13 травня 2014 року Справа № 9104/36444/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-
11 лютого 2011 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області про зобов'язання перерахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі, яка віднесена до 4 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та доплати до пенсії як особі, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.ст.39,51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року та в подальшому.
Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2011 у справі №2-а-2774/11/1916 адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст.39,51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2008 року, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виплачених сум, починаючи з 11 серпня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постанову допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норма матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Вказує на те, що при обчисленні щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу по справі управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області керувалось Постановою КМ України №530 від 28 травня 2008 року та № 836 від 26 липня 1996 року для виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру.
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суд відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, що проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 12 березня 1993 року, 4 категорії.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Всупереч вимогам ст.ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року по ст. 39 вказаного Закону та по ст. 51, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають положення ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказані постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. У частині другій цієї статті вказано, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Необхідно зазначити, що оскільки стосовно не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин необхідно застосовувати шестимісячний строк звернення до суду, визначений ст.ст.99, 100 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та доплати до пенсії як пенсіонеру, яка проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 11 серпня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин.
Оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, однак при цьому допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, колегія суддів визнає можливим змінити постанову.
Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову - змінити в частині негайного виконання.
Керуючись ст.ст. 195, 197, ч.1 п.2 ст. 198, ст. 201, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області задовольнити частково, а постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2011 у справі №2-а-2774/11/1916 в частині негайного виконання - змінити.
На підставі п.1 ч.1 ст.256 КАС України допустити зазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
В решті постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2011 у справі №2-а-2774/11/1916 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді О.М. Гінда
В.Я. Качмар