Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1041/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Український В. В.
Доповідач Карпенко О. Л.
іменем України
06.05.2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого - Карпенка О.Л.,
суддів - Гайсюка О.В., Фомічова С.Є.,
за участю секретаря - Савченко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Знам'янського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, діючого в інтересах держави в особі державного підприємства «Одеська залізниця», до ОСОБА_2 про стягнення відшкодування завданих збитків за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2014 року, -
22 лютого 2013 року Знам'янський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, діючи в інтересах держави в особі державного підприємства «Одеська залізниця», пред'явив позов до ОСОБА_2 про відшкодування завданої шкоди у сумі 26391 грн. 75 коп. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період з 5 липня 2008 року по 9 грудня 2008 року відповідач, працюючи машиністом тепловозу, вніс до дванадцяти маршрутів машиніста неправдиві відомості про обсяг перевезень вагонів внаслідок чого умисно створив надлишки дизельного палива на загальну суму 26391 грн. 75 коп., які привласнив. Відповідачу по справі було пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст. 191, ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України, але постановою Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2011 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочинів на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», а пред'явлений Одеською залізницею позов залишено без розгляду. Задану відповідачем шкоду не відшкодовано.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2014 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так на його переконання у справі відсутні докази факту завдання ним шкоди та її розміру. При здійсненні розрахунку розміру збитків не було враховано фактично виконанні відповідачем роботи по подачі/збиранню вагонів зі ст. Сахарна та Знам'янського кар'єроуправління в наслідок чого безпідставно завищено розмір збитків на 5336 грн. 40 коп. Вартість зайво списаного палива може становити лише 6855 грн. 60 коп. Внаслідок встановлення в локомотиві швидкостеміра, втручання у роботу якого з боку машиніста виключається, створення надлишків пального є неможливим. Довідка про розмір завданих збитків, на яку послався суд, є недостовірним доказом. Крім того, він вважає, що він не був визнаний винним у скоєні злочину, обвинувальний вирок відносно нього не постановлявся. Його винність у скоєнні злочину не може підтверджуватися постановою суду про звільнення від кримінальної відповідальності за амністією. Він також вважає, що сплив встановлений ст. 233 КЗпП України річний строк звернення до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди.
Прокурор направив письмові заперечення на апеляційну скаргу зміст яких зводиться до що в ході розгляду судом кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні злочинів перевірялося обставини скоєння цих діянь та їх наслідки, які викладені в постанові суду. Він був звільнений від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих обставин, а тому не може біти звільнений від обов'язку відшкодувати завдану ним шкоду внаслідок скоєння дій, які мають ознаки дінь, переслідуваних у кримінальному порядку.
У судовому засіданні відповідач та його представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги і просили її задовольнити.
Прокурор Іваніщева Т.І. доводи апеляційної скарги не визнала, просила відмовити у її задоволенні а також просила поновити строк звернення з позовом посилаючись на те, що він пропущений з поважних причин.
Представник позивача Пашко С.Г. заперечив доводи апеляційної скарги та надав пояснення про те, що задана відповідачем шкода не відшкодована. Пред'явлений у кримінальній справі до відповідача позов залишений судом без розгляду, але про це позивачу відомо не було так, як справу розглянуто без присутності представника цивільного позивача, копія постанови суду позивачу направлена не була.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, прокурора та представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи а також матеріали витребуваної із Знам'янського міскрайонного суду Кіровоградської області кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні злочинів передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 191, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 358 КК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Проте оскаржуване рішення неповною мірою відповідає цим вимогам закону.
За змістом п. з постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, завданої підприємствам, установам, організаціям їх працівникам» суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
Суд першої інстанції встановив і матеріалами справи підтверджується, що з 27 червня 2001 року ОСОБА_2 працює на посаді машиніста тепловозу локомотивного депо Знам'янського відділку Одеської залізниці.
Згідно Інструкції для заповнення маршруту машиніста при інтегрованій обробці на ЕОМ, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 17 квітня 2003 року №106-ц, маршрут машиніста є основним документом для розрахунку і обліку експлуатаційної роботи локомотивів, витрат паливно-мастильних матеріалів та електроенергії, робочого часу і заробітної плати локомотивних бригад. Відповідальність за правильність заповнення маршруту покладається на машиніста, який забезпечує достовірність даних, які заносяться у маршрут машиніста та інші облікові документи.
Відповідно до розділу 7 цієї Інструкції час прослідування, проведення маневрової роботи, прибуття на кінцеву станцію, зміни в складі поїзда, ситуації, які виникають з поїздом на перегонах під час руху машиніст зобов'язаний відзначати у маршруті машиніста і ці дані не повинні мати розбіжності з даними журналів обліку руху чергового по станції.
Відповідно до довідки виїзної ревізії від 4 серпня 2010 року, проведеної Знам'янським об'єднаним контрольно-ревізійним відділом (а.с. 9 - 15), шляхом співставлення відомостей, відображених в маршрутах машиністів тепловозів, які виконували маневрові роботи по ст. Сахарна, з фактичними даними про виконання робіт, зазначеними у журналах обліку руху поїздів чергового по станції, та в результаті зустрічної звірки з питань взаєморозрахунків із локомотивним депо у Знам'янському кар'єроуправлінні ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України», за період з липня 2008 по грудень 2008 року встановлено завищення в маршрутах машиністів поданих вагонів у загальній кількості 5 127 та забраних (завантажених) вагонів у кількості 6 835, що призвело до понаднормового списання дизельного палива.
Суд першої інстанції на підставі досліджених ним доказів дійшов правильного висновку, що вищезазначеною довідкою, а також реєстром про надання послуг по поданню та забиранню вагонів локомотивами Знам'янського кар'єроуправління, довідкою зустрічної звірки з питань взаєморозрахунків, довідкою про кількість поданих та завантажених вагонів, реєстром маршрутів машиністів, даними щодо співставлення кількості поданих та забраних вагонів зі встановленням розбіжностей, даними щодо кількості безпідставного списання дизельного палива в розрізі машиністів при виконанні маневрових робіт, даними щодо понаднормового списання дизельного палива машиністами, розрахунком зайвого списання дизельного палива на маневрові роботи, актом контрольної перевірки роботи та витрат дизельного палива, нормами витрат дизельного палива, довідкою про ціну дизельного палива помісячно, підтверджується понаднормове списання машиністом ОСОБА_2 дизельного палива на суму 26391 грн. 75 коп. внаслідок завищення ним в маршрутах машиніста кількості поданих та забраних (завантажених) вагонів.
З матеріалів оглянутої судом апеляційної інстанції витребуваної із Знамя'янського міськрайонного суду Кіровоградської області кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст. 191, ч. 1, 3 ст. 358 КК України вбачається, що за даними фактами постановою начальника слідчого відділу на ст. Знам'янка УМВС України на одеській залізниці від 25 січня 2011 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України.
Постановою начальника слідчого відділу на ст. Знам'янка УМВС України на Одеській залізниці від 17 лютого 2011 року за вказаними фактами порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України.
Кримінальні справи об'єднані в одне провадження 18 лютого 2011 року.
Як вбачається з обвинувального висновку, органами досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_2, працюючи машиністом тепловозу в локомотивному депо Знам'янка Одеської залізниці, з корисливих спонукань, з метою створення надлишків дизельного палива, яке було йому ввірено, маючи при цьому єдиний злочинний умисел на привласнення майна, у період з 5 липня 2008 року по 9 грудня 2008 року під час здійснення маневрової роботи на ст. Сахарна Одеської залізниці до 12 маршрутів машиніста вніс завідомо неправдиві відомості щодо перевезених вагонів, внаслідок чого умисно створив надлишки дизельного палива на загальну суму 26391,75 грн., що підтверджується довідкою від 4 серпня 2010 позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Одеської залізниці в частині діяльності структурного підрозділу Знам'янського локомотивного депо.
Постановою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 жовтня 2011 року, за заявою ОСОБА_2, його звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 191, ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України на підставі п. в) ст. 1 Закону України "Про амністію у 2011 році", а кримінальну справу закрито. Крім того, заявлений Знам'янською дирекцією залізничних перевезень Одеської залізниці цивільний позов про стягнення із ОСОБА_2 відшкодування завданої шкоди залишено без розгляду.
Постанова суду не оскаржена в апеляційному порядку і набула законної сили.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту заподіяння відповідачем шкоди та її розміру є безпідставними. Відповідачем не надано детального розрахунку здійснених ним при виконанні роботи витрат дизельного палива в інкримінований йому період, заяву про призначення економічної експертизи суду не подав, а отже доказів на підтвердження своїх заперечень на позов відповідач суду не надав.
При цьому колегія суддів відзначає, що судом були роз'яснені сторонам їх процесуальні права і обов'язки, зокрема: право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, доводити їх переконливість перед судом, заявляти клопотання, та обов'язок доводити ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень на позов.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що шкоди було завдано діями відповідача, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
При вирішенні спору суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про амністію у 2011 році» амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.
Однак при цьому суд керувався, як нормами КЗпП України, так і нормами ст.ст. 22, 1166 ЦК України, що свідчить про те, що суд не визначився з характером спірних правовідносин.
З таким висновком суду погодитися не можна.
Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності регулює законодавство про працю, а не ЦК України як помилково вважали суди.
Зокрема, п. 3 ст. 134 КЗпП України регулює матеріальну відповідальність працівника за шкоду, завдану з його вини діями, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Відповідно до цієї норми працівник несе повну матеріальну відповідальність не тільки у випадках, коли щодо нього винесений обвинувальний вирок, але і тоді, коли наявність складу злочину в його діях установлено слідчими органами (притягнення до кримінальної відповідальності з наступним припиненням провадження у справі за нереабілітуючою підставою, яка не виключає кримінальну відповідальність).
Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації працівником передбаченост. 135-3 КЗпП України.
Строк для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації встановлено ч. 3 ст. 233КЗпП України, а прокурора - ч. 3 ст. 233 КЗпП України.
Так, як з матеріалів справи вбачається, що відповідач перебував з державним підприємством «Одеська залізниця» в трудових відносинах та завдав шкоду діями, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку при виконанні трудових обов'язків, суд мав вирішити справу відповідно до норм трудового законодавства.
Проте суд першої інстанції не дав належної оцінки цим обставинам та всупереч ч. 2 ст. 214 ЦПК України не врахував висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 3 жовтня 2012 року у справі № 2-92цс12.
За таких обставин рішення суду не відповідає вимогам законності так, як спір підлягає вирішенню на підставі вищевказаних норм законодавства про працю.
Розмір завданої відповідачем шкоди визначений за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей, а саме пального, тобто відповідно до вимог ст. 135-3 КЗпП України і зменшенню не підлягає відповідно до положень ч. 2 ст. 137 КЗпП України.
При вирішенні спору суд не звернув уваги на норми ст. 233 КЗпП України, не встановив, чи звернувся позивач або прокурор до суду за захистом порушеного права в межах встановленого строку, а якщо ні, то які причини цього і чи немає підстав для його поновлення не з'ясував.
Так, як зазначені обставини мають значення для правильного вирішення спору, а тому ухвалення судом рішення без їх з'ясування є помилковим.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений ч. 3 цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора.
За змістом цієї статті Кодексу строк для звернення обчислюється з дня виявлення прямої дійсної шкоди, а час, що пройшов до виявленням, значення для вирішення питання про строк, в межах якого можливе притягнення працівника до матеріальної відповідальності не має.
За положеннями ст. 234 КЗпП України річний строк може бути поновлений судом у разі його пропуску з поважних причин.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховоного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 ( із наступними змінами) "Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлені статтями ст. 228, 233 КЗпП України у строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.
Як видно із матеріалів справи, факт заподіяння шкоди був виявлений внаслідок здійснення перевірки Знам'янським об'єднаним кнтрольно-ревізійним відділом, що було відображено у довідці від 4 серпня 2010 року, копію якої вручено головному бухгалтеру локомотивного депо Знам'янка Одеської залізниці 9 серпня 2010 року про що свідчить її підпис на цьому документі (а.с. 9 - 13).
Позов до відповідача про відшкодування завданої ним шкоди було пред'явлено Одеською залізницею у кримінальній справі 28 лютого 2011 року (а.с. ), тобто в межах річного строку, встановленого ч. 3 ст. 233 КЗпП України. Цього ж числа слідчим винесено постанову про визнання Одеської залізниці цивільним позивачем у кримінальній справі.
Проте постановою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2011 року, яка набрала законної сили 21 жовтня 2011 року, цей позов було залишено без розгляду.
Як вбачається з оглянутого в судовому засіданні протоколу судового засідання у кримінальній справі у судовому засіданні 12 жовтня 2011 року (Т. ІІ а.с. 67 кримінальної справи), представник цивільного позивача в судовому засіданні при розгляді кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні злочинів присутній не був, а копія постанови суду йому не направлялася.
Факт непредявлення позову до відповідача в порядку цивільного судочинства був виявлений лише 18 лютого 2013 року в ході перевірики, здійсненої Знам'янським прокурором з нагляду за додержанням законів.
Позов у даній цивільній справі предявлено 22 лютого 2013 року, тобто після спливу річного строку, встановленого ст. 233 КЗпП України.
Однак, з урахуванням того, що суд, розглянувши кримінальну справу, не направив цивільному позивачу копі постанови від 12 жовтня 2011 року про залишення раніше предявленого позову без розгляду а про даний факт прокурору стало відомо лише у лютому 2013 року, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що річний строк для звернення до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації був пропущений з поважних причин, а тому заява прокурора про поновлення цього строку підлягає задоволенню.
З урахуванням того, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, що відповідно до п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Крім того, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір від сплати якого прокурор звільнений.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 лютого 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Поновити Знам'янському прокурору з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, діючого в інтересах держави, в особі державного підприємства «Одеська залізниця», строк звернення до суду.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного підприємства «Одеська залізниця» відшкодування завданих збитків у сумі 26391 (двадцять шість тисяч триста дев'яносто одну) грн. 75 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 263 (двісті шістдесят три) грн. 91 коп.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: