31 травня 2006 року
м. Київ
Суддя Верховного Суду України Панталієнко П.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 29 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю, визнання ОСОБА_2 та її неповнолітньої дитини такими, що втратили право користування жилим приміщенням та виселення, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6, третя особа - Корнинська сільська рада Рівненського району, про визнання частково недійсним договору дарування будинку та свідоцтва про право власності на нього, визнання права власності на ½ частину цього будинку та поділ його в натурі,
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 9 грудня 2005 року позов ОСОБА_1. задоволено. ОСОБА_2, ОСОБА_4 зобов'язано не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні будинковолодінням АДРЕСА_1. ОСОБА_2 та її неповнолітню дитину, ОСОБА_6 визнано такими, що втратили право користування та виселено зі спірного будинку. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 29 березня 2006 року вищевказане рішення скасовано. ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено. Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 та договір дарування ½ частини спірного будинковолодіння укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1. Визнано право власності на ½ частину спірного будинковолодіння за ОСОБА_2., ОСОБА_6., ОСОБА_7. та виділено їм в натурі згідно з першим варіантом будівельно-технічної експертизи: підсобну 1-8, частину коридору 1-1, жилі кімнати 1-6, 1-7, ½ частину підвалу “Пд/а», вхідні сходи “а1», гараж “В», ½ частину вбиральні “в», ½ частину огорожі №1, а всього на суму 43439 грн., що становить 51/100 частину будинковолодіння. ОСОБА_1 виділено: частину коридору 1-1, жилі кімнати 1-4, 1-5, кухню 1-3, ванну кімнату 1-2, ½ частину підвалу “Пд/а», сарай-літню кухню “Б», ½ частину вбиральні “в», ½ частину огорожі №1, а всього на суму 40935 грн., що становить 49/100 частин будинковолодіння. На користь ОСОБА_1. стягнуто 1252 грн. грошової компенсації різниці в долях. Зобов'язано ОСОБА_2 закласти дверні прорізи №№ 1,2,3, влаштувати вхід з приміщення 1-8 в приміщення 1-7, з приміщення 1-7 в приміщення 1-6. ОСОБА_1 зобов'язано влаштувати перегородку в коридорі 1-1 та в підвалі “Пд/а», влаштувати вхід з двору в приміщення 1-1, з приміщення 1-1 в приміщення 1-3, з приміщення 1-3 в приміщення 1-4, влаштувати вхідні сходи в приміщенні 1-1 і вхід в частину підвалу “Пд/а». З ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 стягнуто витрати понесені нею по сплаті державного мита в сумі 451 грн., за проведення будівельно-технічної експертизи - 260 грн., за надання правової допомоги адвоката - 600 грн., а на користь держави стягнуто 226 грн. державного мита.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваного судового рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Керуючись п. 5 ч. 3, ч. 5 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження у даній справі.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити ОСОБА_1.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду України П.В. Панталієнко