.09.2010 року по 01.09.2013 року, нею сплачено за отримані комунальні послуги та послуги по технічному обслуговуванню установки пожежної сигналізації, всього 196557,55грн. Підставою для подання позову послужила наявна заборгованість відповідача по відшкодуванню позивачу 1/3 вартості фактично оплачених послуг, розрахованих за принципом поділу зобов'язання по утриманню належного майна на три рівні частини між власниками будівлі, відповідно до досягнутої у минулому періоді домовленості.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч.2 ст. 202 названого Кодексу, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Між тим, в силу ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання письмової форми угоди тягне за собою недійсність такої угоди лише у випадках, якщо такий наслідок прямо передбачений в законі.
Згідно з ч.2 ст. 218 вказаного Кодексу, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Житлово-комунальні послуги, відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Крім того, відповідно до ст.1158 Цивільного Кодексу України, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовується положення про відповідний договір.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що неукладення, не придбання та не оплата комунальних та інших послуг позивачем призвели б до негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача, в т.ч. - неможливості експлуатації бізнес-центру та неможливості здійснення господарської діяльності усіма власниками у цьому приміщенні.
Як вказується позивачем, домовленість з відшкодування витрат за надані комунальні та інші послуги виконувалась відповідачем до 1 вересня 2010 року, після цього відповідач не сплачувала коштів в рахунок відшкодування понесених позивачем витрат, від підписання договору дольової участі у фінансуванні оплати комунальних послуг ухилялась. Зокрема, пропозиції укласти договір з трьома підписаними примірниками позивачем та третьою особою, надсилалась відповідачу 29 жовтня 2013 року; 11 листопада 2013 року; 17 січня 2014 року, які залишені СПД-ФО ОСОБА_5 без відповіді та задоволення.
Про існування домовленості між сторонами про відшкодування оплати комунальних та інших послуг на утримання приміщення, шляхом укладення усного договору дольової участі у фінансуванні оплати комунальних та інших послуг на утримання приміщення свідчить акт звірки розрахунків, що знаходиться в матеріалах справи, яким, зокрема, засвідчено відсутність претензій у сторін між собою у 2008 році. Відповідно до такого акту, позивач та відповідач здійснювали розподіл доходів від експлуатації цього об'єкту нерухомості в співвідношенні: 2/3 - за позивачем; 1/3 - за відповідачем.
Вірним по суті є покликання позивача на ту обставину, що вона не могла придбавати комунальні та інші послуги виключно для утримання належних їй приміщень з точки зору спільного облаштування інженерного обладнання, про що відповідачу, як стороні, яка підписала Акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту від 03 липня 2007 року, відомо.
Докази того, що послуги відповідачем не отримувались чи були оплачені нею будь-яким способом в матеріалах справи відсутні. Подані відповідачем ксерокопії записів невідомої особи за невідомий період не можуть вважатись доказом в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
У зв'язку з отриманням СПД-ФО ОСОБА_5 першої вимоги про сплату коштів 08.10.2013р. за адресою фактичного місця проживання, прострочення боржника слід обчислювати з 15 жовтня 2013 року.
Згідно зі ст. 322 Цивільного Кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 Цивільного кодексу України визначено порядок утримання майна, що є у спільній частковій власності, якою передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відтак, твердження скаржника про відсутність правових підстав для задоволення позову у даній справі в частині стягнення з його рахунку заявленої до стягнення суми, є безпідставними, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Твердження скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права є безпідставними, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги, оскільки скаржником не подано доказів, які б спростовували висновки, викладені в оскаржуваному судому акті.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 20.03.2014р. у справі № 914/4248/13 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повна постанова складена 16.05.2014р.
Головуючий суддя Марко Р.І.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.