"05" травня 2014 р.Справа № 921/179/14-г/9
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л.
Розглянув справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "ТерА", вул. Пирогова, 11, м. Тернопіль, 46008
до відповідача Приватного підприємства "Ірна-Агро", вул. Чернівецька, 44-Б, м. Тернопіль, 46006
про зобов'язання ПП "Ірна-Агро" повернути ПАТ "Тер А" цукор-пісок в кількості 30 тон, загальною вартістю 241 500 грн., переданий на зберігання відповідно до умов Договору відповідального зберігання №28/02 від 28.02.2011року та Акту приймання-передачі цукру - піску від 28.02.2011 року.
За участю представників сторін:
позивача: Гевко Цвітана Олександрівна, довіреність від 26.03.14 р.
відповідача: не з'явився
Представнику позивача в попередніх судових засіданнях роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 78, 81-1 ГПК України.
Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.
Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
В судовому засіданні 05.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: Публічне акціонерне товариство "ТерА", вул. Пирогова, 11, м. Тернопіль, 46008 (далі по тексту також - позивач, ПАТ "ТерА"), звернулося до господарського суду з позовом до відкритого Приватного підприємства "Ірна-Агро", вул. Чернівецька, 44-Б, м. Тернопіль, 46006 (далі по тексту також - відповідач або ПП "Ірна Агро") про cтягнення заборгованості в сумі 241 500 грн.
Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору поставки №01-04-1 від 04.01.2011р.; Договору відповідального зберігання №28/02 від 28.02.20112р.; Акту приймання-передачі від 28.02.2011р.; видаткової накладної РН-0000102; податкової накладної №99; банківських виписок на 10 арк.; вимоги №145 від 08.12.2011р.; вимоги №59 від 17.05.2012р.; та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 04.03.2014р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 18.03.2014 р. о 15 год. 00 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України, для надання оцінки поданим доказам та подачі сторонами додаткових доказів розгляд справи відкладався на 01.04.2014р. на 14 год. 40 хв., на 14.04.2014р. на 15 год. 20 хв., на 22.04.2014р. на 14 год. 40 хв. та на 05.05.2014р. на 14 год. 20 хв.
Повноважний представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Одночасно, підтримав подані заяви від 10.04.2014р. №10/04 (вх. №8189 (с) від 14.04.2014р.) та від 10.04.2014р. (вх.8305 від 16.04.2014р.) про зміну предмету позову, якими, керуючись ст.22 ГПК України просить змінити предмет позову до відповідача, а саме зобов'язати ПП "Ірна-Агро" повернути ПАТ "ТерА" цукор-пісок в кількості 30 тон, загальною вартістю 241 500 грн., переданий на зберігання відповідно до умов Договору відповідального зберігання №28/02 від 28.02.2011року та Акту приймання-передачі цукру - піску від 28.02.2011 року.
Суд, розглянувши подану заяву в судовому засіданні 22.04.2014 року, заслухавши думку представника позивача, вважаючи що позивачем правомірно обґрунтовано підставу зміни предмета позову, а тому в порядку ст. 22 ГПК України, прийняв до розгляду заяву та розглядає спір предметом розгляду якого є зобов'язання ПП "Ірна-Агро" повернути ПАТ "ТерА" цукор-пісок в кількості 30 тон, загальною вартістю 241 500 грн., переданий на зберігання відповідно до умов Договору відповідального зберігання №28/02 від 28.02.2011року та Акту приймання-передачі цукру - піску від 28.02.2011 року.
В судовому засіданні 22.04.2014 суд перейшов до розгляду справи по суті.
Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, письмових пояснень, заперечень, клопотань не надав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст. 64,77 ГПК України, п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та п.19 Інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008р. №01-8/482, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень - ухвал суду відповідачу.
Враховуючи зазначене, а також строк вирішення спору, визначений ст. 69 ГПК України, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі. При цьому, суд керувався наступним.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 16 ЦК України та п. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи частини 1 статті 174 ГК України, відповідно до якої господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення містить ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Із змісту статетй 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Приписами статті 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 04 січня 2011 року між АТ"ТерА" та ПП "Ірна-Агро" укладено Договір поставки №01-04-1, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю Товар в асортименті, кількості, за ціною, згідно з замовленням Покупця, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити поставлену продукцію в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
П.п. 3.4., 3.5. Договору передбачено, що приймання Товару по кількості та якості здійснюється уповноваженим представником Покупця в момент приймання-здачі продукції на складі Покупця. Результати приймання Товару повинні бути відображені у накладній, підписаній уповноваженими представниками обох сторін.
Приймання продукції по кількості здійснюється Покупцем у відповідності до Інструкції П-6, затвердженої Постановою Госарбитража СССР від 15.06.65 в ред. от 14.11.74 (в подальшому Інструкції П-6).
Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2011 року. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення терміну дії цього Договору жодна із сторін письмово не заявить про його припинення, то Договір вважається продовженим на тих самих умовах до 31 грудня 2012 року, якщо інше не буде встановлено Додатковою угодою до цього Договору.
Як підтверджено матеріалами справи, АТ "ТерА" придбало цукор-пісок в кількості 100 т на загальну суму 805 000,00 грн., що підтверджується, також, видатковою накладною РН-0000102 від 28.02.2011 року та податковою накладною №99 від 28.02.2011 року.
Оплата за цукор, згідно поставки №01-04-1 від 04.01.2011р., була проведена АТ "ТерА" в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками :
БВ-0000092 від 09.03.2011р. на суму 50 000,00 грн.;
БВ-0000093 від 10.03.2011р. на суму 68 000,00 грн.;
БВ-0000094 від 10.03.2011р. на суму 32 000,00 грн.;
БВ-0000095 від 11.03.2011р. на суму 100 000,00 грн.;
БВ-0000098 від 14.03.2011р. на суму 50 000,00 грн.;
БВ-0000102 від 16.03.2011р. на суму 70 000,00 грн.;
БВ-0000103 від 16.03.2011р. на суму 80 000,00 грн.;
БВ-0000120 від 28.03.2011р. на суму 100 000,00 грн.;
БВ-0000121 від 29.03.2011р. на суму 75 000,00 грн.;
БВ-0000123 від 30.03.2011р. на суму 180 000,00 грн.
В подальшому 28 лютого 2011р. між сторонами було укладено Договір відповідального зберігання №28/02 (надалі по тексту також - Договір зберігання), згідно з п. 1.1. якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне безоплатне зберігання цукор-пісок в кількості 30 т на загальну суму 241 500,00 грн. (в подальшому Майно), придбаний Поклажодавцем на підставі договору поставки №01-04-1 від 14.01.2011року.
У відповідності до п.1.2. Договору зберігання сторони передбачили, що Поклажодавець передає майно Зберігачу згідно до Акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору. Також, Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Виконавця повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.
Згідно розділу 2 Договору зберігання №28/02, Зберігач зобов'язаний прийняти всі необхідні міри для забезпечення зберігання майна в належному стані в період дії цього Договору (п.п.2.1.1. Договору зберігання);
Нести відповідальність за втрату або ушкодження майна Поклажодавця, що знаходяться у нього, незалежно від причини ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від Поклажодавця до закінчення терміну його зберігання (п.п.2.1.2. Договору зберігання);
Повернути майно Поклажодавцеві по першій вимозі (п.п.2.1.3. Договору зберігання).
За умовами Договору, Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення Зберігачу. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини, Зберігач повинен за свій рахунок повернути Поклажодавцю рівну кількість аналогічного майна в належному стані або відшкодувати повну вартість майна, що було передано на відповідальне зберігання в розмірі, згідно умов цього Договору(п.п.4.1. Договору зберігання).
Пунктами 6.1., 6.2. сторони погодили, що Договір зберігання вступає в силу з моменту підписання та діє до 31 грудня 2011 року. Усі додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами.
Представленими суду доказами доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором зберігання по передачі відповідачу на відповідальне зберігання 30 тонн цукру-піску належним чином, підтвердженням чого є підписаний та скріплений печатками сторін Акт прийому-передачі від 28.02.2011 року, згідно якого ВАТ "ТерА" в особі Генерального директора Напори О.Р., який діє відповідно до Статуту передало, а ПП "Ірна-Агро" в особі директора Попович І.П. отримало 30 тонн цукру-піску на загальнц суму 241 500 грн.
За своєю правовою природою між сторонами у справі виникли правовідносини, які породжує договір зберігання.
Взаємовідносини сторін за договором зберігання регулюються главою 66 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно зі статтею 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Із змісту ст. 938 Цивільного кодексу України Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Відповідно до статті 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Згідно встановлених у п.11.2. ДСТУ 4623-2006 НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ норми тривалого зберігання кристалічного цукру - 4 роки від дати виготовлення, пресованого цукру - 2 роки від дати виготовлення.
Відповідно до статті 949 Цивільного кодексу України Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Статтею 953 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Також і згідно умов Договору зберігання Зберігач зобов'язаний повернути майно Поклажодавцеві по першій вимозі (п.п.2.1.3. Договору зберігання).
В зв'язку із спливом терміну дії договору позивач неодноразово звертався із письмовими Вимогами від 08.12.2011року вих.№145 та від 17.05.2012р. №59 про необхідність негайного повернення товару - цукру-піску в кількості 30 тон, або перерахування на рахунок ПАТ "ТерА" вартості цукру-піску в сумі 241 500,00 грн.
Однак, відповідач в порушення досягнутих домовленостей не виконав свого обов'язку щодо повернення 30 тон цукру-піску чи його грошового еквіваленту, а направлені на його адресу Вимоги залишені останнім без відповіді та задоволення.
При цьому, в процесі розгляду справи відповідачем - ПП "Ірна-Агро" не надано суду жодних обґрунтованих пояснень чи заперечень щодо предмету спору, а саме причини неповернення цукру-піску ПАТ "ТерА", або можливого пошкодження чи знищення ввіреного йому на зберігання Товару.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду належних доказів у спростування позовних вимог.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі щодо повернення відповідачем у справі - Приватним підприємством "Ірна-Агро" позивачу у справі - Публічному акціонерному товариству "ТерА" 30 тон цукру-піску загальною вартістю 241 500 грн. переданих на зберігання відповідно до умов Договору відповідального зберігання №28/02 від 28.02.2011року та Акту приймання-передачі цукру - піску від 28.02.2011 року.
Відповідно до ч. 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ст.ст. 1,4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Зокрема, господарським судам слід враховувати, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (п. 2.2. Постанови ВГСУ від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
При цьому позовні вимоги у справі носять майновий характер, що зумовлено визначеною вартістю товару у сумі 241 500 грн., який вимагає позивач у відповідача повернути за Договором зберігання.
Враховуючи зазначене, беручи до уваги задоволення позову, судовий збір у розмірі 4830 грн. 00 коп., згідно ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 32-33, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Приватне підприємство "Ірна-Агро", вул. Чернівецька, 44-Б, м. Тернопіль, 46006 (ідентифікаційний код 14045680) повернути в користь Публічного акціонерного товариства "ТерА", вул. Пирогова, 11, м. Тернопіль, 46008 (ідент. код 00375697) - цукор-пісок в кількості 30 тон, загальною вартістю 241 500 грн., переданий на зберігання відповідно до умов Договору відповідального зберігання №28/02 від 28.02.2011року та Акту приймання-передачі цукру - піску від 28.02.2011 року.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Ірна-Агро", вул. Чернівецька, 44-Б, м. Тернопіль, 46006 (ідентифікаційний код 14045680) в користь Публічного акціонерного товариства "ТерА", вул. Пирогова, 11, м. Тернопіль, 46008 (ідент. код 00375697) - 4830 (чотири тисячі вісімсот тридцять) грн. судового збору.
4.Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення, через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 12.05.2014р.
Суддя В.Л. Гевко