"15" квітня 2014 р. м. Київ К/800/57517/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
при секретарі Сперкач Т.В.,
за участю позивача, представника відповідача Бабаніної Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського районного відділу Управління внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,-
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського районного відділу Управління внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпні 2013 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасувано наказ ГУМВС України в Дніпропетровській області №1564 від 12.07.2013 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника СДСБЕЗ Дніпропетровського РВ ГУМВС ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасувано наказ ГУМВС України в Дніпропетровській області про звільнення ОСОБА_1 із служби в органах внутрішніх справ №199 о/с дск від 12.07.2013 року.
Визнано нечинним та скасувано у трудовій книжці запис № 2 від 12.07.2013 року про звільнення позивача зі служби в ОВС.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника СДСБЕЗ Дніпропетровського РВ ГУМВС у званні майора міліції з 12.07.2013 року.
Зобов'язано ГУМВС України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період вимушеного прогулу з 12.07.2013 року по день фактичного поновлення на посаді.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справі і з 22.01.2013 року, до звільнення обіймав посаду начальника сектора ДСБЕЗ Дніпропетровського районного відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області.
26.06.2013 року начальник Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області полковник міліції ОСОБА_2 подав рапорт т.в.о. начальника ГУМВС України в Дніпропетровській області полковнику міліції Троценку В.О., в якому доповів, що позивач починаючи з 25.05.2013 року перебував на лікарняних по 5 діб у медичних закладах охорони здоров'я м. Дніпропетровська з 25.05.2013 року по 18.06.2013 року, в 18.06.2013 року без направлення поліклініки ГУМВС був транспортований приватною клінікою до ТОВ "Поліклініки Кадирова" Бахчисарайського району с. Куйбишево. В подальшому, 24.06.2013 року виписаний і на теперішній час на службу не з'явився. Просив призначити проведення службової перевірки щодо вирішення питання перебування позивача в ОВС.
29.06.2013 року наказом №1424 ГУМВС України в Дніпропетровській області "Про організацію проведення службового розслідування" призначено службове розслідування щодо правомірності знаходження позивача на лікарняному у період з 25.05.2013 року по 29.06.2013 року, та виїзду його на лікування за межі Дніпропетровської області без дозволу керівництва Дніпропетровського РВ та ГУМВС України в області, а також не виходу на службу 24.06.2013 року.
11.07.2013 року начальником ГУМВС України у Дніпропетровській області затверджено висновок про результати службового розслідування, згідно якого позивач допустив порушення службової дисципліни, що виразилось у невиході 06.06.2013 року на роботу без поважних причин, невиконання вимог вказівки МВС України від 29.01.2004 року № 851/Пв "Про порядок звільнення від службових обов'язків, через тимчасову непрацездатність осіб рядового і начальницького складу ОВС", наказу ГУМВС від 20.07.2010 року №1219 "Про налагодження системи обліку та контролю за порядком видачі лікарняних листів працівникам ОВС ГУМВС" щодо не інформування керівництва районного відділу про знаходження на лікарняних з 23.05.2013 року по 03.07.2013 року, виїзду за межі Дніпропетровської області без дозволу керівництва районного відділу та Головного управління, невиконання вимог Присяги працівника ОВС України, статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року № 155.
Наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області №1564 від 12.07.2013 року звільнено позивача з органів внутрішніх справ України за підпунктом «є» п. 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
На виконання наказу №1564 від 12.07.2013 року наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області "По особовому складу" №199 о/с дск від 12.07.2013 року позивача з 12 липня 2013 року звільнено в запас Збройних сил за підпунктом «є» п. 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Скасовуючи спірні накази та задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно керувався наступним.
У період з 23.05.2013 року по 05.06.2013 року ОСОБА_1 знаходився на лікарняному з діагнозом гострого холецистопанкреатиту, про що свідчить виписний епікриз з медичної картки стаціонарного хворого № 5028/472 хірургічного відділення №1 міської клінічної лікарні №16 та довідка.
Для підтвердження тимчасової непрацездатності у зазначений період, наступного дня після виписки з міської клінічної лікарні №16 06.06.2013 року, відповідно до вимог ВказівкиМВС України від 29.01.2004 року № 851/пв позивач звернувся до поліклініки ГУМВС у Дніпропетровській області для отримання відповідної довідки.
06.06.2013 року лікарем поліклініки ГУМВС у Дніпропетровській області видано довідку про те, що позивач мав тимчасову непрацездатність з 23.05.2013 року по 05.06.2013 року.
Відповідачі не спростували ті обставини, що позивач в цей день знаходився у поліклініці ГУМВС, а зважаючи на те, що поліклініка ГУМВС у Дніпропетровській області є підвідомчим медичним закладом ГУМВС України в Дніпропетровській області, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що 06.06.2013 року позивач не допускав прогулу, не був відсутнім на робочому місці без поважних причин понад 3 годин, оскільки обґрунтовано знаходився у спеціалізованому лікарняному закладі.
Судом першої інстанції також встановлено, що в період з 07.06.2013 року по 17.06.2013 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в державному закладі «Спеціалізована медико-санітарна частина № 6 м. Дніпропетровська», що підтверджується довідкою № 4 від 17.06.2013 року та виписаним епікризом № 7321 з діагнозом церебральний судинний криз.
18.06.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровської міської лікарні №7 з діагнозом - гострий бронхіт та 18.06.2013 року був транспортований ТОВ «Медекспрес плюс» до клініки лікаря Кадирова в Бахчисарайський район Автономної Республіки Крим, в зв'язку з чим 20.06.2013 року був виписаний із Дніпропетровської міської лікарні №7.
В період з 18.06.2013 року по 24.06.2013 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в клініці лікаря Кадирова з діагнозом Ш:F.48.9, про що свідчить довідка №6 від 24.06.2013 року.
Відповідно до Наказу про звільнення, підставою для звільнення позивача зазначена невиконання ним вимог Вказівки МВС України від 29.01.2004 № 851/пв, якою затверджений Порядок звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ і військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та Наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.07.2010 №1219 «Про налагодження системи обліку та контролю за порядком видачі лікарняних листів працівникам органів внутрішніх справ ГУМВС» щодо не інформування керівництва районного відділку про знаходження на лікарняному в період з 23.05.2013 року по 03.07.2013 року.
Згідно з Пунктом 2.6 Вказівки, про необхідність лікування у закладах охорони здоров'я інших центральних та місцевих органів виконавчої влади (крім випадків, коли необхідна екстрена госпіталізація) працівник повідомляє безпосереднього начальника (командира) рапортом, який візується дільничним терапевтом ЛПЗ органів внутрішніх справ при наявності його в даному населеному пункті.
Пунктом 2.7 цієї Вказівки передбачено, що документи, що засвідчують непрацездатність, видані державними та комунальними закладами охорони здоров'я, підлягають реєстрації в амбулаторно-поліклінічних закладах МВС України при наявності їх в даному населеному пункті або в медичному пункті військової частини протягом 1 доби після закінчення лікування.
Наказом ГУМВС України в Дніпропетровській області від 20.07.2010 №1219, а саме пунктом 2 передбачено, що про необхідність лікування у закладах охорони здоров я інших відомств працівники міліції повинні повідомити безпосереднього начальника рапортом, який візується дільничним терапевтом лікувального закладу ОБС в містах Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Павлоград.
Відповідно до пункту 3 Наказу випадки, коли працівник не повідомляє своє керівництво в якому лікарняному закладі він знаходиться, розцінювати як дисциплінарний проступок. За кожним фактом проводити службове розслідування.
Судом першої інстанції було встановлено, що двоюрідним братом ОСОБА_1 було передано до відділу кадрів відповідача довідку про те, що позивач знаходиться на лікуванні в клініці лікаря Кадирова, тобто позивач попереджав відповідача про місце свого знаходження.
Таким чином, співробітники відповідача знали про місцезнаходження ОСОБА_1 та причину його відсутності на робочому місці.
В період з 25.06.2013 року по 03.07.2013 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні в КЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня Дніпропетровської обласної ради» про що також було відомо керівництву Дніпропетровського РВ ОВС
Крім того, з витягу наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 20.07.2010 року № 1219 «Про налагодження системи обліку та контролю за порядком видачі лікарняних листів працівникам органів внутрішніх справ ГУМВС» не вбачається ознайомлення позивача під підпис зі змістом цього наказу.
Встановлення пунктом 3 цього Наказу підстави дисциплінарної відповідальності за неповідомлення працівником міліції керівництва органів внутрішніх справ про лікарняний заклад, в якому проходив лікування працівник протирічить положенням нормативного акту вищої юридичної сили - Вказівки МВС України від 29.01.2004 № 851/пв.
Судом першої інстанції також зроблено обґрунтований висновок, що позивач у зв'язку з хворобою не мав можливості відповідачів повідомляти рапортом про своє лікування поза межами закладу ГУМВС, проте повідомляв їх телефоном та через родичів.
Судом першої інстанції мотивовано розцінено дії ГУМВС України в Дніпропетровській області та Дніпропетровського РВ як упереджене ставлення щодо проведеного службового розслідування, а тому судом зроблений вірний висновок, що накази ГУ МВС України в Дніпропетровській області №199 о/с дск та № 1564 від 12.07.2013 року, прийняті на підставі службового розслідування є необґрунтованими та протиправними.
Всупереч положенням Дисциплінарного статуту та Інструкції № 552, письмові пояснення у позивача під час проведення розслідування не відбирались, з висновками службового розслідування він не був ознайомлений, з наказом № 199 о/с дск від 12.07.2013 року та атестаційним листом позивач був ознайомлений тільки 13.07.2012 року.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність та необґрунтованість рішень відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, його звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, а апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпні 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Дніпропетровського районного відділу Управління внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф.Загородній