04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" травня 2014 р. Справа№ 910/20130/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шевченка Е.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Синиці О.Ф.
при секретарі Грабінській Г.В.
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Кузьменко Я.Л.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електровимірювач»
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р.
у справі №910/20130/13 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Електровимірювач»
до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»
про визнання недійсним договору застави
Публічне акціонерне товариство «Електровимірювач» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та просило суд визнати недійсним договір застави майнових прав №PL 11-491/29-1 від 20.09.2011р., а також стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. у справі №910/20130/13 у позові Публічного акціонерного товариства «Електровимірювач» відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. та прийнято нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи.
Як вказує апелянт, спірний Договір застави був укладений виконавчим органом підприємства з перевищенням законодавчих та статутних обмежень, без будь-яких наступних і конклюдентних дій зі сторони позивача що відповідно до частини другої ст. 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.
Відповідач надав апеляційному суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, за яким просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електровимірювач» без задоволення, з посиланням на те, що позивачем було вчинено ряд дій, які свідчать про прийняття до виконання та схвалення умов Договору застави.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електровимірювач» було прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено її до розгляду на 14.04.2014р.
Справа слухалась з оголошеною в судовому засіданні 14.04.2014р. перервою на підставі ст. 77 ГПК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.
11 вересня 2007р. між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елім-Партнер», як позичальником, був укладений Договір про надання кредиту №CR 07-443/29-1, за яким банк надає позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому Договорі.
Згідно з цим Договором про надання кредиту ліміт фінансування складає суму в 5 750 000,00 євро.
Згідно з п. 1.2. Договору про надання кредиту цільове використання кредиту: в сумі, що не перевищує 4 500 000,00 євро - на погашення існуючої заборгованості позичальника за кредитом; в сумі, що не перевищує 1 250 000,00 євро - на фінансування (здійснення витрат пов'язаних з) реконструкції(єю) об'єкту та введенням в експлуатацію.
В подальшому сторонами Договору про надання кредиту були укладені договори про зміну Договору про надання кредиту, а саме 12.06.2008р., 13.08.2008р., 21.03.2008р., 14.01.2009р., 13.02.2009р., 12.06.2009р., 21.05.2009р., 08.07.2009р., 11.08.2009р., 15.09.2009р., 15.10.2009р., 20.11.2009р., 08.02.2010р., 25.02.2010р., 04.03.2010р., 24.11.2010р., 14.12.2010р., 21.03.2011р., 21.04.2011р., 23.05.2011р., 27.05.2011р., 15.06.2011р., 22.06.2011р., 20.09.2011р.
20 вересня 2011р. між Публічним акціонерним товариством «Електровимірювач», як заставодавцем, та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», як заставодержателем, був укладений Договір застави PL 11-491/29-1, за умовами якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Елім-Партнер», боргових зобов'язань заставодавець надає у заставу предмет застави (майнові права вимоги заставодавця до заставодержателя щодо отримання грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку на момент підписання цього Договору та/або будуть надходити (зараховуватись) на банківський рахунок протягом строку дії цього Договору, а також грошові кошти, що знаходяться чи будуть надходити на банківський рахунок.
Згідно з п. 1.1. Договору застави у разі невиконання та/або неналежного виконання боржником боргових зобов'язань за Договором про надання кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р. та/або в інших заставних випадках в силу цього Договору заставодержатель має переважне право перед іншими кредиторами заставодавця одержати виконання боргових зобов'язань та інших фактично вимог за рахунок предмета застави.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги про визнання недійсним Договору застави №PL 11-491/29-1 від 20.09.2011р. з підстав підписання цього Договору керівником ПАТ «Електровимірювач» з перевищенням повноважень всупереч обмежень, встановлених статутом підприємства та законом.
Як вбачається, спірний Договір застави зі сторони ПАТ «Електровимірювач» підписаний головою правління Гречко Сергієм Миколайовичем.
У відповідності до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
В пункті 7.1. Статуту позивача зазначено, що органами управління товариства є загальні збори акціонерів, наглядова рада, виконавчий орган, ревізійна комісія.
Згідно з п.п. 7.10.1., 7.10.2., 7.10.5 п. 7.10. Статуту ПАТ «Електровимірювач» правління є колегіальним виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Правління є підзвітним Загальним зборам акціонерів і Наглядовій раді Товариства та організовує виконання їх рішень. Роботою правління керує голова правління, який є найвищою посадовою особою товариства і несе у межах своїх повноважень безпосередньо відповідальністю перед акціонерами за результатами виробничої та фінансової діяльності товариства. Голова правління без доручення дії від імені товариства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами всіх форм власності як в Україні так і за кордоном, громадянами і вирішує питання діяльності товариства в межах та порядку, визначених цим статутом та внутрішніми положеннями товариства.
Згідно з п. 7.10.6. Статуту позивача як посадова особа голова правління, зокрема, приймає рішення про укладання договорів, сума по кожному з яких не перевищує 500 000,00 грн.
В підпункті 7.9.9. Статуту позивача до виключної компетенції наглядової ради належить прийняття рішення про укладання будь-якої кредитної угоди (договору), угоди (договору) про надання в заставу майна товариства (рухомого та нерухомого), угоди (договору) про надання чи одержання позики, надання товариством поруки чи гарантії або іншого забезпечення під виконання зобов'язань товариства чи третіх осіб.
В матеріалах справи відсутні докази того, що наглядовою радою позивача приймалось рішення про укладення спірного Договору застави та надання відповідних повноважень голові правління для такого укладення.
Разом з тим, частина 1 ст. 241 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Відповідно до пункту 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Матеріали справи містять докази того, що Договір застави був в подальшому схвалений позивачем. Таким доказом, зокрема, є лист позивача від 27.10.2011р. за вих. №905 на адресу відповідача про надання відповідачеві права проводити списання грошових коштів з поточного рахунку позивача з метою погашення нарахованих до сплати відсотків за Договором про надання кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р.
Отже, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що Договір застави в подальшому був схвалений позивачем шляхом прийняття його до виконання.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Позивачем не доведено належними засобами доказування обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання договорів недійсними.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електровимірювач» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. у справі №910/20130/13 залишити без змін.
3. Справу №910/20130/13 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Е.О. Шевченко
Судді В.О. Зеленін
О.Ф. Синиця