"05" травня 2014 р.Справа № 916/777/14
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Князєвій К.Р.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідачів: не з'явились.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс" до селянського (фермерського) господарства Веклина Ігоря Тимофійовича, товариства з обмеженою відповідальністю „Совагро" про стягнення 41 353,67 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Ніко-Тайс" (далі по тексту - ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до селянського (фермерського) господарства Веклина Ігоря Тимофійовича (далі по тексту - СФГ Веклина І.Т.), товариства з обмеженою відповідальністю „Совагро" (далі по тексту - ТОВ „Совагро") про стягнення заборгованості в загальній сумі 41 353,67 грн., у відповідності до якої позивач просить суд стягнути суму заборгованості наступним чином: солідарно стягнути з обох відповідачів 5 000 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами; стягнути з СФГ Веклина І.Т. збитки від інфляції в сумі 848,64 грн., пеню в сумі 3 130,37 грн., три відсотки річних в сумі 381,39 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 31 993,27 грн. Крім того, позивач просив солідарно стягнути з відповідачів судові витрати по справі, до складу яких включити витрати на правову допомогу адвоката в сумі 2 500 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням СФГ Веклина І.Т. прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/3 від 06.04.2010р.. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати придбаної продукції та виникненням у ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" як нового кредитора у вказаних зобов'язаннях права застосовувати до вказаного відповідача передбачені вказаною угодою міри відповідальності, а також невиконанням ТОВ „Совагро" як поручителем грошових зобов'язань за СФГ Веклина І.Т., що виникли з названого договору поставки.
Під час розгляду даної справи від позивача неодноразово надходили заяви про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.
Відповідач СФГ Веклина І.Т. неодноразово направляло в суд заяви щодо неотримання ним копії позовної заяви із додатками, а також щодо необізнаності із змістом заявлених ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" позовних вимог, проте СФГ Веклина І.Т. не скористалось правом на забезпечення участі свого представника в судовому процесі та на ознайомлення із матеріалами справи з метою отримання копій необхідних даному відповідачу документів. Оскільки СФГ Веклина І.Т. не було подано до суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.
Відповідач ТОВ „Совагро" визнало заявлені до нього позовні вимоги та просило суд розглядати справу за відсутності його повноважного представника.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
06.04.2010р. між ТОВ „Корпорація „Агросинтез" (Постачальник) та СФГ Веклина І.Т. (Покупець) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/3, у відповідності до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця насіннєвий матеріал (далі по тексту договору - „товар" або „насіння") та хімічні засоби захисту рослин (далі по тексту договору - „товар" або „препарати"), а Покупець зобов'язався прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору (додаткових угод та специфікацій до нього).
У відповідності до специфікацій № 1 від 06.04.2010р. та № 2 від 16.04.2010р. було погоджено, що предметом договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/3 від 06.04.2010р. є товар загальною вартістю 18 420,56 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, господарським судом Львівської області розглядалась справа № 30/223 (10) за позовом ТОВ „Корпорація „Агросинтез" до СФГ Веклина І.Т. про стягнення заборгованості в загальній сумі 24 620,46 грн., що виникла на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/3 від 06.04.2010р. Рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2011р. по справі № 30/223 (10), докази оскарження якого в апеляційному порядку в матеріалах справи відсутні, заявлені позовні вимоги було задоволено повністю, присуджено до стягнення із СФГ Веклина І.Т. на користь ТОВ „Корпорація „Агросинтез" суму основного боргу в розмірі 13 687,55 грн., пеню в сумі 485,12 грн., штраф в сумі 4 106,27 грн., збитки від інфляції в сумі 629,63 грн. проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 5 711,89 грн., держмито в сумі 246,20 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. Вказаним судовим рішенням було встановлено, що СФГ Веклина І.Т. було допущено порушення прийнятих на себе за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/3 від 06.04.2010р. грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.
Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, факт порушення СФГ Веклиним І.Т. прийнятих на себе за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/3 від 06.04.2010р. грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції є преюдиціальним фактом та не потребує доказування при вирішенні даного спору.
Як стверджує позивач з посиланням на інформацію, викладену у листі Головного управління юстиції у Львівській області від 14.05.2013р. № 10863/0/1-13, СФГ Веклина І.Т. зобов'язання з оплати вартості товару, придбаного на виконання умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/3 від 06.04.2010р. та, відповідно, щодо погашення присудженої до стягнення на користь ТОВ „Корпорація Агросинтез" за рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2011р. по справі № 30/223 (10) суми основного боргу в розмірі 13 687,55 грн. було виконане наступним чином: згідно з платіжним дорученням № 50 від 25.05.2011р. на користь ТОВ „Корпорація Агросинтез" було сплачено грошові кошти в сумі 10 000,00 грн., а згідно з платіжним дорученням № 43 від 20.05.2011р. - грошові кошти в сумі 4 000,00 грн.
Згідно з положеннями п.п. 8.2.3, 8.5, 8.6 договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/3 від 06.04.2010р. за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф в розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу. Згідно з ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу Покупець сплачує Постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП=(СПП*0,5*Д) : 100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті Покупцем Постачальнику, СПП - сума простроченого платежу; Д - кількість календарних днів прострочення платежу. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає 3 (три) роки.
Таким чином, посилаючись на факт порушення СФГ Веклина І.Т. прийнятих на себе за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/3 від 06.04.2010р. грошових зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару, а також на вищенаведені положення вказаної угоди, якими врегульовано відповідальність Покупця за порушення грошових зобов'язань і приписи ст.ст. 536, 625, 692, 694 ЦК України, позивач наголошує на тому, що у ТОВ „Корпорація Агросинтез" як кредитора у вказаних зобов'язаннях виникло право на нарахування СФГ Веклина І.Т. до сплати збитків від інфляції в сумі 848,64 грн., трьох відсотків річних в сумі 381,39 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 36 993,27 грн. та пені в сумі 3 130,37 грн.
В свою чергу, 15.11.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез" (Первісний кредитор) та ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" (Новий кредитор) було укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні № 15-11/12-43 (з урахуванням додаткових угод № 1 від 22.04.2013р. та № 1 від 14.08.2013р.), у відповідності до умов якої Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги виконання СФГ Веклина І.Т. (код ЄДРПОУ 30124326), що надалі по тексту договору іменується „Боржник", зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних витрат, 3% річних набутих Первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК0604100/9 від 06.04.2010р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/9 від 06.04.2010р. За цією угодою Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошових суми в нарахованої розмірі пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних витрат, 3% річних, за весь період існування основаної заборгованості (прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/9 від 06.04.2010р. З моменту укладення даної угоди, Новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/9 від 06.04.2010р., по відношенню до Боржника щодо нарахування пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційних витрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/9 від 06.04.2010р. Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання Боржником Новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі.
На виконання умов вказаної угоди ТОВ „Корпорація Агросинтез" передало, а ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" прийняло наступні документи: договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/9 від 06.04.2010р. та рішення господарського суду Львівської області по справі № 30/223(10) від 08.02.2011р.
З посиланням на факт укладення із ТОВ „Корпорація Агросинтез" угоди про заміну кредитора у зобов'язанні № 15-11/12-43 від 15.11.2012р. (з урахуванням додаткових угод № 1 від 22.04.2013р. та № 1 від 14.08.2013р.), позивач наголошує, що до нього як до нового кредитора у зобов'язаннях щодо нарахування заходів відповідальності Покупця, які виникли із договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/3 від 06.04.2010р., перейшло право вимоги до СФГ Веклина І.Т. щодо стягнення збитків від інфляції в сумі 848,64 грн., трьох відсотків річних в сумі 381,39 грн., відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 36 993,27 грн. та пені в сумі 3 130,37 грн., що й зумовило пред'явлення позивачем даного позову.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог, господарський суд, перш за все, вважає за необхідне надати правову оцінку дійсного та реального набуття ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" прав кредитора у зобов'язаннях щодо нарахування заходів відповідальності Покупця, які виникли із договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/3 від 06.04.2010р.
Так, у відповідності до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
В силу положень ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів та інших правочинів.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Таким чином, у спірних правовідносинах, що виникли із договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК060410/3 від 06.04.2010р., СФГ Веклина І.Т. як покупець виступає боржником, який був зобов'язаний здійснити оплату вартості придбаного товару у строки, визначені даною угодою, на користь управленої сторони у даному зобов'язанні - ТОВ „Корпорація Агросинтез" (кредитора). В свою чергу, факт неналежного виконання з боку СФГ Веклина І.Т. грошових зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного на виконання умов вказаного договору товару був встановлений рішенням господарського суду Львівської області по справі № 30/223(10) від 08.02.2011р.
Відповідно до ст.ст. 512 - 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу приписів ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається із матеріалів справи, угода про заміну кредитора у зобов'язанні № 15-11/12-43 від 15.11.2012р. (з урахуванням додаткових угод № 1 від 22.04.2013р. та № 1 від 14.08.2013р.), на яку посилається позивач як на підставу для набуття ним права вимоги до СФГ Веклина І.Т., передбачала перехід до ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" права вимоги виконання СФГ Веклина І.Т. зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних витрат, 3% річних, яке виникло на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК0604100/9 від 06.04.2010р., тобто договору з іншим порядковим номером ніж той, факт порушення зобов'язань СФГ Веклина І.Т. за яким підтверджений матеріалами справи. В свою чергу, примірник договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК0604100/9 від 06.04.2010р., права кредитора за яким були відступлені на користь ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" та зобов'язаною стороною за яким виступає СФГ Веклина І.Т., в матеріалах справи відсутній, у зв'язку з чим, суд доходить висновку, що позивачем в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України належними доказами не доведено як факт набуття ним прав кредитора по відношенню до СФГ Веклина І.Т., так і факт взагалі наявності будь-яких зобов'язань названого відповідача за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК0604100/9 від 06.04.2010р. Таким чином, оскільки відступлення права вимоги допускається виключно щодо дійсної та існуючої вимоги, господарський суд зазначає, що угода про заміну кредитора у зобов'язанні № 15-11/12-43 від 15.11.2012р. (з урахуванням додаткових угод № 1 від 22.04.2013р. та № 1 від 14.08.2013р.) не може породжувати будь-яких прав та обов'язків для СФГ Веклина І.Т.
З викладених обставин господарський суд доходить висновку, що матеріалами справи спростовуються твердження щодо наявності спірної суми заборгованості СФГ Веклина І.Т. перед ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" щодо сплати пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, інфляційних витрат, 3% річних, у зв'язку з чим, позовні вимоги, заявлені до вказаного відповідача, не підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладені висновки суду та зміст положень ст.ст. 553, 554 ЦК України не підлягають задоволенню також і позовні вимоги, заявлені до ТОВ „Совагро", оскільки вказані вимоги обґрунтовані посиланням на факт укладення між ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" (Кредитор) та ТОВ „Совагро" (Поручитель) договору поруки № 03-02-2014-5 від 03.02.2014р., направленого на забезпечення виконання зобов'язань СФГ Веклина І.Т. перед позивачем, факт відсутності яких був встановлений судом під час розгляду даної справи.
Підсумовуючи вищевикладене, відповідно ст.ст. 173 - 175 ГК України, ст.ст. 509, 510, 512 - 514, 516, 553, 554, 692, 712 ЦК України позов ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" про стягнення із СФГ Веклина І.Т. та ТОВ „Совагро" заборгованості в загальному розмірі 41 353,67 грн. задоволенню не підлягає.
Судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу адвоката, заявлені до відшкодування позивачем, покладаються на останнього відповідно до ст. 49 ГПК України з огляду на відмову у задоволенні пред'явленого ТОВ „Компанія „Ніко-Тайс" позову.
Керуючись ст.ст. 173 - 175 ГК України, ст.ст. 509, 510, 512 - 514, 516, 553, 554, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
1. В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення підписано 12.05.2014р.
Суддя С.П. Желєзна