19 грудня 2013 рокусправа № 808/4323/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,
представників сторін:
позивача : - Пермінов С.О., дов. від 14.01.13 р.
відповідача: - Лактіонова О.М., дов. від 15.10.13 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" та Запорізької митниці Міндоходів
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 р. у справі № 808/4323/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна"
до Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Запорізької митниці
про скасування рішення про визначення митної вартості товару №112000000/2012/000417/2 від 25.10.2012р. та картки відмови та стягнення переплати ввізного мита, -
24.04.2013 р. Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці Міндоходів та Головного Управління Державної казначейської служби України у Запорізької області , в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про визначення митної вартості за шостим методом №112000000/2012/000417/2 від 25.10.2012 р.;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товару №112030000/2012/00627 від 25.10.2012 р. за ВМД №112030000/2012/018282 від 25.10.2012 р.;
- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму 97 631,95 грн. переплати ввізного мита.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що митним органом безпідставно здійснено коригування митної вартості товару, оскільки позивачем для митного оформлення надано всі необхідні документи, а також додаткові документи, які в повній мірі підтверджували митну вартість товарів, надавали змогу переконатися у розмірі ціни, сплаченої позивачем за товар, та здійснити митну оцінку товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 р. у справі № 808/4323/13-а (суддя Артоуз О. О.) вищевказаний адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів № 112030000/2012/000417/2 від 25.10.2012 р.; визнано протиправною та скасовано картку відмови Запорізької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112030000/2012/00627 від 25.10.2012 р.; в задоволенні іншої частині позовних вимог відмовлено.
Постанову суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано доведеністю правомірності визначення митної вартості товару позивачем за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки документи, надані позивачем під час митного оформлення не містять розбіжностей, наявних ознак підробки та не всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, що імпортувалися позивачем.
Вимога про стягнення з державного бюджету суми коштів переплаченого ввізного мита визнана судом передчасною та необґрунтованою через те, що позивач не звертався до митниці із заявою про повернення з бюджету грошових коштів та митницею не прийнято рішення з цього питання.
Не погодившись з постановою суду, ПАТ «Дніпроспецсталь» подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 р. у справі № 808/4323/13-а, в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення з державного бюджету України на користь позивача переплати ввізного мита в сумі 97 631,95 грн. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу захистив порушені права позивача, відмовивши в задоволенні вимоги про стягнення з бюджету коштів переплаченого ввізного мита. Скаржник посилається на те, що переплата ввізного мита відбулась внаслідок протиправних дій митного органу, тому повернення незаконної переплати є обов'язковою умовою належного захисту порушених прав позивача, що не враховано судом при винесенні рішення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Запорізька митниця звернулась до суду з апеляційною скаргою звернулась Запорізька митниця, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсягу встановив обставини по справі, не дослідивши, що при митному оформленні товару митним органом виявлені розбіжності в документах поданих до митного оформлення щодо країні походження товару, вид продукції за специфікацією та заявленої митної вартості товару. Додатково надані позивачем документи не містили інформації щодо ціни заявленого товару, що стало підставою для коригування митної вартості товару.
Представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримані визначені сторонами правові позиції по суті спірних відносин, надані пояснення та заперечення на доводи апеляційних скарг.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2012 р. ПАТ «Дніпроспецсталь» звернувся до відповідача для здійснення митного оформлення товару - феросплавів («мішметал» (церій та лантан) на умовах DAP Запоріжжя у відповідності до Інкотермс 2010 по ціні 14,1 доларрів США за одиницю, що надійшов на адресу Товариства на підставі Контракту № 13120156 від 09.02.2012 р., укладеному з Фірмою «INTERCOMMODITIES SA» (Продавець) (а. с.54-58).
При цьому, митна вартість товару була заявлена позивачем за ціною контракту (договору) (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.
25.10.2012 р. позивачем до митного органу на виконання умов наведеного контракту та для проведення митного оформлення поставленого товару, подана вантажна митна декларація № 112030000/2012/018282, відповідно до якої платежі повинні становити ПДВ в сумі 71046,08 грн., ввізного мита - 16915,73 грн. (а. с.43-46).
На підтвердження митної вартості товару Товариством надавались митному органу наступні документи: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №11203/1/97/00042 від 03.03.2012 р., накладна CMR № 121737-3 від 19.10.2012 р., книжка МДП № ХК.70596767 від 19.10.2012 р., сертифікат якості від 02.08.2012 р., інвойс MS-12-005 від 19.10.2012 р., пакувальний лист б/н від 19.10.2012 р., зовнішньоекономічний контракт №13120156 від 09.02.2012 р., специфікація № 57 від 18.10.2012 р.
В зв'язку з тим, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару згідно п.2 ст.53 МК України митним органом виявлені розбіжності в поданих до митного оформлення документах, останній відповідно до ч.3 ст.53 МК України витребував у Товариства додаткові документи.
Так, 25.10.2012 р. ПАТ «Дніпроспецсталь» на вимогу відповідача були надані до Запорізької митниці додаткові документи: декларація типу MRN 12NL1А9А832113В166 від 19.10.2012 р.; інвойс від 19.10.2012 р. № 395-2012; контракт від 04.10.2012 р. № IC/MBR-01-2010; SPECIFICATION № 84 від 05.10.2012 р. до контракту від 04.10.2012 р. № IC/MBR-01-2010; витяг з сайту «Metal-Pages»; витяг з сайту «Asian Metal»; лист комерційна пропозиція «MBR METALS» від 04.10.2012 р.; лист комерційна пропозиція «АВ BUSINESS COMPANY B.V.» від 04.10.2012 р.; лист комерційна пропозиція «RASILL AS» від 04.10.2012 р.; лист формування ціни «Intercommodities SA» від 04.10.2012 р.
З огляду на те, що документи, які додатково надані позивачем, не містили всіх відомостей щодо ціни заявленого товару, 25.10.2012 р. Запорізькою митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 112030000/2012/000417/2, яким митну вартість товару - мішметал скориговано відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості оцінюваних товарів з 42 326,37 доларів США на 286620,00 доларів США (а.с.47).
У даному рішенні зазначено, що враховуючи наявні розбіжності в наданих документах та відмову декларанта у наданні будь-яких інших документів у повному обсязі, митну вартість товарів, що імпортуються, визначено із застосуванням резервного методу, згідно наявної у митного органу інформації щодо раніше визнаних митними органами вартостей за методом 6 (з розрахунку 95,54 USD 1 кг для товару № 1, МД №112030001/2012/007168 від 02.08.2012 р.).
Так, митним органом скориговано митну вартість товару, що імпортується, із застосуванням шостого методу визначення митної вартості 2г - резервний метод визначення митної вартості.
У зв'язку з прийняттям відповідачем-1 рішення про коригування митної вартості товарів за вантажною митною декларацією позивачу відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови № 112030000/2012/00627 від 25.10.2012 р. (а. с.48).
В картці відмови, зокрема, зазначено про можливість виконання вимоги, яка забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме - подання нової ВМД органу, який здійснює митне оформлення товарів в строки відповідно до cт.263 МК України.
25.10.2012 р. позивач подав митному органу нову митну декларацію №112030000/2012/018320, яку прийнято до митного оформлення, про що свідчить проставлений на ВМД штамп «Під митним контролем».
Платежі за ВМД № 112030000/2012/018320 з ввізного мита становлять 114547,68 грн.
Не погодившись з вищевказаними рішенням та карткою відмови Запорізької митниці, ПАТ «Дніпроспецсталь» звернулось з даним адміністративним позовом до суду,яким частково задоволено позов.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги ПАТ «Дніпроспецсталь» та Запорізької митниці не підлягають задоволенню з таких підстав:
За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За твердженням відповідача-1, документи, що були додатково надані позивачем, не містили всіх відомостей щодо ціни заявленого товару, в зв'язку з чим Запорізька митниця власними силами визначила митну вартість даного товару.
При цьому, метод № 1 (за ціною контракту) неможливо застосувати в зв'язку із відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. З декларантом було проведено консультацію, за результатами якої прийнято рішення про неможливість використання методів № 2а, 2б в зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості операції з ідентичними /подібними/ товарами відповідно до ст.ст.57, 59, 60 МК України.
Так, для визначенні митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо вартості товару та цінової інформації ЄАІС ДМСУ з застосуванням методу № 2г (резервного) у відповідності з вимогами ст.ст.57, 64 МК України.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За визначенням, наведеним у ч.1 ст.256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У відповідності до ч.12 ст.264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Згідно ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У статті 57 МК України наведені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту. Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Згідно п.1, п.2 ч.2 ст.55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
З аналізу наведених норм вбачається, що для витребування додаткових документів у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини, якими б обумовлювалась неможливість визначення митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.
Запорізька митниця в апеляційній скарзі зазначає, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару в документах, наданих позивачем, були наявні наступні розбіжності:
- в сертифікаті якості вказано Ваоtou Hongbo Тесhnology Со., Ltd (Моngolia). В той же час згідно договору походження товару є Китай;
- в специфікації № 57 від 18.10.2012 р. вид продукції зазначено МЦ50Ж6,
якій не зазначено в МД.
Крім цього, заявлена митна вартість складала 14,1 доларів США, а в
наявності у митниці за такий саме товар митна вартість складала 95,54 доларів США.
Проте, відмітка на ВМД № 112030000/2012/018282 (а. с.45) містить лише зазначення щодо наявних розбіжностей:
- «в сертифікаті якості вказано Ваоtou Hongbo Тесhnology Со., Ltd (Моngolia), який не в МД та не зазначено в інших документах;
- в специфікації № 57 від 18.10.2012 р. вид продукції зазначено МЦ50Ж6,
якій не зазначено в МД».
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.53 МК України зазначеного кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить про наявність у митного органу повноважень щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення числового значення заявленого декларантом до митного оформлення товару.
Проте, відсутність в МД та в інших документах відмітки, яка зазначена в сертифікаті якості (Ваоtou Hongbo Тесhnology Со., Ltd (Моngolia), а також відсутність в МД виду продукції (МЦ50Ж6), зазначеного в специфікації № 57 від 18.10.2012 р., не є свідченням неправильності визначення Товариством числового значення заявленого до митного оформлення товару.
Також відповідачем-1 не зазначено яким чином ці розбіжності впливають на правильність визначення митної вартості заявленого до митного оформлення товару.
Інших підстав, передбачених ч.3 ст.53 МК України, які б обумовили правомірність дій відповідача-1 щодо витребування додаткових документів у декларанта, митним органом у ВМД № 112030000/2012/018282 не зазначено.
Таким чином, колегія суддів вважає, що обґрунтування причин, які обумовлювали вимогу до позивача надати додаткові документи, стосовно наявності вищенаведених розбіжностей, є надуманим та неправомірним, таким, що не стосуються митної вартості товару, і, відповідно, не давало право відповідачу-1 на витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів у Товариства.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимагаючи надання позивачем додаткових документів, відповідач-1 діяв в межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законом, тому рішення про коригування митної вартості товарів від 25.10.2012 № 112030000/2012/000417/2 і, як наслідок, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2012/00627 визнані протиправними та скасовані судом першої інстанції правомірно.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог Товариства в частині визнання протиправними та скасування вищевказаних рішення та картки відмови відповідача-1.
Водночас, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання ПАТ «Дніпроспецсталь», зазначені в апеляційній скарзі, на те, що суд першої інстанції не у повному обсязі захистив порушені права позивача, відмовивши суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог Товариства до відповідача-2 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму 97 631,95 грн. переплати ввізного мита.
Так, Наказом ДМС України від 20.07.2007 р. № 618 затверджений Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (далі - Порядок №618).
За приписами даного Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, встановлений певний порядок: подача платником податків не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України, заяви довільної форми, надання за результатами розгляді даної заяви митним органом висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направлення висновку про повернення з Державного бюджету України до органів казначейської служби України.
З огляду на те, що доказів дотримання позивачем вищевказаного Порядку № 618 суду не надано, у відповідача-1 відсутні підстави для прийняття рішення щодо повернення позивачу з Державного бюджету України митних платежів, а у відповідача-2 - підстав для перерахування коштів з Державного бюджету на користь Товариства.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позовні вимоги про повернення помилково (зайво) сплачених податків та зборів можуть бути лише наслідком скасування судом рішення суб'єкта владних повноважень, тому Товариство не позбавлено, за наявності рішення суду про скасування рішень про визначення митної вартості товарів, звертатись до ГУ ДКУ у Запорізькій області з позовом, у разі порушення охоронюваних законом прав і інтересів з боку останнього під час виконання рішення суду.
Таким чином, відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог в цій частині є цілком правомірною.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, доводи апеляційних скарг ПАТ «Дніпроспецсталь» та Запорізької митниці не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд , -
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна" та Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 р. у справі № 808/4323/13-а залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2013 р. у справі № 808/4323/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко