27 березня 2014 рокусправа № 201/11780/13-а(2а/201/309/2013)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
представників сторін:
позивача : - Зуєва Н.В. (дов.від 14.05.2013 року)
відповідача-1: - Слободянюк Р.О. (дов.від 10.01.2014 року)
відповідача-2: - Кібець З.В. (дов.від 26.12.2013 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2013 р. у справі № 201/11780/13-а(2а/201/309/2013)
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області,
ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправними дій, -
"26" вересня 2013 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського обласного військового комісаріату в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком починаючи з 01.07.2013 року.
Позовні вимоги обґрунтовані обов'язком відповідачів, згідно до рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року, відновити виплату пенсії, як громадянину України, що мешкає за кордоном.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2013 р. у справі № 201/11780/13-а(2а/201/309/2013) в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій - відмовлено.
Постанову суду мотивовано тим, що позивач не надав довідки про реєстрацію на території України, та не надав відповідачу документи відповідно до вказаного переліку для призначення пенсії, відповідно протиправності в діях відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії судом не встановлено.
Не погодившись з постановою суду, подано апеляційну скаргу ОСОБА_1 , згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2013 р. у справі № 201/11780/13-а(2а/201/309/2013), як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не вірно трактовані норми закону та не в повному обсягу досліджені обставини по справі. Скаржник зазначає, що посилання суду на відсутність нормативно-правового регулювання та неврегульованість механізму поновлення виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон незаконно обмежує конституційне позивача на отримання пенсії.
Відповідач надав в справу письмові заперечення, в яких вказуючи на обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови просить залишити без змін постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 з 1994 року перебував на обліку Дніпропетровського обласного військового комісаріату та отримував пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У 2000 році позивач переїхав на постійне місце мешкання до Федеративної Республіки Німеччини, де й перебуває на теперішній час та знаходиться на консульському обліку в посольстві України.
Під час від'їзду до Німеччини, в липні 2000 року, згідно до ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ОСОБА_1 виплачено пенсію за шість місяців та з 01.01.2001 року виплату пенсії припинено.
07.12.2009 року позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України з вимогою поновити виплату пенсії, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року. У поновленні виплат ОСОБА_1 відмовлено з посиланням на відсутність правового механізму поновлення виплати пенсії.
01.07.2013 року ОСОБА_1 знову звернувся до Головного УПФУ в Дніпропетровській області з вимогою поновити виплату пенсії. Листом від 24.07.2013 року №31648-13 позивачу відмовлено у поновленні з посиланням на відсутність підстав для поновлення виплати пенсії. Обґрунтовуючи відмову відповідач посилався на те, що позивач отримував пенсію у відповідності до закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», в той час як поновлення виплати пенсії, особам, що мешкають за кордоном передбачено положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погодившись з відмовою Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що порушення прав позивача з боку Головного УПФУ не відбулось, оскільки останній не надав повного пакету документів, необхідного для призначення пенсії та не зареєстрований на території України.
Дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми ст.ст. 19, 124 Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003.
Згідно статті 24 Конституції України зазначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.
Згідно з частиною другою ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.
Базовим законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 частини 1 статті 49 цього Закону визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України
Згідно із статтею 51 Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року N 25-рп/2009 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначені положення визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
В мотивувальній частині рішення Конституційний Суд України зазначив, що в інших правових актах, крім оспорюваного суб'єктом права на конституційне подання, містяться посилання на статті 49, 51 Закону або вказується, що пенсійне забезпечення деяких категорій громадян, які проживають за межами України, здійснюється лише на підставі міждержавних договорів. Зокрема, такі положення є у статті 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, частині третій статті 1, частині другій статті 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення", частині першій статті 591 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За таких підстав Конституційний Суд України вважає, що у зв'язку з визнанням неконституційними пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Верховна Рада України повинна привести положення названих законів у відповідність із цим Рішенням. Такі рекомендації надані судом в пункті 3 резолютивної частини цього рішення.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, у зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року N 25-рп/2009 позивач набув право на отримання раніше призначеної пенсії.
Посилання відповідача на відсутність правового механізму поновлення виплати пенсій військовослужбовцям, колегія суддів вважає безпідставними оскільки положеннями ч.2 ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що пенсії, призначені особам відповідно до цього Закону в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині поновлення виплат пенсій особам. що постійно проживають за кордоном, поширюється також й на пенсіонерів, колишніх військовослужбовців.
Висновок суду першої інстанції щодо правомірності відмови Пенсійного фонду України у поновленні виплати пенсії через ненадання позивачем пакету документів необхідного для призначення пенсії колегія суддів вважає помилковим, з огляду на наступне.
Постановою Пенсійного фонду України від 22.11.2005 року №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пунктом 15 зазначеного порядку визначено, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення пенсії цього виду. Оскільки пенсія ОСОБА_1 призначена в1994 році, то в потворному призначенні та наданні документів потреба відсутня.
Посилання відповідача на відсутність пенсійної справи ОСОБА_1 в Головному УПФУ в Дніпропетровській області через знаходження останньої в архівах Дніпропетровського обласного військового комісаріату як на підставу неможливості поновити виплату пенсії позивачу, колегія суддів вважає необґрунтованою.
Відповідно до положень Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 01.11.2006 року №1522 органи, що до 01.01.2007 року призначали та виплачували пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» повинні передати до органів Пенсійного фонду України архівні пенсійні справи, закриті протягом трьох останніх років.
З огляду на те, що виплату пенсії ОСОБА_1 припинено у 2000 році, а передача пенсійних справ відбулась лише у 2007 році, на час формування списків пенсійних справ, у Дніпропетровського обласного військового комісаріату були відсутні підстави для передачі пенсійної справи позивача, з урахуванням знаходження ОСОБА_1 за межами України та відсутності законодавчо визначених підстав для поновлення виплати пенсії.
Однак, станом на час звернення позивача до Головного УПФУ в Дніпропетровській області, останній не позбавлений як права так і можливості витребувати пенсійну справу ОСОБА_1 з архіву Дніпропетровського обласного комісаріату, для поновлення виплати пенсії позивачу на підставі матеріалів пенсійної справи.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 384/2011, основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, реалізації державної політики в сфері пенсійного забезпечення, призначення (перерахунок, поновлення) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, які здійснюються за рахунок Пенсійного фонду України. За таких обставин, обов'язок щодо реалізації конституційного права позивача на соціальний захист та пенсійне забезпечення покладається на Пенсійний фонд України.
Згідно частини другої ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності підстав для відновлення її виплати.
Підставою для припинення виплати пенсії був виїзд позивача на постійне місце проживання за межі України, жодним нормативно-правовим актом України не передбачений обов'язок або право Пенсійного фонду автоматично здійснювати відновлення пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера. З урахуванням того, що заява про поновлення виплати пенсії надана відповідачу 01.07.2013 року, тому поновлення виплати пенсій має бути здійснено саме з моменту звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає що суд першої інстанції не повно з'ясував всі обставини по справі та дійшов помилкового висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимоги, ухваливши рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України дане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2013 р. у справі № 201/11780/13-а(2а/201/309/2013) - задовольнити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2013 р. у справі № 201/11780/13-а(2а/201/309/2013) - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними щодо відмови у поновленні виплат пенсії ОСОБА_1 у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.07.2013 року.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко