ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/6072/14 12.05.14
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "Альфа-Гарант"
до приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"
про стягнення 10 581,09 грн.
Представники сторін:
від позивача: Ліповуз Д.І. - представник за довіреністю № 01/340-207 від 05.03.2014 року;
від відповідача: Чайка О.В. - представник за довіреністю № 166/2014 від 03.02.2014 року.
встановив :
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "Альфа-Гарант" до приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" про стягнення 10 581,09 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.11.2012 трапилась дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля HYUNDAI іх 35, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4.
Транспортний засіб HYUNDAI іх 35, д.н.з. НОМЕР_3, був застрахований по договору добровільного страхування транспортних засобів № 06-R/01-012-01034 від 12.07.2012 року в ТДВ СК «Альфа-Гарант».
Позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 10 250,00 грн.
Цивільну відповідальність винуватця ДТП застраховано у відповідача.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.04.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.05.2014 року.
12.05.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 08.04.2014 року.
Представник відповідача виконав вимоги ухвали суду від 08.04.2014 року.
В судовому засіданні 12.056.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.12.2012 року справа №0818/13513/2012, провадження №3/0818/2368/2012, 30.11.2012 року о 09-05 год. водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем ВАЗ 2108, д.н. НОМЕР_4, на 3385 км + 800 м а/д Харків-Сімферополь не вибрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Хюндай д.н. НОМЕР_3, чим порушив вимоги п.12.1 ПДР.
Вищевказаною постановою, ОСОБА_5 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення вигляді штрафу у розмірі 340 грн. у доход держави.
Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави №06-R/01-012-01034 від 12.07.2012 року, укладеного між товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "Альфа-Гарант" та ОСОБА_4, застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом: HYUNDAI іх 35, д.н.з. НОМЕР_3.
Відповідно до звіту №1331 від 19.12.2012 року матеріальний збиток, завданий власнику ТЗ HYUNDAI іх 35, д.н.з. НОМЕР_3, внаслідок його пошкодження при ДТП складає 15 583,97 грн.
Угодою між позивачем та ОСОБА_4 сторони погодили, що сума страхового відшкодування за страховим випадком, що стався 30.11.2012р. буде визначено відповідно до умов договору страхування (з врахуванням експлуатаційного зносу деталей, що підлягають зміні, за мінусом безумовної франшизи) та складатиме 10 250,00 грн.
Згідно з страховим актом № СТ/12/0694 від 06.02.2013 року позивачем вирішено виплати страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 10 250,00 грн.
Позивачем було сплачено страхове відшкодування в розмірі 10 250,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №292 від 01.03.2013 року.
Згідно з ч.1 статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно статті 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Цивільна відповідальність власника транспортного засобу автомобіля «ВАЗ-2108», д.н. НОМЕР_4, застрахована приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/3319961 (строк дії з 11.09.2012 року до 10.09.2013 року).
Так, до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Для врегулювання спору мирним шляхом позивачем надано відповідачу регресну вимогу №03/804 від 25.04.2013 року в розмірі 10 250,00 грн., отримана останнім 29.04.2013 року за вх.. №2632.
У встановлений строк позивачу не було виплачено страхове відшкодування.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Пунктом 2 полісу № АВ/3319961 передбачено, що франшиза складає 510,00 грн.
Таким чином, відповідно до вищевикладеного вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 510,00 грн. (франшиза) в порядку регресу визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача 9 740,00 грн. (10 250,00 грн. (розмір виплаченого страхового відшкодування) - 510,00 грн. (франшиза)) страхового відшкодування в порядку регресу.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 9 740,00 грн. в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що необхідно не враховувати суму податку на додану вартість у розмірі 2 597,33 грн. у складі страхового відшкодування, та зазначає наступне.
За змістом глави 82 Цивільного кодексу України з урахуванням статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодування шкоди, яка виникла з деліктних відносин, спрямовано на виплату коштів, необхідних для виправлення пошкодженої речі.
При цьому, системний аналіз положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не ставить в залежність проведення страхового відшкодування від фактичного відновлення потерпілим чи іншою особою пошкодженого майна, що за змістом статті 319 Цивільного кодексу України є його правом, а не обов'язком. Тобто, потерпілий може замовити ремонт пошкодженого транспортного засобу після виплати страхового відшкодування у будь-якої особи (як платника податку на додану вартість, так і не платника цього податку).
Таким чином, підстави для визначення розміру відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування податку на додану вартість у суду відсутні.
Винятком з наведеного є внесені згідно Закону України від 05.07.2012 р. №5090-VI зміни до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за змістом яких якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Згідно із частинами 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 05.07.2012 р. №5090-VI цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім підпунктів 13-21 пункту 2 розділу І цього Закону, які набирають чинності через шість місяців з дня опублікування цього Закону. Норми цього Закону не застосовуються до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, при вирішенні питань щодо суми відшкодування на суму податку на додану вартість на вартість робіт та матеріалів слід враховувати, що наведене правило підлягає застосуванню у випадку наявності одночасного існування двох обставин, а саме: укладення полісу ОСЦПВВНТЗ після 05.11.2012р. та настання дорожньо-транспортної пригоди після 05.02.2013р.
А як вбачається з матеріалів справи поліс № АВ/3319961 укладений 11.09.2012 року.
Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 208,09 грн. та індекс інфляції в розмірі 123,00 грн.
Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок трьох процентів річних:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
974030.07.2013 - 02.04.20142473 %197,74
Розрахунок індексу інфляції:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
30.07.2013 - 28.02.201497401.012116,929856,92
Таким чином, за перерахунком суду 3% річних становлять 197,74 грн. та індекс інфляції 116,92 грн. та підлягають задоволенню.
Вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 10,35 грн. та індексу інфляції в розмірі 6,08 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, будинок 33-37, ідентифікаційний код 19411125) на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 9 740 (дев'ять тисяч сімсот сорок) грн. 00 коп., три проценти річних в розмірі 197 (сто дев'яносто сім) грн. 74 коп., індекс інфляції в розмірі 116 (сто шістнадцять) грн. 92 коп. та судовий збір в розмірі 1 736 (одна тисяча сімсот тридцять шість) грн. 02 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 14.05.2014 року.
Суддя С.М.Мудри