22 квітня 2014 р. Справа № 804/3593/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказу та стягнення суми, -
У березні 2014 року позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у званні старшого прапорщика. У період з 2004 року до 2012 року у нього на зберіганні перебувала електростанція ЕСД-20-ВО № 005821. Перед його звільненням у запас у 2012 році при її передачі на склад була виявлена недостача кабельної мережі до зазначеної електростанції. За цим фактом було проведено службове розслідування, а за його результатами командиром Військової частини НОМЕР_1 був виданий наказ № 949 від 13.08.2012 року про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі електротехнічного майна, яким його було притягнуто до повної матеріальної відповідальності та утримано з нього одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 11 929 грн. 50 коп. Позивач вважає вказаний наказ незаконним, а утримання на його підставі належних йому грошових коштів необґрунтованим, а тому просив суд:
-поновити строк звернення до адміністративного суду із вказаною позовною заявою;
-визнати неправомірними дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо видачі наказу № 949 від 13.08.2012 року про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі електротехнічного майна та утримання з нього грошового нарахування за цим наказом;
-визнати неправомірними дії посадових осіб військової частини НОМЕР_1 щодо утримання з нього грошового нарахування за наказом № 949 від 13.08.2012 року про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі електротехнічного майна;
-скасувати виданий командиром військової частини НОМЕР_1 наказ № 949 від 13.08.2012 року про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі електротехнічного майна, яким його було притягнуто до повної матеріальної відповідальності;
-стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь кошти в сумі 11 929 гр. 50 коп., утримані з нього одноразової грошової допомоги при звільненні згідно наказу № 949 від 13.08.2012 року, виданого командиром військової частини НОМЕР_1 , та судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача пред'явлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що надав суду всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог та не заперечував проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Відповідач в судове засідання в черговий раз свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, частина 6 статті 128 КАС України, надає суду можливості проводити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно з жовтня 1992 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , останнє звання старший прапорщик. Наказом командира Військової частини № 170 від 14.08.2012 року позивач був звільнений з військової служби. /а.с.10, 18/.
Як зазначає позивач у позовній заяві, у період з 2004 року до 2012 року у нього на зберіганні перебувала електростанція ЕСД-20-ВО № 005821. Перед його звільненням у запас у 2012 році при її передачі на склад була виявлена недостача кабельної мережі до зазначеної електростанції, а тому було проведено службове розслідування.
Так, відповідно до акту службового розслідування від 13.08.2012 року встановлено, що згідно рапорту тимчасово виконуючого обов'язки енергетика - начальника електротехнічної служби частини капітана ОСОБА_2 за вх. № 2021 від 23.07.2012 року під час передачі електростанції ЕСД-20-БО № 005821 старшим прапорщиком ОСОБА_1 на склад електротехнічного майна для розбракування на підставі наряду № 5/62 (на розбирання) було виявлено нестачу кабельної мережі електростанції ЕСД-20-ВО № 005821. З письмового пояснення старшого прапорщика ОСОБА_1 , стало відомо що в 2004 році, він прийняв на матеріальне зберігання електростанцію ЕСД-20-ВО № 005821, яка зберігалася в боксах 2 парашутно-десантного батальйону. Під час здачі посади виявилося, що відсутня кабельна мережа електростанції, дана нестача була відображена в акті технічного стану № 110. Згідно інвентаризаційного опису електротехнічних засобів за період з 2004 по 2012 рік, а також записів в книзі реєстрації документів електротехнічної служби в дійсності електростанція ЕСД-20-ВО № 005821 перебувала на матеріальному зберіганні у старшого прапорщика ОСОБА_1 /а.с.13-17/.
Судом також встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 949 від 13.08.2012 року про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі електротехнічного майна, згідно пункту 13 «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» за недостачу військового майна, переданого під звіт для зберігання, використання було притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 11 929,5 грн., старшину 4 самохідно-артилерійської батареї 2 самохідно-артилерійського дивізіону старшого прапорщика ОСОБА_1 та утримано з грошового забезпечення останнього суму в розмірі 11 929,5 грн. /а.с.11, 12/.
В подальшому, як зазначає позивач, з даним наказом він був ознайомлений 13.08.2012 року, але лише 25.10.2013 року після його письмового звернення до командира Військової частини НОМЕР_1 про видачу належним чином завірених копій документів, він отримав копії наказу та акту службового розслідування. Також, у відповідь на його заяву про видачу копій від 29.01.2014 року командиром Військової частини НОМЕР_1 позивачу відмовлено у видачі завіреної належним чином копії акту технічного стану № 110 від 23.07.2012 року, у якому згідно наказу № 949 від 13.08.2012 року було відображено нестачу. Відмова була мотивована тим, що екземпляр даного акту знаходиться у позивача, але це не є дійсністю, оскільки у нього є лише нерозбірлива ксерокопія тільки одного листа цього акту. Завіреної належним чином повної копії акту технічного стану № 110 від 23.07.2012 року він не отримував.
Таким чином суд, з метою захисту прав позивача та з метою дотримання необхідного балансу інтересів останнього, у відповідності до вимог статті 100 КАС України, поновлює строк звернення до адміністративного суду.
Позивач, пов'язує порушення своїх прав з діями відповідача щодо результатів службового розслідування за фактом виявлення нестачі електротехнічного майна та утримання з нього грошового нарахування та прийняття виданого командиром Військової частини НОМЕР_1 відповідного наказу № 949 від 13.08.2012 року.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
У відповідності до вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, як знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно статей 119, 120 Статуту - командир взводу (групи, башти) зобов'язаний стежити за наявністю і правильною експлуатацією, обслуговуванням і збереженням озброєння, техніки, спорядження, речового та іншого майна у взводі (групі, башті) і не менше ніж раз на два тижні особисто проводити їх огляд і перевірку наявності.
Постановою Верховної Ради України № 243 від 23 червня 1995 року «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» визначено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані відповідно до Конституції (Основного Закону) України та інших актів законодавства України зобов'язані бережливо ставитися до довірених їм озброєння, техніки та іншого військового майна, вживати заходів до запобігання шкоді.
Особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна, притягаються до матеріальної відповідальності.
Згідно пункту 13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.
В силу п.17 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Пунктом 19 цього Положення визначено, що розслідуванням повинно бути встановлено, якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду, умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди.
Згідно п.3 Положення - військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності:
а) заподіяння прямої дійсної шкоди;
б) протиправної їх поведінки;
в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;
г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія чи бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинене ним умисно чи з необережності.
Згідно п.19 Положення, розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.
У відповідності до п.21 Положення, у висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування заподіяної шкоди.
Так судом встановлено, що в період з 15 жовтня 2003 року по 09 лютого 2007 року, ОСОБА_1 , виконував обов'язки військової служби перебуваючи на посаді командира взводу 2 парашутно-десантного батальйону.
Як, вбачається з матеріалів службового розслідування, в 2004 році позивач прийняв на відповідальне зберігання електростанцію ЗСД-20 ВО в комплекті. Даний факт підтверджується актами інвентаризації інженерного майна та інженерних боєприпасів інженерної служби військової частини НОМЕР_1 за 2006 рік (вх. № 188 від 22.01.2007 року), за 2008 рік (вх. № 747 від 10.02.2009 року), за 2009 рік (вих. № 3460 від 14.12.2009 року) за 2010 та 2011 роки, а також відповідними відмітками в інвентаризаційних описах наявності та якісного стану електротехнічних засобів.
Згідно «Руководства по устройству и эксплуатации передвижной электрической станции ЗСД-20 - ВО», до складу станції входить комплект кабельної мережі і освітлювальних засобів. Кабельна мережа, освітлювальні засоби і ЗШ укладаються в дерев'яні ящики і брезентові мішки.
Факт наявності кабельної мережі під час приймання станції в 2004 році ОСОБА_1 підтверджується його особистими поясненнями, в яких зазначено, що «після того, як я описав її, командир 2 пдб підполковник Лосєв дав команду погрузити увесь ЗШ та кабельну мережу в УРАЛ 43202 та загнати його в бокси де знаходилась вся техніка 2 пдб. Кабельна мережа зберігалась в брезентових мішках. Я періодично перевіряв зовнішнім оглядом, мішки, як лежали так і лежать. Але коли прийшлось передавати посаду то виявилось, що в мішках замість кабелів знаходиться ганчір'я та брудна роба». /а.с.17/.
Таким чином, суд вважає, що нестача кабельної мережі з комплекту електростанції ЗСД - 20 ВО сталася внаслідок неналежного виконанням службових обов'язків щодо перевірки наявності військового майна переданого йому під звіт з боку позивача, що й було відображено в акті службового розслідування. З актом службового розслідування у встановленому порядку, 13.08.2012 року позивач був ознайомлений, який погодився з його висновками. /а.с.12 зв./.
У відповідності до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд вважає за можливе у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказу та стягнення суми відмовити, з викладених вище підстав. Суд, не дає оцінку діям відповідача щодо порядку проведення утримання з позивача грошового нарахування за наказом, оскільки виданий командиром Військової частини НОМЕР_1 наказ № 949 від 13.08.2012 року про результати службового розслідування за фактом виявлення нестачі електротехнічного майна, яким ОСОБА_1 було притягнуто до повної матеріальної відповідальності, є цілком законним та вірним.
Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 128, 158 - 163, 167 КАС України,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказу та стягнення суми - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Суддя Кучма К.С.