Справа № 815/2399/14
07 травня 2014 року м.Одеса
У залі судових засідань №29
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Харченко Ю.В.
При секретарі Кипаренко Н.Ю.
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 29.01.2014р. №134.
Від відповідача: Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області Кириленко А.В. - за довіреністю від 17.02.2014р. №2489/8/15-54-10-24.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2013р. №0002222203 щодо визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у загальному розмірі 155750,00грн., -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 23.12.2013р. №0002222203 щодо визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у загальному розмірі 155750,00грн., посилаючись на те, що підприємницьку діяльність здійснює на підставі договору відповідального зберігання, укладеного з ТОВ «МС 46» від 01.01.2013року №25 та договору доручення №831 від 01.06.2013року, укладеного з Громадською організацією «Спілка споживачів «Мегаспорт». При цьому, позивач зазначає, що жодний із вказаних договорів не передбачає переходу до неї права власності на товарно-матеріальні цінності. Також, за вказаними договорами передбачена винагорода повіреного, а відтак доходом позивача є сума отриманої винагороди. Позивач також зазначила, що оскільки в неї відсутнє право власності на товарно-матеріальні цінності та нормативно врегульовано право передачі третім особам товарно-матеріальних цінностей, отриманих за договором відповідального зберігання від 01.01.2013року №25, отримані від кінцевого споживача кошти не є її доходом і тому до книги обліку доходів вноситися не повинні.
Відповідач - Державна податкова інспекція у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 22.04.2014р. б/н), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.12.2013р. №0002222203 щодо визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у загальному розмірі 155750,00грн., оскільки ФОП ОСОБА_3 не оприбутковані у книзі обліку доходів готівкові кошти, які надійшли від продажу товарів згідно супровідної відомості від 20.11.2013р. на суму 31150грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004р. №637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005р. за №40/10320.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 20.11.2013р. на підставі направлень на перевірку від 20.11.2013р. №980, №981, ст.20, п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податковою кодексу України, Наказу про проведення фактичної перевірки від 18.11.2013р. №873, з метою здійснення контролю за дотримання порядку щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), головними державними ревізор-інспекторами відділу контролю за проведенням розрахункових операцій управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів в Одеській області Арнаут В.Г., та Шукаєвим Д.С. проведено фактичну перевірку господарської одиниці магазин «Мегаспорт», що розташований за адресою: АДРЕСА_1, суб'єкт господарювання ФОП ОСОБА_3
За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням Міндоходів в Одеській області складено Акт №206/15/32/22/03/НОМЕР_1 від 29.11.2013р. «Про результати фактичної перевірки», у висновках якого наголошено, що ФОП ОСОБА_3 не оприбутковано у книзі обліку доходів готівкові кошти, які надійшли від продажу товарів згідно супровідної відомості від 20.11.2013р. на суму 31150грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004р. №637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005р. за №40/10320.
На підставі складеного Акта перевірки №206/15/32/22/03/НОМЕР_1 від 29.11.2013р. ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області 23.12.2013р. винесено податкове повідомлення-рішення №0002222203 щодо визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у загальному розмірі 155750,00грн.
Не погодившись із означеним податковим повідомленням-рішенням від 23.12.2013р. №0002222203, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання його протиправним та скасування.
Так, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 23.12.2013р. №0002222203 щодо визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у загальному розмірі 155750,00грн., винесено податковим органом правомірно, ґрунтовно та з урахуванням положень чинного податкового законодавства, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, як встановлено судом та вбачаться з наявних у матеріалах справи документів, між ТОВ «МС 46» (Депонент) та ФОП ОСОБА_3 (Зберігач) 01.01.2013р. був укладений Договір відповідального зберігання №25, згідно з п.п.1.1-1.5 якого Депонент передає, а Зберігач приймає товарно-матеріальні цінності, в подальшому Манно, для відповідального зберігання та організації експозиції. Майно, яке передається буде зберігатись за наступною адресою: АДРЕСА_1. Сторони погоджуються з безумовним правом Депонента повернути назад все передане ним майно, незалежно від терміну зберігання та розірвати даний договір. Зберігач може передати майно третім особам тільки за письмовим розпорядженням Депонента, яке може бути за домовленістю сторін як в письмовій формі, так і в електронному вигляді. Зберігач та Депонент можуть виступати уповноваженими представниками один одного у взаємовідносинах з третіми особами з правом підпису за окремими розпорядженнями, а саме за довіреністю. Пунктом 4.1 даного Договору передбачено, що винагорода зберігача за даним договором визначається згідно актів виконаних робіт по мірі виконання таких робіт та послуг.
Також, судом з»ясовано та зазначено у Акті ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області №206/15/32/22/03/НОМЕР_1 від 29.11.2013р., що позивачем - ФОП ОСОБА_3 не оприбутковано у книзі обліку доходів готівкові кошти, які надійшли від продажу товарів згідно супровідної відомості до суми з готівковою виручкою від 20.11.2013р. №8081 на суму 31150грн.(а.с.48).
Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою врегульовано Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004року №637 (зі змінами та доповненнями), яке розроблено відповідно до ст.33 Закону України «Про Національний банк України»
Пунктом 1.2 означеного Положення визначено поняття: готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами; готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 «Про затвердження положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. №10/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Як з'ясовано судом та вбачається з наявного у матерілах справи Свідоцтва ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС, ФОП ОСОБА_3 є платником єдиного податку та перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
Статтею 291 Податкового кодексу України визначено, що правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно з п.291.4 ст.291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на шість груп платників єдиного податку.
Зокрема, до першої групи платників єдиного податку відносяться - фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150000 гривень;
До другої групи платників єдиного податку відносяться - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: - не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; - обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
До третьої групи платників єдиного податку відносяться - фізичні особи-підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; обсяг доходу не перевищує 3000000 гривень.
Обсяг доходу платника єдиного податку визначається відповідно до ст.292 Податкового кодексу України, якою встановлено, що доходом платника єдиного податку є для фізичної особи-підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Згідно з п.292.3 ст.292 Податкового кодексу України, до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.
Відповідно до п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України, платники єдиного податку, які обрали I, II та III групу, ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 статті 296 Кодексу шляхом щоденного відображення отриманих доходів за підсумками робочого дня у книзі обліку доходів.
Форма книги обліку доходів (для платників податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ) та форми книги обліку доходів та витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ, а також порядок їх ведення затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2011року №1637 «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядок їх ведення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2011року за №1534/20272, відповідно до п.4 якого у книзі відображається фактично отримана сума доходу від провадження діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом податкового (звітного) періоду записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у платника податку.
Пунктом 5 означеного Порядку визначено, що записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги).
Пунктом 6 визначено у якому порядку заповнюються відомості у графи Книги.
Відповідно до п.296.10 ст.296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої - третьої груп не застосовують реєстратори розрахункових операцій.
Загальні умови провадження торговельної діяльності суб'єктами оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, закладами ресторанного господарства, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування споживачів (покупців), які придбавають товари у підприємств, установ та організацій незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України визначено Порядком провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15.06.2006року (зі змінами та доповненнями), відповідно до п.22 якого розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.
Так, як встановлено судом та зазначено у письмових Поясненнях касира-продавця магазину ОСОБА_6 від 20.11.2013р., до її функціональних обов'язків входить здійснення взаєморозрахунку з клієнтами за товар. Грошові кошти за товар залишаються в касі магазину, за адресою АДРЕСА_1.
Також, відповідно до наявного у матеріалах справи Опису наявних готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків, магазин «Мегаспорт», розташований за адресою АДРЕСА_1, до опису включено готівкові кошти у сумі 18586,15грн., котрі отримано за реалізовані товари, станом на 20.11.2013р. 15год.40хв.
Таким чином з урахуванням наведенного, судом встановлено, що позивач - ФОП ОСОБА_3 отримавши від кінцевого споживача (особисто або через іншу уповноважену особу) грошові кошти, фактично здійснила продаж покупцю товару Експозиційної точки споживчої мережі «Мегаспорт», водночас у порушення п.2.6 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, п.4 Наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2011р. N1637 «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядок їх ведення», отримані від продажу товарів грошові кошти не відобразила у книзі обліку доходів у день їх фактичного надходження.
При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання позивача - ФОП ОСОБА_3 щодо відсутності факту продажу товару, т.я. його передачу кінцевому споживачу здійснено на підставі Договору відповідального зберігання №25 від 01.01.2013року, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч.1 ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Частиною 1 статті 944 ЦК України встановлено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Згідно з ч.1 ст.946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Як вбачається з п.1.4 Договору відповідального зберігання №25 від 01.01.2013року Зберігач може передати майно третім особам тільки за письмовим розпорядженням Депонента, яке може бути за домовленістю сторін як в письмовій формі, так і в електронному вигляді.
При цьому, як визначено ст.944 ЦК України, передача речі зберігачем іншій особі можлива лише у користування.
Натомість, як встановлено судом та не спростовано позивачем, передане позивачу на зберігання майно фактично передавалося ним у власність кінцевим споживачам, та відповідно сплачені останніми суми грошових коштів, фактично є оплатою за придбані у власність речі.
Отже, беручи до уваги, що товари придбавалися третіми особами для особистих потреб, позивач - ФОП ОСОБА_3 не мала можливості повернути товари поклажодавцеві, як того вимагає Договір відповідального зберігання №25 від 01.01.2013року.
Крім того, судом з»ясовано, що Договором відповідального зберігання №25 від 01.01.2013року, у порушення вимог ч.1 ст.946 ЦК України, не встановлено розмір плати за зберігання, як того вимагає закон, у зв'язку з чим у договорі відсутня одна з істотних його умов. Натомість, Договір містить посилання на акти виконаних робіт (п.4.1 Договору), хоча зберігання не є роботою, а є послугою.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що сторони укладеного Договору відповідального зберігання №25 від 01.01.2013року, не мали на меті укладання саме договору зберігання, відповідно до положень Глави 66 Цивільного кодексу України «Зберігання», а мали на меті передачу від ТОВ «МС 46» до ФОП ОСОБА_3 товару для його реалізації з метою отримання прибутку, у зв'язку з чим позивач, як платник єдиного податку, має право здійснювати як продаж товару, так і здійснювати діяльність посередника у торгівлі товарами широкого асортименту, і фактично здійснював таку діяльність з продажу товару Експозиційної точки споживчої мережі «Мегаспорт», що відповідає поняттю купівлі-продажу згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.
У зв'язку з чим, та відповідно до вимог п.2.6 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, п.4 Наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2011р. №1637 «Про затвердження форм книги обліку доходів і книги обліку доходів і витрат та порядок їх ведення», позивач - ФОП ОСОБА_3 зобов'язана була відображати господарські операції з продажу товарів у Книзі доходів за підсумками кожного робочого дня.
Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві та викладені усно повноважним представником у судових засіданнях в ході судового розгляду справи по суті.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.ч.1,4 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2013р. №0002222203 щодо визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у загальному розмірі 155750,00грн., не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже задоволенню не підлягають.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати по сплаті судового збору у сумі 315грн. 40коп. покладаються на позивача, відповідно до положень ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2013р. №0002222203 щодо визначення суми штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у загальному розмірі 155750,00грн., відмовити.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано судом 12 травня 2014 року.
Суддя Харченко Ю.В.