ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/19667/13 12.05.14
Заявник (боржник) Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ"
Стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж"
про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13
По справі № 910/19667/13
За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж"
до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"
про стягнення 718 832,57 грн.
За зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж"
про стягнення 170969,40 грн. пені та 66488,04 грн. штрафу за несвоєчасне виконання господарських зобов'язань
Суддя Гумега О. В.
Представники сторін:
від заявника (боржника): Печерний С.Л. за довіреністю № 2-13 від 13.01.2014 р.
від стягувача: Габрієль Я.В. за довіреністю № 82 від 28.10.2013 р.
Обставини справи:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення 718832,57 грн. задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" 656790,12 грн. основного боргу, 4422,83 грн. 3 % річних, 19813,28 грн. пені, 37806,34 грн. штрафу та 14376,65 грн. судового збору, в задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" про стягнення 170969,40 грн. пені та 66488,04 грн. штрафу за несвоєчасне виконання господарських зобов'язань відмовлено повністю.
23.01.2014 р. Господарським судом міста Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. у справі № 910/19667/13, яке набрало законної сили 27.12.2013 р., було видано наказ.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 р. по справі № 910/19667/13 рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. в даній справі залишено без змін.
31.03.2014 р. Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (надалі - заявник, боржник) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою № 2314/6 від 28.03.2014 р. про відстрочку виконання рішення суду. Відповідно до поданої заяви заявник просить суд відстрочити на три роки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13 (надалі - заява про відстрочку виконання рішення суду).
Враховуючи, що заява Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про відстрочку виконання рішення суду надійшла до Господарського суду міста Києва під час перебування матеріалів справи № 910/19667/13 у Київському апеляційному господарському суді, суд ухвалою від 03.04.2014 р. відклав вирішення питання про прийняття даної заяви до повернення матеріалів справи № 910/19667/13 з Київського апеляційного господарського суду до Господарського суду міста Києва.
28.04.2014 р. через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" (стягувач) надійшли заперечення проти заяви про відстрочку виконання рішення.
29.04.2014 р. матеріали справи № 910/19667/13 було повернуто з Київського апеляційного господарського суду до Господарського суду міста Києва та передано на розгляд судді Гумезі О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2014 р. заяву Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13 прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 12.05.2014 р. о 12:30 год.
08.05.2014 р. через відділ діловодства суду представник позивача (стягувача) подав заяву про забезпечення позову при відстрочці виконання рішення. Відповідно до наведеної заяви позивач вважає заяву відповідача (боржника) про відстрочку виконання рішення суду безпідставною, однак, у разі її задоволення, просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в сумі 718832,57 грн., що відповідає розміру задоволених позовних вимог по даній справі.
08.05.2014 р. через відділ діловодства суду представник позивача (стягувача) подав на виконання вимог ухвали суду від 05.05.2014 р. копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 41966055 від 10.02.2014 р., винесену державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.
В судове засідання, призначене на 12.05.2014 р., представники сторін з'явились.
Представник заявника (боржника) в судовому засіданні 12.05.2014 р. підтримав подану ним 31.03.2014 р. через відділ діловодства суду заяву № 2314/6 від 28.03.2014 р. про відстрочку виконання рішення суду, просив суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13 на три роки.
Представник заявника (боржника) в судовому засіданні 12.05.2014 р. подав письмові пояснення, в яких, на виконання вимог ухвали суду від 05.05.2014 р. та з метою підтвердження обставин, які суттєво ускладнюють і навіть унеможливлюють виконання рішення суду в даній справі та того, що негайне виконання рішення суду може призвести до негативних наслідків, надав для залучення до матеріалів справи копії балансу (звіт про фінансовий стан) на 31 березня 2014 р., звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 31 грудня 2013 року, звіту про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2013 рік та консолідованого звіту про власний капітал за 2013 рік. Наведені письмові пояснення разом з доданими до них документами залучені до матеріалів справи.
Представник стягувача в судовому засіданні 12.05.2014 р. усно заперечував проти заяви про відстрочку виконання рішення з підстав, викладених у письмових запереченнях, поданих через відділ діловодства суду 28.04.2014 р., а також підтримав заяву про забезпечення позову при відстрочці виконання рішення, подану через відділ діловодства суду 08.05.2014 р.
Розглянувши заяву боржника, заслухавши пояснення представників боржника та стягувача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва
Приписами ч. 1 ст. 121 ГПК України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (боржник, відповідач) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою № 2314/6 від 28.03.2014 р. про відстрочку виконання рішення суду, відповідно до якої просить відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13 на три роки (надалі -заява про відстрочку виконання рішення суду).
Фактично боржник визначив як винятковість обставин свого звернення до суду з відповідною заявою наступне.
Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (заявник) є складовою нафтогазової галузі економіки України, здійснює суспільно-важливу і стратегічну функцію по своєчасному та безперебійному забезпеченню об'єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом.
Втім, як зазначає заявник, станом на 01.03.2014 р. його дебіторська заборгованість складає 11546959,6 тис. грн., кредиторська заборгованість за договірними зобов'язаннями з третіми особами становить 15908313,10 тис. грн., а заборгованість за залученими кредитними ресурсами перед комерційними банками складає 1070000,00 тис. грн. та 68863,0 тис. доларів США.
На підтвердження наявності обставин, що суттєво ускладнюють і навіть унеможливлюють виконання рішення суду у справі № 910/19667/13, заявник залучив до матеріалів справи копію службової записки за підписом директора департаменту економіки та фінансів ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", копії балансу (звіт про фінансовий стан) на 31 березня 2014 р., звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 31 грудня 2013 року, звіту про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2013 рік та консолідованого звіту про власний капітал за 2013 рік.
Враховуючи наведене, заявник вважає, що сума заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. у справі № 910/19667/13 на даний час, а саме: 645627,42 грн. основного боргу, 4422,83 грн. 3 % річних, 19813,28 грн. пені, 37806,34 грн. штрафу та 14376,65 грн. судового збору, є значною та її негайне стягнення поставить під загрозу фінансову стабільність та нормальне функціонування підприємства заявника, яке є найбільшим підприємством газової галузі економіки України, ускладнить виконання покладених на підприємство заявника стратегічних завдань забезпечення безперебійного транспортування природного газу, ефективного функціонування та розвитку газового комплексу, задоволення потреб промислових та побутових споживачів.
Заявник також зазначив, що негайне виконання рішення суду по справі № 910/19667/13 може призвести до таких негативних наслідків, як вилучення грошових коштів з господарського обігу, виникнення дефіциту оборотних активів, зниження ділової активності підприємства заявника, неможливість здійснення своєчасних розрахунків за поточними господарськими зобов'язаннями, суттєве погіршення фінансово-економічного положення заявника.
На думку заявника, вищенаведені обставини щодо негативних наслідків для його підприємства у випадку негайного виконання рішення суду по справі № 910/19667/13 свідчать про наявність підстав для відстрочки виконання рішення суду строком на три роки.
Стягувач (позивач) проти задоволення заяви боржника про відстрочку виконання рішення суду заперечував, оскільки заявник не навів конкретних обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, а також, оскільки дані про фінансовий стан підприємства, наведені у заяві боржника про відстрочку виконання рішення суду, є відносними та неповними, у зв'язку з чим не свідчать про наявність конкретних обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим.
В свою чергу, як вважає стягувач, відстрочка виконання рішення суду поставить під загрозу можливість реального виконання судового рішення по справі № 910/19667/13 та сприятиме порушенню його законних прав та інтересів.
Стягувач також звернув увагу на те, що заявник не навів жодних доказів, що можуть підтвердити припинення через три роки існування тих обставин, якими на даний час обґрунтовується відстрочка виконання рішення суду.
Крім того стягувач зазначив, що оскільки відстрочка виконання рішення суду не зупиняє нарахування відсотків річних та інфляційних втрат, то в разі задоволення відповідної заяви про відстрочку сума боргу заявника лише збільшиться та посилиться загроза неможливості реального стягнення коштів на користь стягувача за рішенням суду по справі № 910/19667/13.
Крім того, стягувач зазначив, що його фінансовий стан також є тяжким. Так, в першому кварталі 2014 р. збиток підприємства стягувача склав 21,0 тис. грн., розмір поточної кредиторської заборгованості перед контрагентами становить 3339,8 тис. грн., а розмір дебіторської заборгованості контрагентів перед стягувачем становить 3811,8 тис. грн., що підтверджується копією фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (баланс на 31 березня 2014 р., звіт про фінансові результати за 1 квартал 2014 р.). З огляду на наведені показники, відстрочка виконання рішення суду позбавить стягувача можливості своєчасно сплатити власну кредиторську заборгованість та призведе до негативних наслідків для підприємства останнього.
Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" № 2314/6 від 28.03.2014 р. про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви з огляду на такі обставини.
Як зазначено у пункті 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (надалі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9), у застосуванні приписів статті 121 ГПК господарським судам необхідно мати на увазі таке.
Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом (п.п. 7.1 п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9).
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом (п.п. 7.1.1 п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9).
Підставою, зокрема, для відстрочки, виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання, зокрема, про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення (п.п. 7.2 п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9).
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається з матеріалів справи № 910/19667/13, спір між сторонами за первісним позовом виник з приводу заборгованості Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (відповідач) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" (позивач) на підставі Договору № 1206000740 від 12.06.2012 р. (далі - Договір), при цьому саме на відповідача, як замовника надання послуг з монтажу, технічного обслуговування і ремонту електроустаткування н.в.і.у (Технічне обслуговування систем пожежовиявлення на об'єктах Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз"), був покладений обов'язок здійснити оплату за виконані роботи з монтажу, технічного обслуговування і ремонту електроустаткування на об'єктах Управління магістральних газопроводів "Черкаситрансгаз".
Укладення заявником Договору вважається здійсненням останнім підприємницькою діяльності як суб'єкта господарювання. Згідно статті 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення 718832,57 грн. задоволено повністю.
Додані до матеріалів справи копії платіжних доручень № 6812 та № 6817 від 27.12.2013 р. свідчать лише про часткове (в сумі 11162,70 грн.) погашення заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13, а наявна в матеріалах справи вищенаведена постанова про відкриття виконавчого провадження № 41966055 від 10.02.2014 р. свідчить про невиконання боржником в самостійному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13 в повному обсязі.
Здійснюючи розгляд заяви про відстрочку виконання рішення суду, судом враховано, що заявник (боржник) не навів конкретних обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Зокрема, доводи заявника про те, що його підприємство є складовою частиною нафтогазової галузі економіки України та пов'язані з цим обставини (на підприємство заявника покладені стратегічні завдання щодо забезпечення безперебійного транспортування природного газу, ефективного функціонування та розвитку газового комплексу, задоволення потреб промислових та побутових споживачів), не можна віднести до конкретних обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, а рівно такі обставини не можуть бути підставою для відстрочки виконання судового рішення.
Судом також враховано, що обов'язок сплати податків та обов'язкових зборів, а також своєчасної виплати заробітної плати працівникам є однаковим для всіх суб'єктів господарювання, до яких відноситься як боржник, так і стягувач. Отже, наведені обставини також не можуть бути підставою для відстрочки виконання судового рішення.
При цьому суд зазначає, що ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", як юридична особа та самостійний суб'єкт господарської діяльності, на власний ризик, з метою одержання прибутку уклало Договір з ТОВ "Компанія "Енергомонтаж", втім, в результаті порушення своїх зобов'язань по оплаті виконаних робіт за Договором, зобов'язано сплатити суму спірної заборгованості згідно рішення суду по справі № 910/19667/13. При цьому враховується вина саме відповідача (боржника) у виникненні спору за первісним позовом по справі № 910/19667/13.
Здійснюючи розгляд заяви про відстрочку виконання рішення суду, судом враховано, що заявник 08.05.2014 р. разом із письмовими поясненнями залучив до матеріалів справи копії службової записки за підписом директора департаменту економіки та фінансів ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", балансу (звіт про фінансовий стан) на 31 березня 2014 р., звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 31 грудня 2013 року, звіту про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2013 рік та консолідованого звіту про власний капітал за 2013 рік.
Однак, за відсутності безпосередньо у заяві про відстрочку виконання рішення суду, а рівно і в письмових поясненнях, поданих через відділ діловодства суду 08.05.2014 р., відповідних роз'яснень до вищевказаних службової записки, балансу на 31.03.2014 р., звіту про фінансові результати за 31.12.2013 р., звіту про рух грошових коштів за 2013 рік, консолідованого звіту про власний капітал за 2013 рік, до того ж підтверджених належними доказами, суд не може дійти однозначного висновку про збитковість господарської діяльності боржника, що ускладнює виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13 або робить його виконання неможливим.
Інших доказів (наприклад, договорів з третіми особами з відповідними актами звірки взаєморозрахунків, кредитних договорів з відповідними виписками про стан кредитної заборгованості, банківських довідок про відсутність коштів на банківських рахунках, власних підтверджень (довідок) про відсутність майна, тощо) на підтвердження наявності дійсно виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13 або роблять таке виконання неможливим, та які можуть бути підставою для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду заявником фактично не зазначено, а рівно доказово не підтверджено.
В той же час, з урахуванням наданих господарським судам роз'яснень у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9, суд, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13, враховує матеріальні інтереси та фінансовий стан не тільки боржника (заявника), а й стягувача, права якого як суб'єкта господарської діяльності можуть бути порушені у зв'язку із відстрочкою виконання рішення суду. При цьому додана стягувачем до матеріалів справи копія фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (баланс на 31 березня 2014 р., звіт про фінансові результати за 1 квартал 2014 р.) з урахуванням відповідних роз'яснень до цього звіту, наведених стягувачем у запереченнях проти заяви про відстрочку виконання рішення суду, підтверджує, що в першому кварталі 2014 р. збиток підприємства стягувача склав 21,0 тис. грн., розмір поточної кредиторської заборгованості перед контрагентами становить 3339,8 тис. грн., а розмір дебіторської заборгованості контрагентів перед стягувачем становить 3811,8 тис. грн. В свою чергу, наведені показники свідчать, що відстрочка виконання рішення суду (до того ж на досить тривалий запропонований заявником трирічний період) позбавить стягувача можливості своєчасно сплачувати власну кредиторську заборгованість, що призведе до негативних наслідків для підприємства стягувача та сприятиме порушенню його законних прав та інтересів.
Суд також враховує, що заявником ані у тексті заяви про відстрочку виконання рішення суду, ані в судовому засіданні 12.05.2014 р., не вказано та не подано відповідних доказів щодо об'єктивних підстав для покращення фінансового стану підприємства заявника та реальної можливості здійснення ним сплати заборгованості після закінчення запропонованого заявником трирічного періоду відстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13.
Більш того, враховуючи приписи підпунктів 7.1, 7.2 пункту 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", суд погоджується з доводами стягувача про те, що оскільки відстрочка виконання рішення суду не зупиняє нарахування відсотків річних та інфляційних втрат, то в разі задоволення відповідної заяви про відстрочку сума боргу заявника лише збільшиться, у зв'язку з чим збільшиться ймовірність неможливості виконання рішення суду по справі № 910/19667/13.
Так, у п.п. 7.1 п. 7 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 зазначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Згідно п.п. 7.2. п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 вбачається, що наведене стосується й випадків здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника (стаття 121 ГПК), оскільки під час таких відстрочки чи розстрочки або зміни інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини другої статті 625 ЦК України.
Тож за наведених обставин, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" № 2314/6 від 28.03.2014 р. про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13 та відмову в задоволенні останньої, запобігаючи одночасно ще більшому порушенню прав та охоронюваних законом інтересів стягувача (позивача).
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві (ч. 1 ст. 67 ГПК України).
Враховуючи, що в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13 відмовлено, суд у зв'язку з цим прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Енергомонтаж" про забезпечення позову при відстрочці виконання рішення суду.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 66, 67, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" № 2314/6 від 28.03.2014 р. про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. по справі № 910/19667/13 відхилити.
2. Ухвала направляється сторонам у справі з урахуванням ст. 87 ГПК України, положень п.п. 3.18 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Суддя О.В. Гумега