ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/2898/14 07.05.14
За позовомЗаступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві
доПриватного акціонерного товариства «Київмлин»
простягнення 168 091,37 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Кульчицька О.М.
від відповідача:не з'явився
прокурор:Корженко І.Ю.
Заступник прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київмлин» (надалі - «Товариство») про стягнення 168 091,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснює свою господарську діяльність з порушенням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у зв'язку з чим прокурор вказує на завдання державі шкоди в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на загальну суму 168 091,37 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.03.2014 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. розгляд справи відкладено до 16.04.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача.
16.04.2014 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з огляду на те, що допущені ним порушення сталися за відсутності його вини, а також вказував на неправомірність здійсненого розрахунку завданих збитків.
В судовому засіданні 16.04.2014 р. судом оголошувалась перерва до 07.05.2014 р.
Представники позивача та прокурор в судове засідання з'явилися, надали документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги прокурора підтримали та просили задовольнити їх повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, подав через відділ діловодства клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із встановленням на підприємстві 07.05.2014 р. вихідного дня.
Судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на те, що відповідач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва власних інтересів.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Державною екологічною інспекцією у м. Києві у період з 10.01.2013 р. по 23.01.2013 р. та з 28.03.2013 р. по 05.04.2013 р. було проведено перевірки дотримання Товариством вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.
Під час проведення перевірок державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у м. Києві було складено акти перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, якими, зокрема, встановлено, що Товариство не має дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин.
24.01.2013 р. та 05.04.2013 р. Державною екологічною інспекцією було видано Товариству приписи №05/24п та №05/289п відповідно про усунення порушень вимог законодавства України.
Крім того, 06.12.2013 р. Державною екологічною інспекцією у м. Києві було складено протокол про адміністративне правопорушення №003863 відносно інженера з охорони навколишнього середовища Товариства, та постанову про накладення адміністративного штрафу №003863 у зв'язку з невиконанням вимог припису №05/289п від 05.04.2013 р., а саме: не отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Спір у справі виник у зв'язку із недотриманням, на думку прокурора, відповідачем нормативів викидів забруднюючих речовин в повітря, у зв'язку з чим прокурор вказує на заподіяння шкоди державі на загальну суму 168 091,37 грн.
Статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Статтею 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Як вбачається із матеріалів справи, Товариство у період з 25.12.2012 р. по 31.10.2013 р. здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, передбаченого ч. 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», що підтверджується актами Державної екологічної інспекції у м. Києві перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №05/44а від 23.01.2013 р. та №05/429а від 05.04.2013 р.
24.01.2013 р. та 05.04.2013 р. Державною екологічною інспекцією було видано Товариству приписи №05/24п та №05/289п відповідно про усунення порушень вимог законодавства України, виявлених під час проведення таких перевірок.
За змістом ст. 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.
Матеріалами справи підтверджується факт не усунення Товариством вимог припису Державної екологічної інспекції у м. Києві №05/289п від 05.04.2013 р., зокрема, в частині вимоги про отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
06.12.2013 р. Державною екологічною інспекцією у м. Києві було складено протокол про адміністративне правопорушення №003863 відносно інженера з охорони навколишнього середовища Товариства, та постанову №003863 про накладення на нього адміністративного штрафу у розмірі 255,00 грн. у зв'язку з невиконанням вимог припису №05/289п від 05.04.2013 р.
Таким чином судом встановлено, що у період з 25.12.2012 р. по 31.10.2013 р. відповідачем було здійснено викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з перевищенням затверджених у дозволах нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано належним чином відповідачем.
При цьому, у зв'язку зі встановленням Державною екологічною інспекцією у м. Києві відповідних порушень, на уповноважену особу Товариства було накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 255,00 грн., який був повністю ним оплачений, що підтверджується квитанцією від 09.12.2013 р.
Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Твердження відповідача про те, що протягом спірного періоду ним вживались всі можливі дії, направлені на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, оскільки неможливість отримання такого дозволу була зумовлена наявністю недоліків документів, які подавалися самим Товариством до уповноважених органів, що підтверджується листами Державного управління ОНПС в м. Києві №06-07/383 від 25.02.2013 р., №06-07/1144 від 02.04.2013 р. та листами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища №064-12609 від 18.09.2013 р. та №064-14492).
Крім того, посилання відповідача на ліквідацію територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища та визначення нових органів, які будуть наділені повноваженнями на видачу дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, не приймається судом до уваги в якості доказу відсутності вини відповідача у порушенні приписів природоохоронного законодавства, оскільки здійснення Товариством наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбувалось у період з 25.12.2012 р. по 31.10.2013 р. (про що не заперечував представник відповідача в свої поясненнях), а зміни в органах управління, уповноважених на видачу відповідних дозволів, відбувалися у період з 13.03.2013 р. по 17.05.2013 р.
З огляду на викладене, відповідач здійснював в процесі своєї діяльності викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, а відтак суд приходить до висновку про виникнення у Товариства зобов'язання з відшкодування завданих державі збитків.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
За змістом пункту 1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. №639 (надалі - «Методика»), методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).
Згідно з п. 2.1.1 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, які перевищують затверджені граничнодопустимі викиди, установлені дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
При цьому, пунктом 2.2 Методики встановлено, що факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.
Відповідно до п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.
Суд відзначає, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва з урахуванням вимог Методики було здійснено розрахунок збитків, заподіяних Товариством в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 25.12.2012 р. по 31.10.2013 р., відповідно до якого сума збитків становить 168 091,37 грн.
При цьому, вказаний розрахунок був проведений державним інспектором на підставі довідки Товариства №4924 від 14.11.2013 р. про кількість годин роботи джерел викидів та середні масові витрати.
За таких обставин суд приходить до висновку, що розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря Товариством, був складений у відповідності до вимог чинного законодавства України, що спростовує твердження відповідача про зворотне.
Таким чином, відповідачем, з його вини, було вчинено протиправні дії - забруднення атмосферного повітря за відсутності відповідного дозволу, чим завдано шкоди державі у розмірі 168 091,37 грн., і між діями відповідача та заподіяними збитками наявний причинно-наслідковий зв'язок.
Викладені обставини свідчать про наявність всіх елементів правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення шкоди, а відтак свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог прокурора, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з Товариства збитків у розмірі 168 091,37 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно правомірності звернення прокурора з даним позовом суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно з п. 6 частини другої ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами, коли порушуються інтереси держави та участь у розгляді судами справ. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з п. 4.2 положення про Державну екологічну інспекцію у м. Києві, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №136 від 12.12.2011 р., вона здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства зокрема, про охорону атмосферного повітря.
В даному випадку інтереси держави полягають в захисті та охороні атмосферного повітря України, а тому враховуючи викладене, заступник прокурора Подільського району міста Києва правомірно згідно діючого законодавства звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві.
Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київмлин» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83; ідентифікаційний код 30523267) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4; ідентифікаційний код 37975277) шкоду, завдану порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, у розмірі 168 091 (сто шістдесят вісім тисяч дев'яносто одна) грн. 37 коп. Видати наказ.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київмлин» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83; ідентифікаційний код 30523267) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 361 (три тисячі шістдесят одна) грн. 83 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 12.05.2014 р.
Суддя В.П. Босий