79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"13" травня 2014 р. Справа № 907/1244/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Гнатюк Г. М.
суддів: Кравчук Н. М.
Мирутенка О. Л.
Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська господарсько-розрахункова дільниця», м.Мукачево від 03.04.2014р. №34
на рішення господарського суду Закарпатської області від 10.02.2014 року
у справі № 907/1244/13
за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево, м.Мукачево
до відповідача: Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», м.Мукачево
про стягнення 55114,65грн.,
за участю представників:
від позивача: Соскида П.Ю. - представник
від відповідача: не з'явився
10.04.2014р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська господарсько-розрахункова дільниця» на рішення господарського суду Львівської області від 10.02.2014р. у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу Гнатюк Г.М.
Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 року у склад колегії для розгляду справи №907/1244/13 введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.
Ухвалою суду від 14.04.2014р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 29.04.2014р. Розгляд справи відкладався до 13.05.2014р.
В судове засідання 13.05.2014р. з'явився представник позивача, якому роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Представник відповідача жодного разу не забезпечив явку свого представника, хоча був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання. При цьому, на адресу суду поступило клопотання за вих.№39 від 24.04.2014р. (вх.№0104/2297/14 від 28.04.2014р.) про розгляд справи без участі представника Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця». Оскільки присутність повноважних представників сторін у судовому засіданні 13.05.2014р. була визнана судом на власний розсуд, а також враховуючи клопотання відповідача, суд вважає за можливе розглянути спір за його відсутності.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 10.02.2014р. у справі №907/1244/13 (суддя Васьковський О.В.) позовні вимоги квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево задоволено повністю та стягнено з державного підприємства Міністерства оборони України „Мукачівська госпрозрахункова дільниця" на користь позивача 55114,65 грн. заборгованості за послуги з теплопостачання та 1720,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Оскільки відповідачем не подано доказів сплати заборгованості за послуги з теплопостачання, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Не погоджуючись з таким рішенням, Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська господарсько-розрахункова дільниця» подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому просить його скасувати, і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Зокрема, на думку скаржника судом першої інстанції не враховано, що відповідачем повністю виконано свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати послуг з теплопостачання, оскільки усі виставлені рахунки позивача оплачені. При цьому, скаржник вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості безпідставні, так як між сторонами було погоджено зменшення опалювальної площі, за рахунок зменшення кількості кабінетів, які використовуються відповідачем. Оскільки позивачем було опломбовано частину кабінетів і відповідач ними не користування, останній вважає безпідставними вимоги позивача щодо сплати послуг з теплопостачання з розрахунку площ, які ним не використовувалися.
У письмовому відзиві від 12.05.2014р. №1016 на апеляційну скаргу (вх.№01-04/2577/14 від 13.05.2014р.) та в судовому засіданні представник Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево спростовував доводи скаржника та зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши подану апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між квартирно-експлуатаційним відділом міста Мукачево та Державним підприємством Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» укладено угоду на відпуск теплової енергії №134 від 08.10.10р. (далі - угода), згідно якої позивач зобов'язався відпускати відповідачу теплову енергію в горячій воді (парі) у відповідності з встановленим планом теплоспоживання в період з 08.10.10р. по 15.04.11р. (п. 1.1. угоди). У п.п. 6.1., 6.2. угоди сторони погодили, що угода укладається терміном на один рік і вступає в законну силу після її прийняття і підписання обома сторонами, але вважається продовженою на наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну угоди не поступить заява однієї із сторін про відмову від цієї угоди або її перегляд.
Відповідно до п.3.4 цього договору при відсутності приладів обліку кількості відпущеної теплової енергії споживач розраховується з теплопостачальною організацією виходячи з теплового навантаження споживача і фактичної температури зовнішнього повітря або за квадратний метр загальної площі, що опалюється, а також нормативного споживання гарячої води.
Як пояснено представником позивача, Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» знаходиться в тій самій будівлі, що й квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачево по вул. Берегівська об'їзна, 1А в м.Мукачево, та займає нежитлові приміщення другого поверху, натомість позивач займає приміщення першого та третього поверху.
Відповідно до плану будівлі та експлікації внутрішніх площ до плану житлових та нежитлових будівель по вул. Берегівська об'їзна, 1А, 2-й поверх, площа частини приміщень, якими користується відповідач, становить 279,4 м.кв., в тому числі під адмінуправління - 279,4 м.кв., з якої: основна площа складає 169,30 м.кв., підсобна - 110, 10 м.кв.
Зважаючи на те, що окремі вимірювальні прилади у ДПМОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» відсутні, позивач виставляв рахунки відповідачу до оплати за отриману теплову енергію з розрахунку пропорційно площі приміщень, зайнятих відповідачем. При цьому, розрахунки за опалювальну площу нараховувались згідно тарифів затверджених Мукачівською міською радою - 37,98грн. за 1 кв. метр опалювальної площі.
З матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2012 року до КЕВ м. Мукачеве звернувся з заявою за вих. №180 від 17.10.2012 року начальник ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» з проханням відключити опалення в деяких робочих кабінетах другого поверху у зв'язку з тим, що вони не використовуються та важким фінансово-господарським станом. Залишкова площа, що підлягає опаленню складає 87,4кв.м. На підставі заяви сторони дійшли згоди укласти додаток до угоди №134 від 08.10.2012 року - розрахунок на відпуск теплової енергії на опалювальний сезон 2012-2013 років на площу 87, 4кв.м.
Дана обставина не заперечується позивачем, оскільки ним виставлялися рахунки -фактури на оплату теплової енергії, з розрахунку опалювальної площі саме 87,4кв.м. (а.с.23-28). Виставлені рахунки були оплачені відповідачем повністю.
Натомість при проведенні Державною фінансовою інспекція в Закарпатській області ревізією щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності КЕВ м. Мукачеве за період з 01.03.2012 року по 30.04.2013 року, а також зустрічною звіркою стану розрахунків між ДПМОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» та КЕВ м. Мукачеве щодо споживання теплової енергії отриманої від КЕВ м. Мукачеве встановлено, що КЕВ м. Мукачеве, при нарахуванні оплати за теплоенергію спожиту відповідачем недоотримав коштів за опалювальний період: січень-березень 2012 року - 17878,86 грн., жовтень-грудень 2012р. та січень-березень 2013 - 37235,79 грн., всього на загальну суму 55114, 65 грн.
Зважаючи на викладені обставини, позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №280 від 16.07.2013р. на оплату за надання послуг з теплопостачання за період 01.03.2012р. по 30.04.2013р. Крім цього, позивач звертався до відповідача з претензією за №1764 від 02.09.13р. у десятиденний термін з отримання претензії сплатити суму заборгованості. Проте, відповідач залишив претензію позивача без відповіді та задоволення і виставлений рахунок не оплатив.
Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
Стаття 525 ЦК України передбачає недопустимість відмови від виконання зобов'язання або односторонньої зміни його умов.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача підставні та задоволені правомірно.
Доводи скаржника про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості безпідставні, так як між сторонами було погоджено зменшення опалювальної площі, за рахунок зменшення кількості кабінетів, які використовуються відповідачем є необґрунтованими та спростовуються наступним.
Позивачем не заперечується факт опечатування кабінетів, які не використовувалися відповідачем, однак ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» повинні були самостійно забезпечити технічні умови по від'єднанню від центральної подачі теплопостачання на що отримали згоду від КЕВ м. Мукачеве додаток до угоди №134 від 08.10.2010р. Натомість належні докази того, що таке від'єдання було здійснено в матеріалах справи відсутнє. При цьому, те що КЕВ м. Мукачеве подавало теплопостачання є незаперечним, так як на третьому поверсі адмінбудівлі знаходяться його робочі кабінети і подача теплопостачання в обхід другого поверху технічно неможлива.
Долучений до матеріалів справи Акт про відключення центрального теплопостачання (а.с.54) не можу слугувати належним доказом в обґрунтування пояснень відповідача, так як даний акт датований 23.10.2013р., тобто не стосується періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та викладеним вище аналізом обставин справи і чинного законодавства, а тому колегією суддів відхилені через їх безпідставність.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що апеляційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська господарсько-розрахункова дільниця» залишена без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 10.02.2014 року у справі №907/1244/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська господарсько-розрахункова дільниця» залишити без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути в господарський суд Закарпатської області.
Головуючий суддя Гнатюк Г.М.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Мирутенко О.Л.
Повний текст постанови
виготовлено 15.05.2014р.