10 квітня 2014 року м. Київ К/9991/40667/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Блажівської Н.Є.,
Усенко Є.А.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 1 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Держкомзему у Прилуцькому районі Чернігівської області (далі - Управління), Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області (далі - РДА), треті особи: Валківська сільська рада Прилуцького району Чернігівської області (далі - Сільрада), Прилуцька міжрайонна прокуратура Чернігівської області (далі - Прокуратура),
про визнання дій неправомірними та скасування розпоряджень, -
У січні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними дії РДА, скасування розпорядження РДА № 549 від 28.12.2011 року (далі - Розпорядження № 549) щодо внесення змін до розпорядження РДА № 425 від 20.10.2011 року про затвердження проектів землеустрою та передачу у власність земельних ділянок, зобов'язання Управління видати державний акт на земельну ділянку, площею 1,8000 га., на АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства на підставі розпорядження № 425 від 20.10.2011 року, скасування розпорядження РДА № 29 від 2.02.2012 року (далі - Розпорядження № 29) щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою.
1 березня 2009 року постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року, у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що РДА прийняла Розпорядження № 549 в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, а також законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання Управління видати державний акт.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій 1.06.2011 року Сільрада прийняла рішення щодо затвердження технічної документації та вирішила передати у власність ОСОБА_2 земельні ділянки, площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель споруд, площею 0,1357 га, для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 були отримані державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки.
12 січня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до РДА з клопотанням про передачу у власність земельну ділянку, площею 1,80 га, розташовану на території Сільради, для ведення особистого селянського господарства.
2 лютого 2011 року РДА прийняла Розпорядження № 29 щодо надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу Сільради.
20 жовтня 2011 року РДА прийняла розпорядження № 425 щодо затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою та передачу зазначеної земельної ділянки у власність (далі - Розпорядження № 425).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що при підготовці документів у друк та реєстрації державного акту на право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку Управління виявило, що ОСОБА_2 вже передавалась у власність земельна ділянка, площею 0,1357 га., на АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з п. «в» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Згідно з ч. 6 ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що ОСОБА_2 скористалася своїм правом на приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, про що отримала відповідний державний акт.
Відповідно до листа Управління №3712 від 15.12.2011 року ОСОБА_2 повідомлена про відсутність підстав для видачі державного акту на спірну земельну ділянку, у зв'язку із тим, що право на безоплатну приватизації нею вже використане.
28 грудня 2011 року РДА прийняла Розпорядження № 549 щодо скасування п. 1.1, п. 2.1 Розпорядження № 425 від 20.11.2011 року.
14 лютого 2012 року на Розпорядження № 29 Прокуратурою внесений до РДА протест у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 використала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та отримала державний акт на право власності на земельну ділянку.
17 лютого 2012 року РДА прийняла розпорядження № 62 щодо внесення змін до Розпорядження № 29 від 2.02.2011 року, п. 5 додатку до Розпорядження № 29 від 2.02.2011 року у частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу Сільради скасований.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що ОСОБА_2 державний акт на право власності на спірну земельну ділянку не видавався і у неї не виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
Висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволені позову є обґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст.,ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 1 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Блажівська Н.Є.
Усенко Є.А.