06 березня 2014 рокусправа № 0870/7084/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
без представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 р. у справі № 0870/7084/12
за позовом Державної фінансової інспекції в Запорізькій області
до Військової частини НОМЕР_1
про зобов'язання вчинити певні дії, -
23.07.2012 р. Державна фінансова інспекція в Запорізькій області звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила, з урахуванням уточнень від 30.10.2012 р., зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 усунути порушення виявлені ревізією відповідно до вимог від 15.05.2012 р. № 003-14/1055, а саме:
1. Згідно п.2 вимоги зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 :
- укласти з власником літаків ІЛ-78 бортовий номер НОМЕР_2 та бортовий номер НОМЕР_3 договір щодо оплати аеродромного збору за стоянку та послуг по обслуговуванню вказаних літаків та відобразити в обліку дебіторську заборгованість;
- у разі відмови власників вказаних літаків, провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення аеродромного збору за стоянку в сумі 921 211,2 грн. та послуг по обслуговуванню вказаних літаків на суму 31 891,67 грн.;
- в іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів від господарської
діяльності, шкоду у порядку та розмірі встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
2. Згідно п.3 вимоги зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 :
- відобразити в обліку заборгованість за мешканцями гуртожитків по оплаті спожитих комунальних послуг, що виникла станом на 01.03.2012 р.;
- провести претензійно-позовну роботу з мешканцями гуртожитків щодо оплати вартості фактично спожитих комунальних послуг на суму 32 968,86 грн.;
- при надходженні на рахунок в/ч АЗ 840 від мешканців гуртожитку коштів в рахунок
погашення заборгованості, перерахувати ці суми до забезпечувального органу.
3. Згідно до п.4 вимоги зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 :
- стягнути з винних осіб нестачу матеріальних цінностей на загальну суму 32 197,98 грн. в порядку та розміру встановлених «Положенням про матеріальну відповідальність
військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі».
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням в повному обсягу вимог ДФІ в Запорізькій області щодо усунення порушень виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності відповідача та не усуненням матеріальної шкоди завданої військовій частині виявленими порушеннями.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2012 р. у справі № 0870/7084/12 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.
Постанову суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що відповідачем здійснено всі можливі дії щодо забезпечення виконання вимог для усунення виявлених ревізією порушень.
Не погодившись з постановою суду, ДФІ в Запорізькій області подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 4 грудня 2012 р. у справі № 0870/7084/12 та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не дослідив обставини по справі, не врахувавши того, що заявлені позовні вимоги зменшені позивачем з урахуванням виконаної частини вимог ДФІ. Позивач просив суд зобов'язати відповідача виконати саме ту частину, яка не виконується військовою частиною, в чому суд необґрунтовано відмовив.
Крім того, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, ДФІ в Запорізькій області подано заяву про зменшення позовних вимог від 26.02.2014 р., в якій заявник просить:
1. Зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 , згідно п.2 обов'язкових вимог від 15.05.2012 р. № 003-14/1055 усунути порушення, що виявлені ревізією Мелітопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, у зв'язку з чим:
- відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі 921 211,20 грн.;
- стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів від господарської
діяльності, шкоду у порядку та розмірі встановленому Дисциплінарним Статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 р. № 551-ХІУ та «Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затвердженим постановою Верховної ради України від 23 червня 1995 р. № 243/95-ВР;
2. Зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 , згідно п.3 обов'язкових вимог від 15.05.2012 р. № 003-14/1055 усунути порушення, що виявлені ревізією Мелітопольської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, у зв'язку з чим:
- провести претензійно-позовну роботу з мешканцями гуртожитків щодо
оплати вартості фактично спожитих комунальних послуг на суму 54077,30 грн.
- при надходженні на рахунок ВЧ НОМЕР_1 від мешканців гуртожитку
коштів в рахунок погашення заборгованості, перерахувати ці суми до забезпечувального органу.
3. Зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 згідно обов'язкових вимог від 15.05.2012 р. № 003-14/1055 усунути порушення, виявлені ревізією Мелітопольської об'єднаної державної фінансової інспекції ДФІ в Запорізькій області, у зв'язку з чим:
- стягнути з винних осіб нестачу матеріальних цінностей на загальну суму
23677,98 грн., в порядку та розмірах встановлених «Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі», затвердженим постановою Верховної ради України від 23 червня 1995 р. № 243/95-ВР.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін, у відповідності до ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду скарги.
Як вбачається з акту ревізії матеріалів справи, відповідно плану роботи на І квартал 2012 року, на підставі направлень на проведення ревізії, ДФІ в Запорізькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ВЧ НОМЕР_1 за період з 01.04.2010 р. по 01.03.2012 р., за наслідками якої складено акт № 003-20/8 від 27.03.2012 р. (т.1, а. с.58-117).
На підставі вищевказаного акту ревізії ДФІ в Запорізькій області на адресу позивача надіслано лист-вимогу № 003-14/1055 від 15.05.2012 р. (т.1, а. с.24-27).
У п.2, п.3, п.4 даного листа-вимоги (які позивач вважає невиконаними відповідачем), зазначено наступне:
П.2 Ревізією встановлено, що в порушення п.5.7.1 «Положення про військове
(корабельне) господарство Збройних Сил України», затвердженого Наказом Міністра оборони України від 16.07.97 р. № 300, вимог телеграфного розпорядження Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 15.12.2011 р. № 350/120/100/283 стосовно укладення договору з власником літаків Іл-78 бортовий номер НОМЕР_2 та бортовий номер НОМЕР_3 про приведенню авіаційної техніки до льотного стану та телеграфного розпорядження заступника командувача Повітряних Сил з логістики - начальника логістики Командування
Повітряних Сил Збройних Сил України від 16.04.2009 р. № 350/129/137/1/189 стосовно стягнення з власника вказаних літаків аеродромного збору за стоянку літаків, через не оформлення договорів господарських взаємовідносин військовою частиною НОМЕР_1 недоотримано доходів від господарської діяльності у періоді з 01.12.2011 р. по 01.03.2012 р. на загальну суму 953102,87 грн., в зв'язку з чим:
- відповідно до п.3 ст.631 ЦК України укласти із власником літаків Іл-78 бортовий номер НОМЕР_2 та бортовий номер НОМЕР_3 договір щодо оплати аеродромного збору за стоянку та послуг по обслуговуванню вказаних літаків та відобразити в обліку дебіторську заборгованість;
- у разі відмови власника вказаних літаків (мається на увазі - від укладення договору), провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення аеродромного збору за стоянку в сумі 921 211,2 грн. та послуг по обслуговуванню вказаних літаків в сумі 31891,67 грн.;
- в іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів від господарської діяльності, шкоду у порядку та розмірі встановленому дисциплінарним Статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.99 р. № 551-XIV, та Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної ради України від 23.06.95 р. № 243/95-ВР.
П.3 Ревізією встановлено, що в порушення вимог п.5 ст.9 Закону України «:Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV, п.2 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання, затвердженого Постановою КМУ від 17.05.2002 р. № 659, п.1.2.23 Додатку до Положення коштів спеціального фонду в Міністерстві оборони України», затвердженого Наказом Міністра оборони України від 16.06.2006 р. № 356, внаслідок ненарахування в обліку ВЧ АЗ840 плати з проживання в гуртожитках у періоді з 01.04.2010р. по 01.02.2012 р., та, як наслідок невідображення в обліку сум дебіторської заборгованості, спеціальним фондом Міністерства оборони України недоотримані доходи від господарської діяльності на загальну суму 100 876,43 грн., в зв'язку з чим:
- відобразити в обліку заборгованість за мешканцями гуртожитків по оплаті спожитих комунальних послуг, що виникла станом на 01.03.2012 р.;
- провести претензійно-позовну роботу з мешканцями гуртожитків щодо
оплати вартості фактично спожитих комунальних послуг на суму 100 876,43 грн.;
- при надходженні на рахунок ВЧ НОМЕР_1 від мешканців гуртожитку коштів в
рахунок погашення заборгованості, перерахувати ці суми до забезпечувального
органу.
П.4 Ревізією встановлено, що в порушення п.п.2, 3 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.2000 р. №748, п.1.3, п.1.4 інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ», затвердженої Наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998 р. № 90, через неякісне проведення
щорічної обов'язкової інвентаризації, в ході ревізії, встановлено нестачу майна на
загальну суму 35067,98 грн., в зв'язку з чим:
- стягнути з винних осіб нестачу матеріальних цінностей на загальну суму 35067,98 грн., в порядку та розмірах встановлених Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим Постановою Верховної ради України від 23.06.95 р. № 243/95-В Р.
З огляду на невиконання ВЧ НОМЕР_1 у добровільному порядку вищенаведених вимог ДФІ в Запорізькій області звернулась до адміністративного суду з даним позовом, в задоволенні якого суд першої інстанції відмовив.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДФІ в Запорізькій області не підлягає задоволенню з таких підстав:
На момент проведення ревізії діяльність державної фінансової інспекції регулювалась Законом України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.93 р. №2939-XII (далі - Закон № 2939) та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011.
Згідно п.п.7-10 ст.7 Закону № 2939 Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:
пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;
у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства;
накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення;
звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Частинами 1 та 2 статті 15 Закону № 2939 визначено службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади. Законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Таким чином, законні вимоги посадових осіб органу ДФІ є обов'язковими до виконання керівниками та іншими службовими особами підконтрольних установ (якою в даному випадку з огляду на фінансування з бюджету є відповідач), оскільки вказаний обов'язок кореспондується з правом посадових осіб ДФІ звертатись до суду з позовом щодо усунення виявлених порушень в разі незабезпечення підконтрольною установою виконання вимог.
Згідно п.2 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою КМУ від 20.04.2006 р. № 550 (далі - Порядок № 550), інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
У п.49 Порядку № 550 визначено, що у разі коли діями чи бездіяльністю працівників об'єкта контролю державі або підконтрольній установі заподіяна матеріальна шкода, контролюючий орган ставить вимоги перед керівником об'єкта контролю та органом його управління щодо пред'явлення цивільних позовів до винних осіб.
Відповідно до п.50 вказаного Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення:
притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю;
звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства;
застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Згідно п.2 Порядку № 550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
За визначенням, наведеним у п.3 Порядку № 550, винні особи - особи, які відповідно до покладених на них обов'язків та законодавства були відповідальні за фінансово-господарські операції, проведені з порушенням законодавства, та/або дії (бездіяльність) яких призвели до такого порушення.
За приписами ч1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
При цьому, згідно ч.1 ст.51 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Отже, виходячи з даної норми, суд апеляційної інстанції має повноваження щодо розгляду справи в межах позовних вимог, заявлених (уточнених, змінених, збільшених, зменшених) в суді першої інстанції, в зв'язку з чим заява про зменшення розміру позовних вимог колегією суддів до уваги не береться.
Так, відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Отже, предмет доказування обумовлений предметом спору, який передано на вирішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у справі є бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо усунення порушень, виявлені ревізією відповідно до вимог від 15.05.2012 р. № 003-14/1055.
Оскільки підставою звернення з позовом стали вимоги листа від 15.05.2012 р. № 003-14/1055, то для вирішення спору необхідним є дослідження правомірності та обґрунтованості саме цих вимог.
Щодо пункту 2 листа-вимоги № 003-14/1055 від 15.05.2012 р.
Ревізією встановлено, що через не оформлення договорів господарських взаємовідносин ВЧ НОМЕР_1 недоотримано доходів від господарської діяльності на загальну суму 953102,87 грн., в тому числі:
- аеродромного збору на суму 921 211,20 грн.,
- за послуги по обслуговуванню авіаційної техніки сторонніх організацій на суму 31891,67 грн.
Причиною цього стало, за твердженням Інспекції, невиконання відповідачем Телеграфного розпорядженням Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 15.12.2011 р. №350/120/100/283, який вимагав від ВЧ НОМЕР_1 організувати взаємодію із ТОВ «АрсАвіА» щодо укладання договору на надання послуг з підготовки літаків Іл-78 до перельоту, а також Телеграфного розпорядження від 16.04.2009 р. №350/129/137/1/184 за підписом заступника командувача Повітряних Сил з логістики - начальника логістики Командування Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-майора ОСОБА_1 , який вимагав, що за надання послуг військовими частинами Повітряних Сил Збройних Сил України по забезпеченню польотів (перельотів) літаків цивільної авіації державної авіації інших міністерств та відомств (крім Збройних Сил) України, а також військових літаків іноземних держав необхідно стягувати аеропортні збори, та невиконання Наказу Мінтрансзв'язку від 14.04.2008 р. № 433, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.05.2008 р. за № 408/15099.
Так, Наказом Мінтрансзв'язку від 14.04.2008 р. № 433 «Про встановлення аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України та внесення змін до наказу Мінтрансу від 06.07.99 № 352», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 14.05.2008 р. за № 408/15099 затверджено Аеропортові збори за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України (далі - Наказ Мінтрансзв'язку № 433).
Згідно р.І Наказу Мінтрансзв'язку № 433 за аеропортове обслуговування повітряних суден (далі - ПС) і пасажирів, пов'язане із забезпеченням: посадки-зльоту ПС, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, наднормативної стоянки ПС, авіаційної безпеки, стягуються аеропортові збори за ставками, що наведені в додатках 1-20.
За приписами п.2.4 Наказу Мінтрансзв'язку № 433 збір за наднормативну стоянку ПС установлюється за кожну повну добу або її частину у відсотковому відношенні до ставки збору за посадку-зліт у денний час або за кожну годину наднормативної стоянки та кожну тонну МЗМ ПС незалежно від виду сполучення (час наднормативної стоянки визначається у годинах з округленням до першого десяткового знака).
Нормативний (без сплати збору) час стоянки пасажирського ПС становить 3 години.
Нормативний (без сплати збору) час стоянки вантажного ПС становить 6 годин, якщо інше не передбачено додатками до даного наказу.
До збору за наднормативну стоянку застосовується коефіцієнт 0,5 у разі затримки авіарейсу, спричиненої метеорологічними умовами.
Збір за наднормативну стоянку не стягується, якщо затримка авіарейсу сталася з вини працівників аеропорту.
З метою стимулювання авіакомпаній як комерційних партнерів аеропортів за рішенням керівника аеропорту до зборів за посадку-зліт повітряного судна та за наднормативну стоянку повітряного судна, яке виконує регулярні рейси, можуть застосовуватись понижувальні коефіцієнти від 0,7 до 1,0 (крім аеропорту Харків) (п.3.1 Наказу Мінтрансзв'язку № 433).
Першою вимогою пункту 2 листа-вимоги було те, щоб ВЧ НОМЕР_1 відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України уклала із власником літаків Іл-78 бортовий номер 76760 та бортовий номер 76744 договір щодо оплати аеродромного збору за стоянку та послуг по обслуговуванню вказаних літаків та відобразила в обліку дебіторську заборгованість.
Згідно ч.3 ст.631 ЦК України (на яку посилається позивач) сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Проте, у ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто укладання договору є волевиявленням сторін і позивач, вимагаючи від відповідача укласти договір з ТОВ «НВФ «АрсАвіа» діяв з перевищенням владних повноважень.
Разом з тим, відповідачем укладено договір № 10 від 10.04.2012 р. про надання послуг з ТОВ «НВФ «АрсАвіа» (далі - Договір) (т.1, а. с.130-134).
При цьому, даний Договір набрав чинності з моменту його підписання (п.9.1 Договору).
Тобто умови даного договору не розповсюджуються на відносини між ВЧ НОМЕР_1 та ТОВ «НВФ «АрсАвіа», охоплені ревізією.
При цьому, посилання скаржника на те, що у додатку № 1 Протоколі погодження договірних цін до Договору не вказано аеропортового збору за стоянку літаків, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що по-перше, вартість та порядок сплати аеропортового збору за стоянку літаків передбачений у п.п.1.1.6 Договору, по-друге, ці доводи взагалі не стосуються даного спору, оскільки, як зазначено вище, не охоплені обставинами, викладеними в акті ревізії, тобто умови Договору декларують господарські відносини між відповідачем та ТОВ «НВФ «АрсАвіа» після проведення ревізії і не можуть бути свідченням відшкодування шкоди за період, за який проводилась ревізія позивачем.
Щодо недоотриманих доходів за послуги по обслуговуванню авіаційної техніки сторонніх організацій в сумі 31 891,67 грн., то відповідач у листі від 08.02.2014 р. № 003-11/214 зазначає, що станом на 01.02.2014 р. надійшло за вказані послуги 31 891,67 грн.
Поряд з цим, в оскарженій постанові суду першої інстанції зазначено, що відповідно до накопичувальних відомостей за розрахунками ВЧ НОМЕР_1 з іншими дебіторами, ТОВ «НВФ «АрсАвіа» в липні 2012 року частково сплачено борг в розмірі 28 817,59 грн., в вересні 2012 року - в розмірі 20 000 грн., в листопаді 2012 року за ТОВ «НВФ «АрсАвіа» обліковується борг у розмірі 77 932,83 грн.
Скаржник зазначає, що вказані відшкодування стосуються лише послуг по обслуговуванню літаків на суму 31 891,67 грн.
Проте, при додаванні сум 28 817,59 грн. та 20 000 грн. виходить сума 48 817,59 грн., яка перевищує визначену позивачем заборгованість по послугах ТОВ «НВФ «АрсАвіа» з обслуговування літаків (31891,67 грн.).
Обґрунтованих пояснень з цього питання позивачем колегії суддів не надано.
Стосовно не відображення відповідачем по обліку військової частини НОМЕР_1 дебіторської заборгованості в сумі 921211,2 грн. (недоотримання доходів з аеродромного збору на суму 921 211,20 грн., то згідно п.п.1, 2 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене Наказом Міністерства фінансів України 08.10.97 р. № 237, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.99 р. №725/4018 (далі - П(С)БО № 10), визначає методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації щодо дебіторської заборгованості та її розкриття в фінансовій звітності. Норми даного Положення (Стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Так, відповідно до п.4 П(С)БО № 10 дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємств на певну дату, а дебітори - це юридичні та фізичні особи, які в наслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно п.4 П(С)БО № 10 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
При цьому, у ч.3 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Разом з тим, за приписами вищенаведеного п.50 Порядку № 550 позивач уповноважений вживати заходів для забезпечення виконання законних вимог, зокрема, шляхом притягнення до адміністративної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю.
У листі-вимозі зазначено, що у разі відмови власника вказаних літаків (тобто відмови ТОВ «НВФ «АрсАвіа» від укладення договору в порядку ч.3 ст.631 ЦК України), позивача зобов'язано провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення аеродромного збору за стоянку в сумі 921 211,2 грн.
Скаржник зазначає, що аеродромний збір за стоянку літаків станом на 01.02.2014 р. на суму 921211,2 грн. не відшкодовано.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ані Законом № 2939, ані Порядком № 550
не передбачені повноваження Інспекції щодо зобов'язання об'єкта ревізії провести претензійно-позовну роботу.
Між тим, матеріали справи свідчать, що з метою стягнення з ТОВ «АрсАвіа» аеродромного збору за стоянку літаків в сумі 921 211,2 грн. заступником Запорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ВЧ НОМЕР_1 до господарського суду м.Києва подано позов.
Постановою господарського суду м.Києва від 20.11.2012 р. у справі № 5011/23/14440-2012 позовні вимоги прокурора задоволено у повному обсязі.
Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013р. вищевказану постанову господарського суду м.Києва скасовано.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 р. набрала законної сили.
За твердженням позивача прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ВЧ НОМЕР_1 в касаційному порядку вказане судове рішення не оскаржено, в зв'язку з чим скаржник посилається на не вжиття відповідачем вичерпних заходів щодо повернення коштів в сумі 921 211,2 грн. та усунення порушення згідно п.2 вимоги.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що за приписами того ж п.50 вказаного Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії позивач мав право на звернення до суду в інтересах держави щодо стягнення у дохід держави коштів, одержаних з порушенням вимог законодавства.
Отже, претензійно-позовна робота відповідачем була проведена. Стосовно доводів скаржника щодо її невичерпності, то відповідачем не зазначено яку норму чинного законодавства порушено відповідачем за цих обставин.
Крім того, Інспекція не позбавлена права на притягнення до відповідальності за «невичерпність» позовної роботи відповідальної особи, якщо вважає, що такими діями порушено певні приписи чинного законодавства або положення нормативно-правових актів.
З наведених вище обставин вбачається, що існує спір щодо наявності між позивачем та ТОВ «АрсАвіа» господарських відносин у періоді, що ревізувався, зокрема, стосовно обов'язку сплати останнім аеродромного збору за стоянку літаків, оскільки вказане Товариство добровільно не відшкодувало даний збір і за судовими рішеннями боржником не являється.
Щодо вимога позивача «…в іншому випадку стягнути з осіб, винних у недоотриманні доходів від господарської діяльності, шкоду у порядку та розмірі встановленому дисциплінарним Статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.99 р. № 551-XIV, та Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної ради України від 23.06.95 р. № 243/95-ВР», на невиконання яких також посилається скаржник, то колегія суддів вважає такі доводи скаржника передчасними.
Актом ревізії від 27.03.2012 р. дійсно встановлено винних осіб, зокрема, командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що адміністративний позов подано ДФІ у Запорізькій області 23.07.2012 р., судом першої інстанції винесену оскаржену постанову у даній справі 04.12.2012 р., а проведення відповідачем претензійно-позовної роботи закінчилось постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 р., що свідчить про те, що на момент розгляду адміністративної справи № 0870/7084/12 судом першої інстанції у ВЧ НОМЕР_1 не виникало обов'язку стосовно проведення позовної роботи щодо стягнення з осіб, винних у недоотриманні доходів від господарської діяльності, тобто бездіяльність з боку відповідача відсутня.
Щодо пункту 3 листа-вимоги № 003-14/1055 від 15.05.2012 р.
Згідно п.3 вимоги ревізією встановлено, що внаслідок ненарахування в обліку ВЧ НОМЕР_1 плати за проживання в гуртожитках та, як наслідок, невідображення в обліку сум дебіторської заборгованості, спеціальним фондом Міністерства оборони України недоотримані доходи від господарської діяльності на загальну суму 100876,43 грн., в зв'язку з чим у листі-вимозі відповідач було зобов'язано:
- відобразити в обліку заборгованість за мешканцями гуртожитків по оплаті спожитих комунальних послуг, що виникла станом на 01.03.2012 р.;
- провести претензійно-позовну роботу з мешканцями гуртожитків щодо
оплати вартості фактично спожитих комунальних послуг на суму 100 876,43 грн.;
- при надходженні на рахунок ВЧ НОМЕР_1 від мешканців гуртожитку коштів в
рахунок погашення заборгованості, перерахувати ці суми до забезпечувального
органу.
Як зазначає відповідач у листі від 08.02.2014 р. № 003-11/214 дебіторську заборгованість в сумі 100876,43 грн. по бухгалтерському обліку ВЧ НОМЕР_1 відображено.
Крім того, в даному листі позивачем зазначено, що на теперішній час надійшло оплати за гуртожиток в сумі 46 799,13 грн.; залишок невідшкодованої станом на 01.02.2014 суми - 54077,30 грн.
Разом з тим, скаржник не спростовує, що з метою усунення виявленого порушення завідуючою гуртожитком ОСОБА_3 пред'явлено мешканцям гуртожитку до оплати рахунки, в яких визначено суму заборгованості.
Також скаржник не спростовує, що з метою усунення вказаного порушення на виконання пункту 3 вимоги до боржників, що мешкають в гуртожитку, подано 13 позовів.
Проте, на думку скаржника, суд першої інстанції не взяв до уваги, що в ході судових засідань вказувалось на часткове виконання п.3 вимоги, оскільки із загальної кількості боржників, що складає 92 особи, до 79 осіб позови про стягнення заборгованості за проживання не подавались.
Колегією суддів до уваги такі доводи скаржника не приймаються, оскільки вищенаведене свідчить про те, що претензійно-позовна робота з мешканцями гуртожитків проводиться поступово, оскільки підготовка для її проведення вимагає певного часу, термін розгляду справ у суді взагалі не залежить від відповідача. При цьому, певними часовими рамками відповідач не обмежений.
Доказів бездіяльності осіб, відповідальних за проведення претензійно-позовної роботи у військовій частині, позивачем суду не надані.
Тому доводи, наведені скаржником, на думку колегії суддів, не можуть бути підставою для висновку про бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 або ухилення від виконання п.3 листа-вимоги.
Тим більш, що як зазначено вище, що ані Законом № 2939, ані Порядком № 550 не передбачені повноваження Інспекції щодо зобов'язання об'єкта ревізії провести претензійно-позовну роботу.
Щодо пункту 4 листа-вимоги № 003-14/1055 від 15.05.2012 р.
В ході ревізії фактичного контролю за збереженням необоротних активів згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 22.02.2012 р. № 159, комісією ВЧ НОМЕР_1 проведено вибіркові інвентаризації наявності необоротних матеріальних активів та запасів у 78-ми матеріально-відповідальних осіб.
Як зазначено позивачем, за результатами інвентаризації встановлено нестачу майна на загальну суму 35067,98 грн. (в тому числі: комплектуючих частин автомобільної техніки електрогазового взводу транспортної роти на суму 33 471,77 грн. та парко-гаражного обладнання транспортної роти на суму 1596,21 грн.) та надлишки автомобільної техніки (автомобільні базові шасі ЗіЛ-131 - 2 шт., автомобільно-базове шасі Урал-375 - 2 шт., автомобільне базове шасі МАЗ-52078, причіпне базове шасі МАЗ-5207В та напівпричіп 2ПП-20) на загальну суму 33 998 грн.
Виявлена в ході ревізії інвентаризацією нестача та надлишки виникли через неякісне проведення щорічної обов'язкової інвентаризації автомобільної та електрогазової служби ВЧ НОМЕР_1 в 2011 році, що є порушенням п.п.2, 3 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.2000 р. № 748, п.1.3, п.1.4 Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затвердженої Наказом Головного управління Державного казначейства України 30.10.98 р. № 90.
В абз.2 п.1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою ВРУ від 23.06.95 р. № 243/95-ВР (далі - Положення), зазначено, що за шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України.
Так, за приписами п.13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі:
недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
З матеріалів справи вбачається, що винні особи - командир транспортної роти ОСОБА_4 , який є матеріально-відповідальною особою, та сержант ОСОБА_5 притягнуті до матеріальної відповідальності.
Позивач у листі від 08.02.2014 р. № 003-11/214 зазначає, що станом на 01.02.2014 р. відшкодовано нестачу за рахунок винної особи в сумі 11390 грн., залишок невідшкодованої суми становить 23 677,98 грн.
При цьому, позивачем в апеляційній скарзі не заперечується, що допущене порушення на загальну суму 35067,98 грн. відшкодовується, проте, зазначається, що повністю не усунуто.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів не вбачає бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 .
Тим більш, що згідно п.25 Положення утримання грошового нарахування за наказом про відшкодування заподіяної шкоди провадиться щомісячно у розмірі 20 відсотків, а у разі відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок розкрадання, умисного пошкодження військового майна, - у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку).
Якщо з грошового забезпечення (заробітку) провадяться інші передбачені законом утримання, то загальний розмір усіх утримань не може перевищувати 50 відсотків місячного грошового забезпечення (заробітку). Порядок і черговість стягнення в цих випадках визначаються відповідно до чинного законодавства.
Під місячним грошовим забезпеченням офіцерського (начальницького) складу і військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, слід розуміти посадовий оклад разом з окладом за військове (спеціальне) звання і процентною надбавкою за вислугу років, а військовослужбовців строкової військової служби - посадовий оклад. Місячне грошове забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних визначається відповідно до чинного законодавства України.
Розміри місячного грошового забезпечення визначаються відповідно до основних посадових окладів та окладів за військові (спеціальні) звання і процентних надбавок за вислугу років на день підписання наказу про притягнення до матеріальної відповідальності (п.26 Положення).
Суми щомісячних утримань з військовослужбовців строкової служби та курсантів стягуються з їх посадових окладів (п.27 Положення).
З аналізу наведених норм вбачається, що відшкодування шкоди провадиться щомісячно у розмірі певних відсотків від місячного грошового забезпечення (заробітку) та від певної категорії військовослужбовця.
Разом з тим, скаржником не надано доказів того, що відповідачем порушено приписи вищевказаного Положення щодо порядку відшкодування шкоди винними особами або щодо визначення розміру цієї шкоди.
Таким чином, враховуючи не доведення позивачем бездіяльності відповідача і доведеність матеріалами справи поступового відшкодування винними особами шкоди, виявленої інвентаризацією під час ревізії, що відповідає приписам Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою ВРУ від 23.06.95 р. № 243/95-ВР, колегія суддів не вбачає правових підстав для зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 виконати пункт 4 листа-вимоги № 003-14/1055 від 15.05.2012 р., стягнувши з винних осіб нестачу матеріальних цінностей на загальну суму 32 197,98 грн. в порядку та розміру встановлених вказаним Положенням.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене та на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, колегія суддів вважає, що для скасування постанови суду першої інстанції підстави відсутні.
Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд ,-
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 р. у справі № 0870/7084/12 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 р. у справі № 0870/7084/12 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко