"17" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/47700/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Гаманка О.І.
суддів Білуги С.В.
Загороднього А.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2011 року позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року скасовано постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 квітня 2011 року та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 навчався в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою з 19 серпня 1996 року по 12 червня 1999 року.
Звернувшись до командира військової частини НОМЕР_1 , позивач 15 грудня 2010 року отримав відмову в зарахуванні періоду проходження навчання у вказаному навчальному закладі до строку проходження військової служби.
Відповідно до Закону України “Про загальний військовий обов'язок і військову службу” (в редакції Закону України від 18 червня 1999 року № 766-XIV, яка набрала чинності 31 липня 1999 року, з відповідними змінами, діє на цей час) стаття 24 вже не пов'язує початок перебування на військовій службі з днем прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Зазначена норма цього Закону передбачає, що початком проходження військової служби є: день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на строкову військову службу; день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом; день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Згідно статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Видами такої служби згідно з частиною четвертою вказаної статті цього Закону є: строкова військова служба; військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.
Перебування на військовій службі громадян, які навчаються у військово-навчальних закладах, передбачено й у статті 25 цього Закону.
Громадяни, які виявили бажання вступити до військово-навчальних закладів, відповідно до частини першої статті 12 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” проходять підготовку у військових ліцеях, середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах, в організаціях Товариства сприяння обороні України, на підготовчих курсах при вищих навчальних закладах або самостійно.
Статтею 24 цього Закону у редакції до 31 липня 1999 року було визначено, що початком перебування на військовій службі вважається, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Статтею 25 Закону було урегульовано питання проходження військової служби курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів та встановлено наступне:
1. Громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків чи мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.
Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.
2. Громадянам, які не мали військового звання до вступу у військово-навчальний заклад, після зарахування на навчання присвоюється військове звання рядового чи матроса. Інші військові звання, присвоєні до вступу у військово-навчальний заклад, зберігаються.
Курсанти користуються правами, пільгами та перевагами і на них покладаються обов'язки згідно з діючим законодавством і статутами Збройних Сил України.
З курсантами після закінчення першого курсу в індивідуальному порядку укладається контракт про проходження ними після закінчення військово-навчального закладу військової служби на посадах офіцерського складу строком від 5 до 10 років. Курсанти, які не уклали такого контракту, відчисляються з військово-навчальних закладів.
Курсантам, випускникам вищих військово-навчальних закладів і кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки), світських вищих навчальних закладів з рівнем підготовки бакалавра присвоюється первісне офіцерське звання молодшого лейтенанта, а з рівнем магістра - лейтенанта.
Умови проходження військової служби у військово-навчальних закладах, встановлені статтею 25 Закону, не поширювались на навчання у військовому ліцеї, у якому навчався позивач.
Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, в якому навчався позивач, не належить до військових навчальних закладів, а створений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про реформу системи військової освіти” від 19 серпня 1992 року № 490 з метою підготовки кандидатів для вступу до цих закладів, тому навчання у ньому не можна вважати навчанням у військовому навчальному закладі, а відтак і проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у частині четвертій статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Враховуючи викладене, відповідач правомірно відмовив у зарахуванні до строку безперервної військової служби ОСОБА_1 у Збройних Силах України період його навчання в ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою, а, отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року №21-330а13 у справі за позовом ОСОБА_2 до начальника третього управління Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судовому рішенні, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Чернігівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.І. Гаманко
Судді С.В. Білуга
А.Ф. Загородній