Провадження № 2-а/742/87/14
Єдиний унікальний № 742/1808/14
13 травня 2014 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області
в складі: головуючого-судді - Павлова В.Г.,
секретаря - Хотінь Ж.О.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідача - Кизім А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ Прилуцького МВ УМВС капітана міліції Кизім Андрія Анатолійовича про скасування постанови від 19.04.2014 року серії АБ2 № 014333 в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі -
29.04.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Прилуцького міськрайонного суду з адміністративним позовом до інспектора ВДАІ Прилуцького МВ УМВС капітана міліції Кизім Андрія Анатолійовича про скасування постанови від 19.04.2014 року серії АБ2 № 014333 в справі про адміністративне правопорушення, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена відповідачем з порушенням положень чинного законодавства.
З позовної заяви вбачається, що відповідачем безпідставно звинувачено ОСОБА_1 нібито в порушенні вимог п.8.4 (в) ПДР, оскільки належних та допустимих доказів в підтвердження факту його зупинки о 14 год. 20 хв. 19.04.2014 року на автомобілі ЗАЗ-1103-07 /д.н.з. НОМЕР_1/ в зоні дії дорожнього знаку 3.34 в м. Прилуки по вул. Київська в розпорядженні працівника ДАІ не було, що відповідно унеможливлювало і правомірність винесення останнім оскаржуваної постанови.
В судовому засіданні позивач та його представник, заявлений адміністративний позов підтримали в повному обсязі, наполягали на його задоволенні з підстав, викладених в ньому /а.с.1-2/. ОСОБА_1, надаючи пояснення щодо обставин начебто безпідставного його притягнення відповідачем до адміністративної відповідальності, беззаперечно зазначив про надану можливість Кизім А.А. безпосередньо під час оформлення протоколу надати письмові пояснення.
Під час розгляду справи відповідач Кизім А.А. категорично наполягав на відмові в задоволенні заявлених ОСОБА_1 вимог, мотивуючи їх безпідставністю та необґрунтованістю, вказавши про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 260 грн з дотриманням вимог КУпАП, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі наявні докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
З оглянутого в судовому засіданні протоколу від 19.04.2014 року про адміністративне правопорушення серії АА2 № 957593 встановлено, що о 14 год. 20 хв. 19.04.2014 року позивач, керуючи автомобілем ЗАЗ-1103-07 /д.н.з. НОМЕР_1/ в м. Прилуки по вул. Київська, зупинився в зоні дії дорожнього знаку 3.34 ПДР, чим порушив вимоги п.8.4 /в/ ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП /а.с.4/.
На підставі встановлених у протоколі обставин справи, 19.04.2014 року відповідачем було винесено оскаржувану постанову серії АБ2 № 014333 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 гривень, що передбачено санкцією вказаної статті /а.с.5/.
Відповідно до п.8.1 Правил Дорожнього Руху України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 року, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Пунктом 3.34 ПДР передбачено, що в зоні дії знаку "Зупинку заборонено" забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Відповідно до вимог п.8.4 (в) ПДР, даний дорожній знак відноситься до заборонених знаків, оскільки запроваджує певні обмеження в русі.
Диспозицією ч.1 ст.122 КУпАП визначено склад правопорушень, за які передбачено адміністративну відповідальність, в тому числі і за порушення водіями транспортних засобів вимог дорожніх знаків, правил зупинки.
Предметом розгляду даної справи є оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Підставою для прийняття спірної постанови було порушення Правил дорожнього руху, а саме: зупинка транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено», тобто порушення вимог п.3.34 Правил дорожнього руху.
Згідно вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Положеннями ч.1 ст.11 КАС України регламентовано, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Разом з тим, зібрані в справі про адміністративне правопорушення докази повинні містити достовірну інформацію, підтверджувати наявність правопорушення, місце, час його скоєння, наявність свідків, потерпілих при обставинах, які встановлюються, винність особи у вчиненні правопорушення
На виконання положень ч.3 ст.268 КУпАП, відповідачем було надано можливість ОСОБА_1 надати пояснення і зауваження щодо змісту адміністративного протоколу. З оглянутого в судовому засіданні протоколу встановлено, що позивачем щодо обставин інкримінованого йому правопорушення було надано лише письмові пояснення наступного змісту - «нічого не пояснюю». Вказана обставина, згідно вимог ч.3 ст.72 КАС України, доказуванню не підлягає, оскільки вона визнається сторонами по справі, а в суду не виникає сумніву щодо достовірності та добровільності її визнання.
Тобто, позивач безпосередньо під час складання відносно нього протоколу не заперечував фактичні обставини порушення, викладених відповідачем в описовій частині адміністративного протоколу, а саме - порушення вимог п.3.34 ПДР, що підтверджується відсутністю будь-яких клопотань або заперечень з цього приводу.
Більше того, в судовому засіданні позивач також не зміг надати жодного логічно-узгодженого пояснення щодо причин не зазначення в протоколі під час його складання жодних заперечень з приводу обставин і підстав притягнення до адміністративної відповідальності. Посилання позивача на відсутність свідків під час постановлення оскаржуваної постанови, як на підставу для визнання її безпідставною, за вище наведених обставин є абсолютно не переконливими.
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, суд, оцінюючи доводи позивача в позові щодо його невинності та неправомірності винесення щодо нього оскаржуваної постанови, приходить до висновку, що вищевказані доводи ОСОБА_1, зазначені в судовому засіданні, не основані на належних доказах, нічим не підтверджується і спрямовані на ухилення останнім, від адміністративної відповідальності за скоєне адмінправопорушення, факт наявності якого, не викликає у суду, жодних сумнівів.
Обставини, що викладені в адміністративному позові, на думку суду, свідчать про певну тенденцію позивача моделювання позиції захисту з врахуванням і осмисленням фактичних обставин справи, що не заборонено законом.
Враховуючи матеріали в справі про адміністративне правопорушення та виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд приходить до переконання, що факт порушення позивачем вимог п.8.4 «в» ПДР України об'єктивно підтверджується адміністративним протоколом від 19.04.2014 року та наданими останнім в ньому письмовими поясненнями.
Відповідач, при вирішенні питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, діяв розсудливо та пропорційно, оскаржувана постанова від 19.04.2014 року серії АБ2 № 014333 в справі про адміністративне правопорушення винесена з додержанням норм чинного законодавства і з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямовано було рішення про накладення штрафу, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Позовна вимога ОСОБА_1 щодо закриття провадження в адміністративній справі є похідною від первісної вимоги про скасування оскаржуваної постанови, з огляду на встановлення правомірності дій суб'єкта владних повноважень, суд приходить до переконання про необхідність відмови в задоволенні позову і в цій частині.
Керуючись п.8.4 «в» ПДР України, ст.ст.8-12,14,70-72,159-163, 1712 КАС України, ч.1 ст.122, ст.ст.251,293,294 КУпАП, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора ВДАІ Прилуцького МВ УМВС капітана міліції Кизім Андрія Анатолійовича про скасування постанови від 19.04.2014 року серії АБ2 № 014333 в справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі - відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Прилуцького міськрайонного суду
Чернігівської області В.Г. Павлов