12 травня 2014 року м. Київ К/9991/13677/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011
у справі №2а-14617/10/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Топ-М»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.12.2010 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.12.2010 скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м.Києва щодо повернення податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року та скасовано рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва про повернення податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року, що викладене у листі №48478/10/28-611 від 31.08.2010.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення податкового органу, викладене у формі листа №48478/10/28-611 від 31.08.2010, яким позивача повідомлено про повернення податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року обґрунтоване тим, що подана декларація не відповідає вимогам щодо оформлення поштових відправлень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 №799, та від 05.03.2009 №270.
Відповідно до абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
За змістом абзацу п'ятого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що підставою для відмови податкового органу визнати податкову звітність як податкову декларацію є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом державної податкової служби.
Однак, у ході вирішення спору відповідних недоліків у спірній декларації судами виявлено не було.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що правильним є рішення суду апеляційної інстанції, яке постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстав для його скасування з мотивів викладених в касаційній скарзі немає.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун