"10" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/30438/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Блажівської Н.Є.,
Усенко Є.А.
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - РДА), третя особа: ОСОБА_2,
про скасування розпорядження та визнання недійсним ордеру, -
У жовтні 2011 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування розпорядження РДА № 262 від 29.04.2011 року (далі - Розпорядження № 262) щодо надання житлової площі працівникам підприємств, установ та організацій Печерського району м. Києва, визнання недійсним ордеру на житлове приміщення № 011699 серії «Б» від 10.05.2011 року.
На обґрунтування позову зазначило, що оскаржуване розпорядження РДА прийняте у порушення вимог чинного законодавства України.
21 грудня 2011 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що РДА при прийнятті Розпорядження № 262 діяла в межах повноважень, визначених Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про столицю України - місто-герой Київ» та відповідно до ст.,ст. 15, 52 Житлового кодексу Української РСР.
Товариство звернулося з касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 25.12.1980 року ОСОБА_2 працювала у Товаристві і відповідно до довідки № 448 від 23.03.2011 року перебувала на квартирному обліку з 23.06.1986 року у складі сім'ї з двох осіб.
Відповідно до контрольного списку Товариства (загальна черга) станом на 13.04.2011 року, ОСОБА_2 перебувала на квартирному обліку в загальній пільговій черзі на першому місці.
12 квітня 2011 року на спільному засіданні адміністрації і профспілкового комітету Товариства (протокол № 8) прийняте рішення щодо надання ОСОБА_2 однокімнатної квартири на одну особу, а ОСОБА_2 повинна дати згоду на отримання цієї квартири із зняттям з квартирного обліку всієї родини.
19 квітня 2011 року Товариство звернулося до РДА з проханням затвердити спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету № 8 від 12.04.2011 року щодо надання житлової площі працівнику Товариства.
Товариством був наданий РДА список для надання житлової площі працівникам Товариства, затверджений Головою правління Товариства Ченчевим В.Г. та Головою профкому Азмановим В.І., згідно якого ОСОБА_2 надається однокімнатна квартира, житловою площею 18,40 кв.м., АДРЕСА_1.
29 квітня 2011 року РДА прийняла Розпорядження № 262 в порядку ст. 15 Житлового кодексу України щодо затвердження спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету Товариства, установи, організації про надання житлового приміщення ОСОБА_2
На підставі затвердженого спільного рішення Товариства та Розпорядження № 262 ОСОБА_2 10.05.2011 року був виданий ордер на жиле приміщення № 011699 серії «Б» на право зайняття житлового приміщення, площею 18,40 кв.м., АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 1 Житлового кодексу Української РСР закріплене право громадян України на житло. Це право забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі, яка надається в міру здійснення програми будівництва благоустроєних жител наданням громадянам за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, а також невисокою платою за квартиру і комунальні послуги.
Згідно з ст. 9 Житлового кодексу Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 15 Житлового кодексу Української РСР виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 15 цього Кодексу виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті видають ордери на жилі приміщення.
Відповідно до ст. 52 Житлового кодексу Української РСР жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.
Суди попередніх інстанцій встановили, що прийняттю оскаржуваного розпорядження передувало звернення Голови правління Товариства Ченчевого В.Г. до голови РДА з проханням затвердити спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету № 8 від 12.04.2011 року щодо надання житлової площі працівнику Товариства.
Згідно з ст. 10-1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 зазначеного Закону у районах міста Києва діють районні в місті Києві державні адміністрації, які підпорядковуються Київській міській державній адміністрації, а в разі утворення районних у місті Києві рад також є підзвітними і підконтрольними відповідним радам як виконавчі органи таких рад.
Згідно з ст. 24 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» взаємовідносини органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади міста Києва з центральними органами державної влади, представництвами іноземних держав і міжнародних організацій, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян регулюються цим Законом, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації».
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку), до відання виконавчих органів рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження: управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності; сприяння розширенню житлового будівництва, подання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; подання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєстрація таких об'єднань; та інші;
б) делеговані повноваження: облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням; надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату; здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій; та інші.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що РДА при прийнятті Розпорядження № 262 діяла в межах повноважень, визначених Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про столицю України - місто-герой Київ» та відповідно до ст.,ст. 15, 52 Житлового кодексу Української РСР.
Крім того, суди попередніх інстанцій правильно не прийняли до уваги доводи Товариства щодо неправомірності прийняття Розпорядження № 262, посилаючись на Договір від 6.12.2006 року, укладений між Київською міською державною адміністрацією та ВАТ «АК «Київводоканал», правонаступником якого є Товариство, у зв'язку з тим, що на районну державну адміністрацію при виконання функцій, передбачених ст.,ст. 15, 52 Житлового кодексу Української РСР нормативними актами, які регулюють її діяльність не покладено обов'язок щодо перевірки наявності договірних зобов'язань та їх дотримання при затвердженні спільних рішень адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень.
Відповідно до ст. 59 Житлового кодексу Української РСР ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є обґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Блажівська Н.Є.
Усенко Є.А.