"13" травня 2014 р.Справа № 916/167/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Мирошниченко М.А.,
суддів: Головей В.М. та Шевченко В.В.
(Склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями та розпорядження голови суду № 587 від 09.04.2014 р.)
при секретарі судового засідання - Оксенюк О.М.
за участю представників :
ДП "Адміністрація морських портів України" - Карабанов С.В. (на підставі довіреності),
ТОВ "Вяртсіля Україна" - Мартенюк О.В. (на підставі довіреності),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вяртсіля України" на рішення господарського суду Одеської області від 18.03.2014 р. по справі № 916/167/14 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вяртсіля Україна" про стягнення 46 196,73 грн.
21.01.2014 р. у господарському суді Одеської області Казенним підприємством «Морською пошуково-рятувальною службою» (далі позивач) пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вяртсіля Україна" (далі відповідач) про стягнення 46 196,73 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем вимог укладеного між сторонами договору на виконання робіт № 280 від 29.10.2012 р. (далі договір) щодо здійснення комплексу вимірювальних та контрольно-діагностичних робіт з метою виявлення причин підвищення температури вихлопних газів під час експлуатації головних двигунів марки 8R22 HFD WARTSILA (сер. № 3890, 3889), встановлених на сс "Александр Охрименко", включаючи допоміжне обладнання та системи, згідно умов договору. (а.с. 2-5).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.01.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі. (а.с.1).
31.01.2014 р. до місцевого господарського суду позивач надав заяву про заміну сторони на її правонаступника, в який зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 584 від 14.08.2013 р. та Наказу Міністерства інфраструктури України № 665 від 05.09.2013 р., здійснено реорганізацію Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" шляхом його приєднання до державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та створено відокремлений підрозділ - філію "Морська пошуково-рятувальна служба" державного підприємства "Адміністрація морських портів України". За таких обставин, на підставі ст. 25 ГПК України позивач просив суд замінити позивача у справі - Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" на його правонаступника - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі позивач). (а.с. 59-60)
Ухвалою суду від 13.02.2014 р. здійснено зміну позивача у справі Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" на його правонаступника - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі позивач або ДП "Адміністрація морських портів України"). (а.с. 130)
13.02.2014 р. не погоджуючись з вимогами викладеними у позовній заяві відповідач до місцевого господарського суду надав відзив, в якому зазначив, що 13.12.2012 р. відповідач надав акт виконаних робіт по договору та копії документів, які підтверджують вартість витрат сервісних спеціалістів відповідача у відповідності до п. п. 2.3.1., 2.3.2 договору та витрати відповідача, передбачені п. 2.3.3. договору. Відповідач зазначає, що позивач факт отримання акту визнає, про що зазначено у позові. У визначений договором строк, відповідач жодних претензій від позивача щодо виконаних робіт не отримував.
Також відповідач, зазначив, що твердження позивача про те, що відповідачем не було надано належних доказів, що підтверджують понесень останнім витрати на відрядження, проживання та проїзд спеціалістів ТОВ «АББ» не відповідає дійсності та спростовується у позовній заяві. (а.с. 80-84).
04.03.2014 р. позивач надав до місцевого господарського суду надав заперечення на відзив до позовної заяви, в яких зазначив, що зауваження акт виконаних робіт від 22.11.2012 р. були направлені на адресу відповідача, крім того в подальшому позивач також направляв на адресу відповідача інші листи. Позивач зазначає, що вартість витрат погоджено попередньо, про що зазначено в п. 2.1 договору, а остаточна вартість виконаних підрядником робіт зазначається на підставі акту прийому-здачі виконаних робіт до якого мають бути додані завірені печаткою відповідача документи, що підтверджують вартість проїзду, проживання, інші витрати, пов'язанні з відрядженням працівників відповідача та спеціалістів, залучених з інших країн (п.п. 2.3.3, 2.5, 2.5.2 договору). Щодо доводів відповідача стосовно неможливості надання доказів користування таксі у зв'язку із ненаданням останнім відповідних квитанцій, то позивач послався на п. 2.5 Інструкції про застосування електронних таксометрів, які внесені до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем, при розрахунку за послуги таксі та видачі пасажирам чеків, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 13.08.1998 р. № 320. (а.с. 165-166)
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.03.2014 р. (повний текст складено та підписано суддею Рогою Н.В. 24.03.2014 р.) позовні вимоги, задоволено повністю. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 46196,73 грн. зайво сплачених коштів та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору.
Обґрунтовуючи це рішення місцевий суд зазначив, що відповідачем у справі не підтверджено у порядку, передбаченому умовами Договору № 280 від 29.10.2012 р. витрати у загальній сумі 46 196 грн. 73 коп., а відтак ці грошові кошті відповідно до приписів ст..1212 ЦК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача (а.с. 213-216).
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у який просить це рішення скасувати, та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю за їх безпідставністю та недоведеністю.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначив ті ж самі доводи, що і у відзиві на позовну заяву.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.05.2014 р. о 10:30, про що всі сторони були належним чином повідомлені.
У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.
Представник скаржника (відповідача) в усних поясненнях наданих суду просив суд задовольнити його скаргу, скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове яким відмовити в задоволенні позову.
Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив суд залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду без змін..
Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.
Заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї, дослідивши фактичні обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, та ці обставини дослідив місцевий господарський суд, 29 жовтня 2012 р. між Казенним підприємством "Морська пошуково-рятувальна служба", правонаступником якого є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (за договором Замовник) та ТОВ "Вяртсіля Україна" (за договором Підрядник) був укладений Договір № 280 на виконання робіт, згідно якого Замовник доручає та оплачує, а Підрядник зобов'язується здійснити комплекс вимірювальних та контрольно-діагностичних робіт з метою виявлення причин підвищення температури вихлопних газів під час експлуатації головних двигунів марки 8R22 HFD WARTSILA (сер. №3890,3889), встановлених на сс "Александр Охрименко", включаючи допоміжне обладнання та системи, згідно умов цього Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору сторони домовилися, що попередня вартість робіт по Договору складає 134 574 грн. 79 коп. (з ПДВ). За умовами п. 2.3 Договору у вартість робіт по Договору включається: вартість робіт, виконаних працівниками Підрядника, яка визначається шляхом помноження кількості відпрацьованих працівниками Підрядника часів, на вартість одного часу роботи, згідно Прейскуранту цін на сервісні роботи (додаток №2); вартість робіт спеціалістів компанії Підрядника з інших держав або третіх осіб, залучених Підрядником з метою належного виконання робіт по Договору; вартість проїзду, витрати на переліт, проживання та інші витрати на відрядження як працівників, так і спеціалістів компанії "Вяртсіля" із інших держав або третіх осіб, залучених Підрядником; вартість матеріалів та виробів, що використовуються підрядником для виконання робіт за цим Договором.
Згідно п. 2.4. Договору перед початком робіт Замовник, згідно рахунку Підрядника, перераховує йому аванс у розмірі 100% попередньої вартості робіт.
За умовами п. 2.5 Договору кінцева вартість фактично виконаних Підрядником робіт визначається на підставі Акту приймання-здачі виконаних робіт, до якого мають бути додатні, узгоджені з уповноваженим представником Замовника та засвідчені печаткою Підрядника документи, а саме: розрахунок вартості робіт сервісних спеціалістів Підрядника, виконаних відповідно до п. 2.3.1 та п. 2.3.2 Договору; документи, що підтверджують вартість проїзду, проживання та інші витрати на відрядження, передбачені п. 2.3.3 Договору; вартість матеріалів та виробів, що використовувалися Підрядником в процесі виконання робіт за цим Договором відповідно до п. 2.3.4 Договору.
Сторони умовами Договору встановили, що впродовж трьох робочих днів з моменту наданні підрядником акту приймання-передачі виконаних робіт замовник перевіряє відповідність об'єму робіт, зазначених в акті, фактично виконаних робіт, а також умовами цього договору, якість та строки виконання робіт. У випадку відсутності претензій замовник підписує акт приймання-здачі виконаних робіт, який підтверджує приймання у підрядника виконаних робіт. (п. 6.3 Договору). Пунктом 6.4 Договору встановлено, що при наявності у замовника претензій , замовник викладає їх у письмовому виді та передає підряднику, який повинен в продовж одного робочого дня їх розглянути та усунути в обумовлений замовником строк.
Змістовний аналіз умов вказаного договору надає можливість зробити висновок, що цей договір за своєю правовою природою є договором на виконання підрядних робіт і відповідно взаємовідносини строк за цім договором, поряд з його умовами, також регулюються як загальними нормами зобов'язального права так і спеціальними нормами які регулюють відносини по договорам підряду на виконання робіт - гл.61 ЦК України.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору відповідач виставив позивачу рахунок на сплату 100% авансування робіт (а.с. 21-22),а позивач здійснив 100% авансування, сплативши на р/р відповідача 134 574,79 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 901 від 01.11.2012 р. (а.с. 150)
Колегія суддів також встановила та це встановив місцевий господарський суд, що в матеріалах справи наявний наданий суду позивачем акт приймання-здачі виконаних робіт, підписаний з боку підрядника його генеральним директором та скріплений печаткою цього підприємства з вказівкою щодо дати його підписання - 22.11.2012 р., однак і не підписаний замовником, в якому (акті) визначено кінцеву вартість фактично виконаних підрядником робіт в сумі 134 574,79 грн., яка співпадає з сумою перерахованих позивачем (замовником) відповідачу (підряднику) грошових коштів платіжним дорученням № 901 від 01.11.2012 р. (а.с.29)
При цьому колегія суддів звертає увагу, що у вказаному акті зазначено що його складено на виконання іншого договору, а саме Договору WUA - MARS 001/2012 від 10.10.2012 р., а не договору № 280 від 29.10.2012 р., повернення грошових коштів за яким є предметом цього спору.
Проте враховуючи зміст вказаного акту (назву об'єкту, перелік робіт та їх вартість), а також пояснення сторін по цьому акту колегія суддів робить висновок, що цей акт складено саме на виконання договору №280 від 29.10.2012 р. і назва іншого договору вказана помилково.
З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2012 р. підрядник листом № 95 направив замовнику вищевказаний акт з додатками (сервісний звіт, табель обліку робочого часу спеціалістів АВВ, табель обліку робочого часу спеціалістів ТОВ "Вяртсіля Україна", розрахунок вартості робіт спеціалістів ТОВ "Вяртсіля Україна", розрахунок вартості робіт спеціалістів ТОВ „АББ", вартість проїзду, проживання та інших витрат на відрядження спеціалістів ТОВ „АББ", вартість проїзду, проживання та інших витрат на відрядження спеціалістів ТОВ "Вяртсіля Україна") , який (лист) замовник отримав 13.12.2012р.(а.с.30),
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що позивач відмовився від підписання акту приймання-здачі виконаних робіт та в порушення умов договору не направив відповідачу жодних претензій, щодо виконаних робіт за Договором, у визначений договором строк.
В матеріалах справи наявний лист від 19.12.2012 р., отриманий відповідачем 26.12.20012 р., з якого вбачається, що позивач повідомив ТОВ "Вяртсіля Україна" щодо невідповідності сервісного звіту умовам Договору та відсутність підстав для підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, а також зазначив, що недоліки, виявлені бухгалтерією позивача щодо документального підтвердження витрат ТОВ "Вяртсіля Україна" будуть надані пізніше (а.с.167-171).
Листом від 21.12.2012 р. (направленим позивачем 24.12.2012р. і отриманим відповідачем 04.01.2013 р.) позивач висловив відповідачу свої зауваження стосовно ненадання документів, у підтвердження вартості виконаних робіт та запропонував надати додаткові документи у підтвердження вартості робіт. (а.с. 172-176)
Листом від 24.12 2012 р. (а.с. 44-45) позивач повідомив відповідача про необхідність надання узгоджених з уповноваженим представником замовника та завірених печаткою підрядника документів, що підтверджують вартість проїзду, проживання та інші витрати на відрядження, передбачені п. 2.3.3 Договору; розрахунок вартості робіт сервісних фахівців підрядника.
Листом від 28.12.2012 р. (а.с. 184) позивач повідомив, що акт приймання-передачі виконаних робіт по Договору буде підписано лише після надання підтверджуючих документів.
Докази отримання зазначених листів відповідачем наявні у матеріалах справи, у зв'язку з чим безпідставним є посилання відповідача на необізнаність необхідності надання позивачеві належних документів у підтвердження витрат.
Також в матеріалах справи наявна претензія позивача № 19/13 від 19.06.2013 р. на адресу відповідача, у якій позивач з метою досудового врегулювання спору, запропонував відповідачу повернути надмірно сплачену суму у розмірі 46 196 грн. 73 коп., проте відповідь з боку відповідача не отримав. (а.с. 46-47)
Тобто з викладеного вбачаться та цей факт встановив місцевий господарський суд, що позивач частково не визнав понесених відповідачем витрат по виконанню умов Договору, оскільки вважає документально не підтвердженими витрати відповідача у сумі 46 196,73 грн., які складаються з коштів на відрядження, вартість проїзду та проживання спеціалістів ТОВ "АББ", що за даними відповідача , складаються з; витрат на авіа переліт - 15 502 грн. 74 коп., витрати на таксі - 3 401 грн. 75 коп., витрати на проживання у готелі - 6 000 грн., добові - 12 401 грн. 94 коп., переваження багажу - 683 грн. 60 коп.
Вищевказані листи позивача направлені на адресу відповідача, після отримання акту з додатками, на переконання колегії суддів за своїм змістом та суттю є претензіями та незгодою щодо підтвердження розміру понесених відповідачем витрат по виконанню умов Договору.
Порядок та умови приймання робіт за договором та пред'явлення претензій узгоджені сторонами у пункті 6 Договору.
Так п. 6.3. договору встановлено, що замовник у триденний строк з моменту надання підрядником акту прийому - здачі виконаних робіт і у разі будь-яких зауважень підписує цей акт.
Пунктом 6.4.Договору встановлено що при наявності претензій замовник викладає їх у письмовій формі та передає підряднику, який на протязі одного робочого дня зобов'язаний їх розглянути та усунути в узгоджений з замовником строк.
З змісту цих пунктів вбачається, що сторони узгодили в них строки підписання акту з боку замовника (три дні) та строки на протязі яких підрядник зобов'язаний розглянути зауваження замовника (один день), однак не визначили конкретних строків пред'явлення замовником претензій та не визначили, що у разі не направлення претензій у встановлений договором строк роботи слід вважати прийнятими у визначеному акті об'ємі та сумі, тобто не визначили наслідків не направлення претензій .
Проте п.10.1. Договору передбачено, що по всьому що передбачено цим договором сторони керуються діючим законодавством України а також Керуючим документом Корпорації Вяртсиля „ Вяртсиля-Загальні умови і положення - Сервісні роботи (211)" (Додаток №3), у разі якщо його положення не суперечать умовам договору та вимогам діючого законодавства України.
У п.3.1. Вяртсиля -Загальних умов і положень - Сервісні роботи (211), які є додатком №3 до Договору і згідно п.10.6 Договору його невід'ємною частиною, визначено, що сервісні роботи виконані підрядником у відповідності з контрактом вважаються прийнятими замовником, якщо замовник не сповістить підрядника о будь-яких невідповідностях на протязі трьох днів з дати закінчення виконання сервісних робіт.
З викладеного вбачається, що у розвиток умов приймання робіт визначених у п.6 Договору сторони узгодили конкретно визначений строк пред'явлення претензій відносно робіт та передбачили наслідки не пред'явлення претензій на протязі цього строку, а саме що роботи вважаються прийнятими.
Зазначені положення, на переконання колегії суддів, не суперечать умовам договору (навпаки уточнюють їх) та приписам чинного законодавства, а відтак повинні враховувати у взаємовідносинах сторін при вирішенні цього спору, а тому посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що ці положення суперечать умовам договору і не можуть враховувати у взаємовідносинах сторін не приймаються до уваги.
Як зазначалось вище з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав акт виконання робіт 13.12.2012 р. і відповідно п.6.4 договору з урахуванням п.3.1. Додатку № 3 мав право заявити претензію відносно даних зазначених в акті даних та своєї незгоди відносно вартості робіт (понесених підрядником витрат) на протязі трьох днів тобто по 16.12.2012 р. включно, а враховуючи , що вказана дата співпадала з вихідним днем, то до 17.12.2012 р. включно.
Однак перший лист (претензію) він направив відповідачу 19.12.2012 р., тобто з пропущенням встановленого строку, правовим наслідком чого згідно вищезазначених положень керуючого документу Корпорації Вяртсиля „Вяртсиля-Загальні умови і положення - Сервісні роботи (211)" (Додаток №3),які, як зазначалось вище, є невід'ємною частиною договору, є визнання факту приймання робіт без будь-яких заперечень та непогоджень з їх об'ємами, якістю, кількістю, в т.ч. в частині вартості робіт і понесених виконавцем витрат.
За таких обставин слід визнати, що роботи за договором були прийняті замовником (позивачем) у зазначених акті об'ємах та визначною вартістю, в т.ч. в частині витрат відповідача (підрядника) які оспорюються позивачем по цієї справі, а відтак відповідно до приписів абзацу другого частини першої статті 853 ЦК України він втратив право у подальшому посилатись на відступ від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що позивач не має правових підстав вимагати повернення йому відповідачем зазначеної в позові грошової суми.
Крім того колегія суддів не погоджується з доводами позивача та висновками місцевого суду, що відповідач не довів належними доказами понесені ним витрати на вказану в позові суму і що не узгоджував ці витрати з позивачем.
Наявні у справі копії документів, на переконання колегії суддів, свідчать, що відповідач поніс зазначені витрати на виконання умов Договору. Слід зазначити, що включення цих витрат до вартості робіт передбачена умовами договору та додатком №1 до нього, тобто вони були узгоджені з позивачем, а відтак повинні були ним відшкодовані відповідачу.
Якщо місцевий суд мав сумніви, що наданих відповідачем копій документів він мав можливість витребувати у відповідача їх оригінали для перевірки, що ним зроблено не було.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що місцевий суд стягуючи вказані грошові кошти послався в якості правової (юридичної) підстави цього стягнення на ст..1212 ЦК України, хоча позивач не посилався на цю норму в позові, а посилався лише на норми зобов'язального права, які регулюють обов'язковість виконання умов договорів та неналежність його виконання.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, на яку послався місцевий суд, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Однак згідно роз'ясненням насадним у Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК України, за І півріччя 2013 р., щодо спорів, що виникають із договорів про надання послуг, за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти : отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. (постанова Верховного Суду України від 22 січня 2013 р. у справі №3-69 гс 12).
Приймаючи до уваги, що вказані кошті були отримані відповідачем за виконання робіт за договором, тобто набуті за наявності правових підстав для цього, а Договір не було визнано недійсним та/або не розірвано в установленому законом порядку, то ці кошті не можуть бути витребувані згідно зі ст.1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд необґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення місцевого суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-105, ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду ,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вяртсіля України" - задовольнити .
2. Рішення господарського суду Одеської області від 18.03.2014 р. по справі № 916/167/14 скасувати.
3. Позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вяртсіля Україна" про стягнення 46 196,73 грн. - залишити без задоволення.
4. Витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
5. Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Морська пошуково-рятувальна служба" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вяртсіля України" -913 (дев'ятсот тринадцять грн.) грн. 50 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.
6. Зобов'язати господарський суд Одеської області видати наказ відповідно до пункту чотири резолютивної частини цієї постанови з зазначенням в ньому всіх необхідних реквізитів сторін.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 13.05.2014 р.
Головуючий: Мирошниченко М.А.
Судді: Головей В.М.
Шевченко В.В.