номер провадження справи 23/23/14
69001, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/ Шаумяна,4
Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88
12.05.2014 Справа № 908/1356/14
Господарський суд Запорізької області у складі судді Шевченко Т.М., при секретарі Ракович С.І.,
за участю:
представника позивача - Пащука В.В., довіреність № Д-786/2013 від 12.06.2013;
представника відповідача - Денисюк О.С., довіреність № 10-ГП від 07.05.2013;
розглянув матеріали справи № 908/1356/14
за позовом: Державного концерну «УКРОБОРОНПРОМ», м. Київ,
до відповідача: Запорізького державного підприємства «РАДІОПРИЛАД», м. Запоріжжя,
про стягнення боргу в розмірі 810839,73 грн.,
14.04.2014, згідно поштового штемпелю на конверті, до господарського суду Запорізької області звернувся Державний концерн «УКРОБОРОНПРОМ» (скорочено - УКРОБОРОНПРОМ, позивач у справі) з позовною заявою до відповідача - Запорізького державного підприємства «РАДІОПРИЛАД» (скорочено - ЗДП «РАДІОПРИЛАД») про стягнення 810839,73 грн. боргу, з яких: 700000,00 грн. основного боргу, 7700,00 грн. інфляційних втрат, 18928,77 грн. трьох процентів річних, 84210,96 грн. пені. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.04.2014 у справі № 908/1356/14 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження - 23/23/14 (з урахуванням ухвали про описку від 12.05.2014), призначено судове засідання на 12.05.2014.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані умовами договору позики № UOP-1.0-41-Д/г12 від 16.05.2012 (в редакції додаткової угоди № 1 від 12.11.2012 до нього), приписами ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 1, 2, 54-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, з підстав, зазначених у позові, просить їх задовольнити у повному обсязі. Нарахування пені вважає обґрунтованим, оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів не розповсюджується на поточні вимоги кредиторів.
Відповідач, з підстав, викладених у письмовому відзиву (вх.№09-06/9766 від 12.05.2014), заперечує проти позову в частині стягнення пені в розмірі 84210,96 грн., мотивуючи тим, що в силу ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (попередня редакція) під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не здійснюється нарахування неустойки (штрафу, пені). В цій частині позову просить відмовити. Проти іншої частини позову не заперечує, просить задовольнити позов частково, при цьому, розстрочити погашення боргу на десять місяців рівними частинами.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.05.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
16.05.2012 між позивачем (УКРОБОРОНПРОМ, Позикодавець) та відповідачем (ЗДП «РАДІОПРИЛАД», Позичальник) було укладено договір позики № UOP-1.0-41-Д/г12 (далі - Договір). За умовами Договору позивач надає відповідачу у якості поворотної фінансової допомоги грошові кошти (позику) у розмірі та порядку, встановленими розділами 2 та 3 Договору, а відповідач зобов'язується повернути їх позивачеві на умовах, визначених у розділі 4 Договору (пункт 1.1 Договору).
Сума позики становить 700000,00 грн. Сплата Позичальником відсотків Позикодавцю за користування позикою Договором не передбачена (п.п. 2.1, 2.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору, позивач, у строк до 17.05.2012, перераховує суму позики в формі безготівкових розрахунків на поточний рахунок відповідача, зазначений у пункті 7.2 Договору.
У Розділі 4 Договору узгоджено порядок повернення позики. Зокрема, пунктом 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 12.11.2012) передбачено, що всі платежі відносно наданих Позичальнику коштів мають бути здійснені в термін до 15.05.2013 в формі безготівкових розрахунків шляхом перерахування Позичальником відповідних коштів на поточний рахунок Позикодавця або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Згідно із пунктом 5.2 Договору, за несвоєчасне повернення позики Позичальник сплачує Позикодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь період прострочення.
На виконання умов Договору позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 700000,00 грн. згідно платіжного доручення № 204 від 16.05.2012.
В порушення умов Договору відповідач не здійснив повернення коштів позивачу у встановлені строки - 15.05.2013.
На час розгляду справи, 12.05.2014, борг є несплаченим.
Стягнення з відповідача 700000,00 грн. основного боргу, 7700,00 грн. інфляційних втрат, 18928,77 грн. трьох процентів річних, 84210,96 грн. пені є предметом розгляду у даній справі.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Правовідносини сторін є господарськими, що виникли з договору позики.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
На виконання умов Договору платіжним дорученням № 204 від 16.05.2012 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 700000,00 грн.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В пункті 2.2 Договору сторони обумовили, що позика є безпроцентною.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
У строк, визначений пунктом 4.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 12.11.2012), а саме: до 15.05.2013, позика відповідачем не повернута.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.
Відповідач своє зобов'язання щодо повернення позики, всупереч вимог закону та умов Договору, належним чином не виконав.
Внаслідок неналежного виконання своїх договірних зобов'язань у відповідача утворилась заборгованість в сумі 700000,00 грн.
На час розгляду справи борг є несплаченим.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд приходить до висновку про доведеність заявлених позивачем вимог про стягнення 700000,00 грн. боргу згідно Договору, і, з огляду на викладені норми законодавства, вбачає підстави для їх задоволення.
Згідно зі ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за Договором, вимоги про стягнення з відповідача 7700,00 грн. інфляційних втрат та 18928,77 грн. трьох процентів річних є нормативно обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Судом перевірено правильність нарахування зазначених сум інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Представник відповідача в судовому засіданні також підкреслив про правильність здійснення позивачем розрахунку сум позову в цій частині.
Щодо стягнення пені в сумі 84210,96 грн. суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вказано таке: «Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції».
Пунктом 5.2 Договору, за несвоєчасне повернення позики Позичальник сплачує Позикодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь період прострочення.
Згідно з розрахунком позивача розмір пені за період з 16.05.2013 по 09.04.2014 складає 84210,96 грн.
Втім, суд вважає необґрунтованим нарахування позивачем пені, виходячи з такого.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.07.2009 порушено провадження у справі №26/48/09 про банкрутство ЗДП «РАДІОПРИЛАД», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство) позивач (УКРОБОРОНПРОМ) має статус поточного кредитора по відношенню до боржника (відповідача у даній справі), виходячи з того, що сума пені нарахована позивачем за невиконання зобов'язань, які виникли після порушення справи про банкрутство ЗДП «РАДІОПРИЛАД».
Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно із абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.
З наведеного слідує, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання пеня та штраф не нараховуються.
Виходячи з того, що пеня та штраф в період дії мораторію не нараховуються, то вони і не підлягають стягненню з відповідача.
З огляду на вищевикладене, в позові про стягнення 84210,96 грн. пені слід відмовити.
Приймаючи рішення в цій частині, суд враховує постанову Верховного Суду України від 12 березня 2013 року у справі № 3-71 гс 12, прийняту за наслідками розгляду заяви про перегляд судових рішень господарських судів з підстав, передбачених статтею 11116 ГПК України.
Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до статті 49 ГПК України.
Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду рівними частинами протягом 10 місяців.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
В пункті 7.1.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, фінансовий стан відповідача, зокрема, перебування ЗДП «РАДІОПРИЛАД» в процедурі банкрутства, суд вважає за можливе задовольнити заяву відповідача про розстрочку виконання рішення на 10 місяців.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Запорізького державного підприємства «РАДІОПРИЛАД» (69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 3, ідентифікаційний код - 14313317) на користь Державного концерну «УКРОБОРОНПРОМ» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, ідентифікаційний код - 37854297) 700000 (сімсот тисяч) грн. 00 коп. боргу, 7700 (сім тисяч сімсот) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 18928 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 77 коп. трьох процентів річних, 14532 (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 58 коп. судового збору.
Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 12.05.2014 у справі № 908/1356/14 в частині стягнення 741161,35 грн. на 10 (десять) місяців шляхом сплати рівними частинами щомісячно по 74116 (сімдесят чотири тисячі сто шістнадцять) грн. 14 коп., починаючи з червня 2014 року по березень 2015 року включно.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині позовних вимог про стягнення 84210,96 грн. пені відмовити.
Повне рішення складено 13.05.2014.
Суддя Т.М. Шевченко