Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" травня 2014 р.Справа № 922/1259/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.
розглянувши справу
за позовом Міністерства охорони здоров'я України в особі представника Державного підприємства "Укрвакцина", м. Харків
до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік", м. Харків
про розірвання договору, стягнення 1403638,14 грн.
за участю предствників сторін:
позивача - Лемета Я.О., за довіреністю № 01.05.20-01/304 від 16.04.2014 року;
відповідача - Коваленко О.О., за довіреністю № 53 від 07.11.2013 року;
Міністерство охорони здоров'я України в особі представника Державного підприємства "Укравакцина" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт Біолік" про розірвання договору № 223/21-24 від 29.08.2012 року та стягнення 1403638,14 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Свої позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору № 223/21-24 від 29.08.2012 року щодо поставки товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 квітня 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22 квітня 2014 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.04.2014 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення (13417) по справі разом із документами для долучення до матеріалів справи.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.04.2014 року від представника відповідача надійшла заява (вх. № 13453) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою представника відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2014 року заяву відповідача про відкладення розгляду справи задоволено судом; розгляд справи відкладено на 12.05.2014 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 08.05.2014 року представник позивача надав додаткові пояснення (вх. № 15016) разом із документами для долучення до матеріалів справи.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.05.2014 року від представника відповідача надійшов відзив (вх. № 15343), в якому відповідач визнає позовні вимоги частково в частині розірвання договору № 223/21-24 від 29.08.2012 року та стягнення попередньої оплати в сумі 1325455,00 грн. В частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат відповідач проти позову заперечує.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.05.2014 року від представника Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт - Біолік" (відповідач) надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 15115), в якій відповідач просить суд стягнути з Міністерства охорони здоров'я України (позивач) 2354736,66 грн. збитків, спричинених діями позивача щодо позовних вимог про розірвання договору № 223/21-24 від 29.08.2012 року та поверненням суми попередньої оплати за первинним позовом.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2014 року повернуто зустрічний позов 12.05.2014 року ( вх. № 15115) Публічному акціонерному товариству "Фармстандарт - Біолік".
Представник позивача в судовому засіданні 12.05.2014 року позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.05.2014 року позовні вимоги визнав частково, в частині розірвання договору № 223/21-24 від 29.08.2012 року та стягнення попередньої оплати в сумі 1325455,00 грн. В частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат відповідач проти позову заперечував.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до Закону України "Про здійснення державних закупівель" передбачено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Ст. 2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" визначено, що його дія застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару, послуги дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт 1 мільйон гривень.
Стаття 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" зобов'язує учасників договору про закупівлю укладати такий договір у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
На підставі проведених конкурсних торгів, 04 травня 2012 року між Міністерством охорони здоров'я України (Позивачем, довірителем) та Державним підприємством "Укрвакцина" (повіреним) було укладено договір-доручення №30/21-24. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками (копія міститься в матеріалах справи).
Відповідно до умов вказаного договору-доручення, повірений зобов'язався виконувати певні дії від імені довірителя, а саме, приймати товар, що централізовано закуповується довірителем у постачальника, здійснювати відповідні дії для належного приймання, зберігання та доставки товару до закладів охорони здоров'я, а також здійснювати контроль за виконанням договорів про закупівлю, укладених довірителем з постачальниками за певною бюджетною програмою.
Також, 29 серпня 2012 року між Міністерством охорони здоров'я України (Позивачем) та Публічним акціонерним товариством "Фармстандарт-Біолік" (Відповідачем) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 223/21-24. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.
Відповідно до умов спірного договору, постачальник (Відповідач) зобов'язався у 2012 році поставити препарати фармацевтичні різні (надалі - товар), зазначені у специфікації (додаток №1 до договору), а замовник (Позивач), в свою чергу, зобов'язався оплатити відповідний товар. Товар постачається уповноваженому підприємству замовника, а саме, Державному підприємству "Укрвакцина", з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я (п.1.1 договору).
Згідно із п.5.1 спірного договору, постачальник зобов'язався забезпечити поставку товару на умовах поставки DDP-м. Обухів (у значенні міжнародних правил Інкотермс-2000) у відповідності до узгодженого графіку поставки.
На виконання пункту 5.1 спірного договору, сторонами було узгоджено графік поставки (а.с.22), відповідно до умов якого, відповідач повинен був поставити товар на суму 1325445,00 гривень у грудні 2012 року. Вказаний графік було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.
Відповідно до п. 4.2 оплата здійснюється позивачем протягом суми робочих днів після поставки товару на склад уповноваженого підприємства, за повідомленням уповноваженого підприємства про таку поставку, у разі відсутності фінансування - після поставки товару, по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України.
Позивач має право здійснити попередню оплату, яка здійснюється відповідно до постанови Кабінету міністрів України №1404 від 09 жовтня 2006 року, у термін 90 днів з моменту оплати у розмірі до 100% від ціни договору на підставі рахунку, виставленого відповідачем.
Позивач з метою уникнення зриву державного замовлення за державною бюджетною програмою перерахував на рахунок відповідача передоплату за товар, що підтверджується платіжним дорученням № 1992 від 18.12.2012 року на суму 1325445,00 грн. (а.с.23), в якому зазначена підстава попередня оплата за договором № 223/21-24 від 29.08.2012 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив умови укладеного між сторонами договору та не поставив товар у строк вказаний у графіку поставки, чим поставив під загрозу виконання Календаря профілактичних щеплень в Україні, затвердженого Наказом МОЗ України від 16.09.2011 року № 595.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно д ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги те, що факт перерахування коштів позивачем підтверджується належними доказами, а саме платіжним дорученням № 1992 від 18.12.2012 року (а.с.23), враховуючи те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо поставки продукції, чим суттєво порушив умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача передплати в сумі 1325445,00 грн., які було перераховано відповідачу в якості авансу правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 49023,30 грн. суми 3% річних, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, суд не вбачає підстав для застосування частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми трьох процентів річних, оскільки за такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-4213539-2012.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача розміру 3% річних в сумі 49023,30 грн., а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо стягнення з відповідача 29159,84 грн. інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
Сторони пунктом 7.2 договору передбачили у разі здійснення попередньої оплати відповідач, крім сплати штрафних санкцій, повертає позивачу кошти з урахуванням індексу інфляції.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано на раховані відповідачу інфляційні витрати на суму попередньої оплати, оскільки така відповідальність була передбачена п. 7.2 укладеного між сторонами договору.
Судом було здійснено перерахунок суми інфляційних витрат за допомогою системи "Законодавство" та встановлено, що позивач у розрахунках інфляційних витрат зробив помилки.
Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
За розрахунком суду заборгованість інфляційних витрат за період з січня 2013 року по лютий 2014 року складає 17248,65 грн.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції підлягають задоволенню у відповідності до розрахунку суду в сумі 17248,65 грн., в решті позовної вимоги про стягнення з відповідача 11911,19 грн. інфляційних слід відмовити як зайво нарахованої.
Щодо розірвання договору № 223/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 29.08.2012 року, суд зазначає наступне.
Пунктом 10.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору від 29.08.2012 року № 223/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти 01.04.2014 року, про що свідчить штамп канцелярії на позовній заяві (01.04.2014 року, вх. № 1259/14).
В обґрунтування позовної вимоги щодо розірвання договору № 223/21-24 від 29.08.2014 року позивач посилається на п. 7.14 договору, у відповідності до умов якого, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності та виконання зобов'язань за цим договором.
На думку позивача даний пункт договору фактично продовжує дію договору до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Проте, дані твердження позивача є помилковими, оскільки п. 7.14 договору не продовжує строку його дії та договір вважається припиненим у строк, вказаний у п. 10.1 договору (договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року).
Отже, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом, строк дії договору № 223/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 29.08.2012 року закінчився 31.12.2012 року (п. 10.1 договору).
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору № 223/21-24 про закупівлю товарів за державні кошти від 29.08.2012 року.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 26854,07 грн. в сумі 2436,69 грн. судові витрати залишаються за позивачем.
На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.509, 530, 599, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 712 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт - Біолік» (61070, м. Харків, Дзержинський район, Помірки, р/р 26006962505448 у відділенні ПУМБ РЦ у м. Харкові, МФО 334851, код ЄДРПОУ 01973452) на користь Міністерства охорони здоров'я України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, р/р 35213067000021 в ДКСУ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 00012925) 1325455,00 грн. суми попередньої оплати за договором № 223/21-24 від 29.08.2012 року та 17248,65 грн. суми інфляційних витрат.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт-Біолік" (61070, м. Харків, Дзержинський район, Помірки, р/р 26006962505448 у відділенні ПУМБ РЦ у м. Харкові, МФО 334851, Код ЄДРПОУ 01973452) на користь Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України (01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, р/р 26003200102050 в АТ "КБ "Союз", МФО 380515, Код ЄДРПОУ 21508100) 26854,07 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору № 223/21-24 від 29.08.2012 року, укладеного між Міністерством охорони здоров'я України та Публічним акціонерним товариством «Фармстандарт - Біолік» про закупівлю товарів за державні кошти - відмовити.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 11911,19 грн. та 3% річних в сумі 49023,30 грн. - відмовити.
Повне рішення складено 15.05.2014 р.
Суддя Н.С. Добреля
922/1259/14