"10" січня 2007 р.
Справа № 9/353/05-НР
м. Миколаїв
за позовом: Незалежної церкви християн віри євангельської «Віфанія», 54029, м.Миколаїв, вул. Бутоми 1/1
до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажкомерц», 54017, м.Миколаїв, вул. Московська,55
2) Державної митної служби України Миколаївської області, 54017, м. Миколаїв, вул.Московська,57
про: визнання недійсними провочинів
Суддя Фролов В.Д.
Від позивача: повноважний представник не з'явився.
Від відповідача: Котова Ю.Ю.
Незалежна церква християн віри євангельської «Віфанія» звернулась до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсними провочинів № 6 та 7 від 03.02.2005р. до товариства з обмеженою відповідальністю «Вантажкомерц» та Державної митної служби України Миколаївської області.
Справа направлена на новий розгляд Вищим господарським судом для з'ясування вказаних у постанові від 24.10.2006р. обставин щодо наявності чи відсутності наступного схвалення оспорюваних правочинів позивачем, від імені якого їх було підписано громадянином Орловим С.В. Відповідно до статті 111-12 вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
При розгляді справи здійснювалась технічна фіксація судового процесу. 25 грудня судом оголошено перерву в засіданні до 10 січня 2007 року на 12 год. 40 хв. Позивач в судове засідання не з'явився, 29 грудня 2006р. надав уточнення позовних вимог та просить суд визнати недійсними письмові договори № 6, 7 від 03.02.2005р. на платне збереження гуманітарного вантажу та зупинити стягнення на підставі виконавчого документу до закінчення розгляду справи.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги заперечує у повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, господарський суд встановив:
Позивач звертався до першого відповідача листом № 21 від 16.03.2005р.(а.с. 22), в якому зазначив, що товар, який передавався на зберігання на склад тимчасового зберігання не мав статусу гуманітарної допомоги та просив першого відповідача на момент видачі її декларацій видати вантаж, що був розмішений на складі тимчасового зберігання. 21 березня 2005 року позивачу були видані декларації, в яких він зазначався одержувачем вантажу, який зберігався на складі першого відповідача. 22 березня 2005 року вантаж виданий позивачу за видатковими накладними № 24 та № 25 від 23.03.2005р. (а.с. 23, 24), довіреностями ЯИК №570518 та ЯИК №570517 (а.с. 25, 26). Також підписано акт прийому-передачі виконаних послуг від 22.03.2005р. (а.с. 27).
Вищезазначене свідчить про вчинення позивачем дій по прийняттю до виконання договорів, тобто схвалення оспорюваних правочинів позивачем шляхом вчинення вказаних дій.
Також факт прийняття до виконання договорів підтверджується судовими рішеннями. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.06.2005р. по справі 15/244 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2005р. (а.с. 151-153) стягнено з позивача на користь першого відповідача вартість отриманих послуг за зберігання вантажу відповідно до договорів № 6, 7 від 03.02.2005р. у розмірі 9600,00 грн. Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Стаття 241 Цивільного кодексу України передбачає, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Також необхідно прийняти до уваги роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» зазначено: «Наступне схвалення юридичною особою угод, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її до виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін..). У такому випадку вимога про визнання угоди недійсною з мотивів відсутності належних повноважень представника на укладення угоди задоволенню не підлягає.»
Після всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин, які зазначені для обов'язкового розгляду Вищим господарським судом, суд дійшов висновку, що у позові необхідно відмовити повністю.
Зважаючи на наведене, на підставі ст. 241 ЦК України, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
Відмовити у позові повністю.
Суддя
В.Д.Фролов