"17" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/76679/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, -
У листопаді 2011 року ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області про визнання незаконним та скасування рішення № 340 від 31.10.2011 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року, позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
31 жовтня 2011 року УПФУ у Кагарлицькому районі Київської області винесено рішення № 340, яким за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 4 046,44 грн. та нарахована пеня у розмірі 1 092,54 грн. за несплату період єдиного внеску за серпень 2011 року з періодом прострочення з 20.09.2011 року по 17.10.2011 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року у справі № 44/258-б порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з моменту порушення провадження у справі відповідно до вимог ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, що ж стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після введення мораторію, але зупиняє виконання тих грошових зобов'язань, що виникли до моменту введення мораторію.
Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону - календарний рік.
Базовим періодом в спірних правовідносинах є календарний місяць, а саме - серпень 2011 року.
З наведеної вище норми вбачається, що платник внеску повинен виконати зобов'язання із сплати єдиного внеску не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим (звітним), тобто протягом (в період) 20 днів наступного місяця, який, відповідно, розпочинається з 1 числа місяця.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що визначена у спірному рішенні сума штрафних санкцій та пені за несплату (невчасну сплату) зобов'язань позивача зі сплати єдиного соціального внеску за серпень 2011 року, строк виконання якого (період сплати) розпочався з 01.09.2011 року, тобто до дня введення мораторію 09.09.2011 року.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що на ці зобов'язання, строк виконання яких розпочався до дня введення мораторію, поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. За невиконання (невчасне виконання) таких грошових зобов'язань відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не нараховуються неустойка (штраф, пеня).
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що станом на 31.10.2011 року (дата прийняття спірного рішення) у відповідача не було правових підстав для винесення оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (несвоєчасну сплату) грошових зобов'язань, які виникли до дня введення мораторію.
За приписами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2012 року у справі за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області про визнання незаконним та скасування рішення - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф.Загородній