Справа № 199/1824/14-ц
(2/199/1603/14)
іменем України
„04" квітня 2014 року
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Спаї В.В.,
секретар - Шахназарян М.А.,
за участі позивача - ОСОБА_1,
за участі представника відповідача - Олійника О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що наказом №95 від 15.04.2013 р. був прийнятий на роботу у ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» на посаду охоронця служби безпеки; 01.10.2013 р. він був звільнений за вданим бажанням на підставі наказу №297/к за ст. 38 КЗпП України. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, відповідач не здійснив розрахунок із позивачем при звільненні, та відповідно до довідки від 25.11.2013 р. заборгованість по заробітній платі становить 6 191,82 грн.
Предмет позову становить вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованісті по заробітній платі в розмірі 6 191,82 грн., та про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
У судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд повністю задовольнити поданий позов.
Відповідач просив суд стягнути заборгованість по заробітній платі відповідно до наданої відповідачем довідки, розмір якої становить 1 661,71 грн., оскільки заборгованість по заробітній платі за квітень 2013 р. в сумі 644,56 грн., травень 2013 р. - 1 045, 03 грн., червень 2013 р. - 1 267,60 грн., липень 2013 р. - 380,61 грн., серпень 2013 р. - 1 192,31 грн. стягнуті з відповідача на підставі рішення комісії по трудових спорах Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема».
Разом з тим, що стосується вимоги позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні даної вимоги, посилався на те, що згідно п. 20 Постанови Пленуму ВСУ №13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Представник відповідач просив суд врахувати, що рахунки підприємства арештовані відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2010 р., постановами АНД ВДВС ДМУЮ від 22.03.2012 р. та 16.10.2012 р., арешт не знятий до цього часу, та відповідач не має змоги вільно розпоряджатися коштами, підприємство не працює, через що відсутня вина відповідача у виплаті заробітної плати, у тому числі заборгованості по ній та у не проведенні остаточного розрахунку при звільненні.
Заслухав думку осіб, які беруть участь у справі, та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову частково, виходячи з наступного.
За ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про оплату праці» та ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Судом встановлено, що відповідач не виконував вимоги закону у частині обов'язку дотримання строків та періодичності виплати заробітної плати, що призвело до утворення заборгованості по виплаті заробітної плати, та не провів розрахунок позивачем при звільненні відповідно до ст. 116 КЗпП України.
Згідно наказу №95 від 15.04.2013 р. ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» ОСОБА_1 прийнятий на роботу у ПАТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» у службу безпеки охоронцем з 15.04.2013 р. з окладом відповідно до штатного розкладу з випробувальним терміном 1 місяць.
01.10.2013 р. наказом №297/к позивач був звільнений за власним бажанням.
Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений строк виплатити не оспорювану ним суму.
Утім, в день звільнення позивача відповідач не здійснив виплату всіх сум, що належать позивачу, зокрема, заборгованість по заробітній платі відповідно до наданих позивачем доказів у порядку ст.ст. 57-59 ЦПК України становить 1 661,71 грн. та, таким чином, оскільки в позасудовому порядку сторони не досягли згоди з означеного питання зазначена вище заборгованість повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача.
Разом з тим, що стосується розміру заборгованості по заробітній платі, то суд погоджується із слушністю доводів представника відповідача щодо збільшення розміру цієї заборгованості позивачем, оскільки заборгованість в розмірі 5 030,11 грн. (з яких за квітень 2013 р. в сумі 644,56 грн., травень 2013 р. - 1 045, 03 грн., червень 2013 р. - 1 267,60 грн., липень 2013 р. - 380,61 грн., серпень 2013 р. - 1 192,31 грн.) стягнута з відповідача на підставі рішень комісії по трудових спорах Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема».
За ст. 221 КЗпП України трудові спори розглядаються: комісіями по трудових спорах; районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами; комісія по трудових спорах приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні (ч. 1 ст. 227 КЗпП України).
Відповідно до ст. 229 КЗпП України рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на їх оскарження (стаття 228), за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою статті 235 цього Кодексу.
Згідно ст. 230 зазначеного кодексу у разі невиконання власником або уповноваженим ним органом рішення комісії по трудових спорах у встановлений строк (стаття 229) працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа.
Індивідуальні трудові спори вирішуються судами безпосередньо або після їх попереднього розгляду комісією по трудових спорах (КТС).
Судом встановлено, що в інтересах працівників Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема», у тому числі в інтересах позивача, до комісії по трудових спорах Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» звернулася представник ОСОБА_3, та комісією було ухвалено рішення про стягнення заробітної плати з Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» на користь працівників (у тому числі на користь позивача), та було видано посвідчення на примусове виконання рішення комісії по трудових спорах. Так, відповідно до посвідчення НОМЕР_1 від 22.05.2013 р. на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в розмірі 644,56 грн., 2 008,78 грн. (за квітень 2013 р.), відповідно до посвідчення №118 від 25.07.2013 р. - 1 045,03 грн. (травень 2013 р.), відповідно до посвідчення від 29.07.2013 р. №129 - 1 267,60 грн. (за червень 2013 р.), відповідно до посвідчення №142 від 13.09.2013 р. - 380,61 грн. (липень 2013 р.), відповідно до посвідчення №152 від 22.10.2013 р. - 1 192,31 грн. (серпень 2013 р.) тощо.
Таким чином, скориставшись позасудовим порядком розгляду трудового спору (ст. 221 КЗпП України), трудові права позивача були захищені іншим органом, який має право розглядати трудовий спір, рішення якого підлягає виконанню у встановленому законом порядку, а не шляхом звернення до суду за вирішенням спору, який вже вирішений у встановленому законом порядку, через що розмір заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі визначений судом з урахуванням пред'явлених до виконання рішень комісії по трудових спорах, на виконання яких видані посвідчення, зазначені вище.
Що стосується вимоги позову про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, то за статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці", пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Таким чином, відповідно до наданих суду доказів середньоденна заробітна плата позивача становить 78,96 грн. Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначається множенням кількості робочих днів (129) на розмір середньоденної заробітної плати та становить, таким чином, 10 185, 84 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; за ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виконуючи обов'язок доказування, позивач, на переконання суду, довів слушність доводів, надав докази відповідно до ст.ст. 57-59 ЦПК України, тому позов підлягає задоволенню.
Рішення підлягає негайному виконанню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК в межах суми платежу за один місяць за вересень 2013 р. в розмірі 1 235,56 грн.
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ст.ст. 88 та 215 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, ч. 3 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1 661,71 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 10 185, 84 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпроважпапірмаш ім. Артема» в дохід держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.
Рішення суду в межах суми платежу за один місяць за вересень 2013 р. в розмірі 1 235,56 грн. допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя