"07" травня 2014 р. м. Київ К/9991/12980/11
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Малиніна В.В.,
розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року,
У листопаді 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що позивач є військовослужбовцем та проходив службу до 20 грудня 2009 року у військовій частині НОМЕР_2 . 4 грудня 2009 року позивачем було подано рапорт про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік (у розмірі місячного грошового забезпечення) відповідно до наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України «Про затвердження порядку надання у 2009 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям Сухопутних військ Збройних Сил України» від 30 березня 2009 року №123. З 21 грудня 2009 року по 19 лютого 2010 року позивач перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 . 23 квітня 2010 року позивач звернувся із заявою про виплату заборгованості з матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік до військової частини НОМЕР_1 . Проте у здійсненні такої виплати позивачу було відмовлено. Просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення призначення, нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, яке він отримував під час перебування в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 ; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік у розмірі щомісячного грошового забезпечення, яке позивач отримував під час перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 листопада 2010 року позов ОСОБА_1 було повернуто позивачу на підставі пункту 6 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду).
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 листопада 2010 року - без змін.
Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1 , суддею суду першої інстанції та апеляційного суду порушення норм чинного процесуального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати судові рішення судді суду першої інстанції та апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування суддею суду першої інстанції та апеляційного суду норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до частини 2 статті 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Предметом спору у цій справі є дії військової частини НОМЕР_1 з приводу нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2009 рік.
Відповідно до частини 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Зокрема, згідно частини 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Пунктами 2, 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України віднесено до компетенції адміністративних судів.
Відповідно до вимог пункту 15 частини 1 статті 3 цього Кодексу до публічної служби віднесено військову службу.
З доводів касаційної скарги вбачається, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 23 квітня 2010 року ним було подано до командира військової частини НОМЕР_1 рапорт про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення, проте відповідач у нарахуванні та виплаті зазначеної допомоги позивачу відмовив.
Отже, заявляючи позов про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення за 2009 рік, ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 як до суб'єкта владних повноважень, який порушив його право як військовослужбовця на отримання такої допомоги.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судді суду першої інстанції та апеляційного суду, що у справі виник спір з приводу проходження військової служби, а тому підлягає розгляду окружним адміністративним судом.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судді суду першої та апеляційного суду постановлені з дотриманням норм процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 листопада 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Юрченко В.В.
Судді Амєлін С.Є.
Малинін В.В.