Справа№ 640/5157/14-к
н/п 1-кп/640/294/14
14.05.2014 року Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220490000484 від 31.01.2014 р., за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, холостого, освіта середньо-спеціальна, не працюючого, який зареєстрований та мешкає АДРЕСА_1 , раніше судимого 09.07.2013 р. Київським районним судом м. Харкова за ст.125 ч.1 КК України до 200 годин громадських робіт
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, -
ОСОБА_4 засуджений 09.07.2013 року Київським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.125 КК України до 200 годин громадських робіт, був 17.09.2013 року ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у вигляді громадських робіт та письмово попереджений про кримінальну відповідальність відповідно до ч. 2 ст. 389 КК України, про що надав підписку. 17.09.2013 р. ОСОБА_4 був направлений до Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області для відпрацювання 200 годин громадських робіт. Будучи ознайомленим з графіком виходу на роботи у вересні 2013 року 18.09.2013 року, з 20.09.2013 року почав виконувати громадські роботи згідно встановленого графіку. У вересні 2013 року ОСОБА_4 виконував громадські роботи з 20.09.2013 року до 28.09.2013 року та відпрацював загальною кількістю 32 години (по 4 години за день), а з 30.09.2013 року по 15.10.2013 року, з метою ухилення від відбування покарання, умисно не виходив на громадській роботи без поважної причини, чим не відбув в загальній кількості 4 години громадських робіт у вересні місяці 2013 року. Будучи ознайомленим 15.10.2013 року з графіком виходу на роботи у жовтні 2013 року ОСОБА_4 16.10.2013 року, 17.10.2013 року, 18.10.2013 року. 21.10.2013 року, 22.10.2013 року, 23.10.2013 року, 24.10.2013 року, 25.10.2013 року. 28.10.2013 року, 29.10.2013 року, 30.10.2013 року з метою ухилення від відбування покарання, умисно не виходив на громадській роботи без поважної причини, чим не відбув в загальній кількості 48 годин громадських робіт у жовтні місяці 2013 року. За порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, а саме: неявку для реєстрації 12.11.2013 року до кримінально - виконавчої інспекції Київського району м. Харкова ОСОБА_4 було винесено письмове попередження. Засуджений був повторно попереджений про кримінальну відповідальність за частиною 2 статті 389 КК України, але, будучи ознайомленим 21.11.2013 року з графіком виходу на роботи у листопаді 2013 року ОСОБА_4 25.11.2013 року, 26.11.2013 року. 27.11.2013 року, 28.11.2013 року. 29.11.2013 року з метою ухилення від відбування покарання, умисно не виходив на громадській роботи без поважної причини, чим не відбув в загальній кількості 20 годин громадських робіт у листопаді місяці 2013 року. Будучи ознайомленим 02.12.2013 року з графіком виходу на роботи у грудні 2013 року ОСОБА_4 03.12.2013 року, 11.12.2013 року, 17.12.2013 року, 18.12.2013 року, 19.12.2013 року, 20.12.2013 року, 23.12.2013 року, 24.12.2013 року, 25.12.2013 року, 26.12.2013 року, 27.12.2013 року, 30.12.2013 року, 31.12.2013 року з метою ухилення від відбування покарання, умисно не виходив на громадській роботи без поважної причини, чим не відбув в загальній кількості 52 години громадських робіт у грудні місяці 2013 року.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, визнав повністю та пояснив, що скоїв правопорушення через те, що хворів, вину в скоєному, щиро кається.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши йому положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нікім не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ст. 349 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.
За таких обставин суд вважає, що винність ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України, тобто ухиленні від відбування покарання у вигляді громадських робіт доведена у повному обсязі, за що він повинний нести покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, холостий, не працює.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, і вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст. 389 КК України у вигляді арешту, оскільки його перевиховання не можливо без ізоляції від суспільства.
При визначенні розміру остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд застосовує положення ст.71 ч.1 та ст.72 КК України, оскільки він засуджується за вчинення злочину, вчиненого ним після постановлення вироку Київського районного суду м. Харкова від 09.07.2013 р., але до повного відбуття покарання цим вироком.
Призначене покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 124 КК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 884, 52 грн.
Керуючись ст. ст. 314, 369, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 /трьох/ місяців арешту.
На підставі ст.71 ч.1 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Харкова від 09.07.2013 р. з застосуванням ст.72 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 3/трьох/ місяців 15 /п"ятнадцять/ днів арешту.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта 884,52 грн.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя -